ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2”а”-2615/08
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 січня 2009 року Львівський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого - судді Тагієвої З.М.
при секретарі Подібка М.З., Бредіхіній Н.
з участю представника позивача Фурс В.Г., представників відповідачів Сагаль Н.С., Верещинського Т.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватної агрофірми ім. Ів. Франка до ДПІ у Миколаївському районі Львівської області, Управління державного казначейства у Миколаївському районі Львівської області про визнання дій відповідачів неправомірними та зобов'язання вчинити дії
в с т а н о в и в :
Приватної агрофірми ім. Ів. Франка звернулась у Львівський окружний адміністративний суд із позовом до ДПІ у Миколаївському районі Львівської області, Управління державного казначейства у Миколаївському районі Львівської області про визнання дій відповідачів неправомірними та зобов'язання вчинити дії. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до протоколу № 2 від 20.03.2008 року засідання комісії Управління агропромислового розвитку Миколаївської районної державної адміністрації по визначенню переліку господарств, які мають право на отримання бюджетних коштів за Програмою «Державна підтримка виробництва продукції рослинництва», позивачу підлягає компенсація з Держбюджету в сумі 17000 грн. Аналогічна компенсація, тільки з районного бюджету в сумі 25000 грн. підлягає перерахуванню позивачу за посів озимих культур. Однак вказаних компенсацій позивачем не отримано з вини відповідачів, ДПІ у Миколаївському районі Львівської області, Управління державного казначейства у Миколаївському районі Львівської області, оскільки на їх думку за ПАФ ім. Ів. Франка рахується заборгованість, а саме нарахована пеня у сумі 21643, 44 грн. за несвоєчасно повернуту суму боргу по державній допомозі 1997 року. Оскільки, нарахування такої пені є надуманим, державна допомога повернута, просить визнати дії відповідачів неправомірними та зобов'язати відповідачів зняти з обліку нараховану пеню в сумі 21643,44 грн.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, зсилаючись на обставини, зазначені у позовній заяві. Просив позов задовольнити.
Представник відповідача ДПІ у Миколаївському районі Львівської області, в судовому засіданні проти позову заперечив з наступних підстав. Заперечує твердження позивача, що при стягненні простроченої заборгованості по бюджетній позичці застосовується механізм стягнення цієї заборгованості , передбачений Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки у преамбулі Закону зазначено, що 2цей Закон не регулює питання погашення та обслуговування кредитів, наданих за рахунок бюджетних коштів або позик, залучених державою чи під державні гарантії, інших зобов'язань, що випливають з угод, укладених державними органами та/або від імені держави, які регулюються нормами цивільного законодавства та іншими законами з питань державного боргу та його обслуговування». Також не погоджується із твердженням позивача про те, що ДПІ зобов'язана була самостійно провести нарахування пені, оформивши таке нарахування відповідним податковим повідомленням - рішенням, оскільки податкове повідомлення - це письмове повідомлення податкового органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену податковим органом. У даному випадку нарахування пені здійснюється Управлінням державного казначейства у Миколаївському районі Львівської області, а ДПІ виступає лише органом стягнення. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог Приватної агрофірми ім. Ів. Франка про визнання дій відповідачів неправомірними та зобов'язання вчинити дії.
Представник відповідача Управління державного казначейства у Миколаївському районі Львівської області, в судовому засіданні проти позову заперечив з наступних підстав. На виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 11.09.1997 року № 1003 «Про фінансову допомогу на проведення комплексу робіт в осінньо - зимовий період 1997/1998 року» для сільськогосподарських товаровиробників району виділено з Резервного Фонду КМУ 80000 грн. На виконання даної постанови КМУ та розподілу управління сільського господарства Миколаївської районної державної адміністрації відділенням Державного казначейств та ПАФ ім. Ів. Франка укладено угоду № 1 від 10.10.1997 року на суму 11,1 тис. грн. На виконання договору № 1 ПАФ ім. Ів. Франка було подано у відділення рахунки - фактури на суму 11,1 тис. грн., згідно яких ними одержано паливно - мастильні матеріали в ЗАТ «Миколаїв - Агротехпостач». ПАФ ім. Ів. Франка у встановлені законодавством терміни фінансової допомоги не повернув у зв'язку із чим була нарахована пеня у сумі 21643,44 грн. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог Приватної агрофірми ім. Ів. Франка про визнання дій відповідачів неправомірними та зобов'язання вчинити дії.
Дослідивши доводи позивача, заперечення відповідачів, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним.
Судом встановлено що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.09.1997 року № 1003 «Про фінансову допомогу на проведення комплексу робіт в осінньо - зимовий період 1997/1998 року» для сільськогосподарських товаровиробників району виділено з Резервного Фонду КМУ 80000 грн.
На виконання даної постанови КМУ та розподілу управління сільського господарства Миколаївської районної державної адміністрації відділенням Державного казначейств та ПАФ ім. Ів. Франка укладено угоду № 1 від 10.10.1997 року на суму 11,1 тис. грн. На виконання договору № 1 ПАФ ім. Ів. Франка було подано у відділення рахунки - фактури на суму 11,1 тис. грн., згідно яких ними одержано паливно - мастильні матеріали в ЗАТ «Миколаїв - Агротехпостач».
Згідно із Розділом 3 Договору, сільськогосподарське підприємство зобов'язується відповідно до: п. 3.1. забезпечити повне одержання фінансової допомоги в сумі з укладеним договором, але не пізніше 1 жовтня 1998 року; п. 3.2. при відсутності коштів повертає фінансову допомогу продовольчим зерном до 1 вересня 1998 року в кількості, що відповідає сумі отриманої фінансової допомоги за цінами, що складуться на біржових торгах України за спотовими контрактами шляхом закладання його на підприємствах ДАК «Хліб України» для державних потреб.
Відповідно до Розділу 5 «Відповідальність сторін» даного Договору, при невиконанні сільськогосподарським товаровиробником умов договору, зазначених у п. 3.1. відділення Державного казначейства має право безспірного стягнення з нього заборгованості по виданій позичці.
Отже з 1 жовтня 1998 року, відповідач Управління Державного казначейства у Миколаївському районі Львівської області мало право безспірного стягнення з ПАФ ім. Ів. Франка заборгованості по позичці.
Однак лише у 2006 та 2007 роках відповідачі звертались із позовами до господарського суду про стягнення заборгованості з ПАФ ім. Ів. Франка, однак обидві позовні заяві ухвалами Господарського суду Львівської області від 28.06.2006 р. та 02.04.2007 р. було залишено без розгляду.
Протягом 10 років відповідачі не зверталися із офіційними розрахунками заборгованості чи нарахованих санкцій за несвоєчасне повернення позички та відповідачами не доведено в судовому засіданні про існування такої заборгованості чи її несвоєчасну сплату.
Як було встановлено в судовому засіданні, позичка на суму 11000 грн. позивачем була одержана паливо - мастильними матеріалами на вказану суму від ЗАТ «Миколаївагротехпостач».
У 2005 році ЗАТ «Миколаївагротехпостач» було ліквідовано і знято з державної реєстрації в зв'язку з оголошенням його банкрутом. Дану обставину сторони в судовому засіданні не заперечили.
Отже, при проведенні процедури ліквідації ( банкрутства ) ЗАТ «Миколаївагротехпостач», позивача по даній справі ПАФ ім. Ів. Франка було б залучено до участі у справі в якості боржника підприємства, що банкрутує. Крім цього, у випадку якби ЗАТ «Миколаївагротехпостач» не повернуло перераховані ПАФ ім. Ів. Франка кошти за отримані паливо - мастильні матеріали в сумі 11000 грн. управлінню державного казначейства у Миколаївському районі Львівської області, то останнє мало б претензії до підприємства що банкрутує, і було б включено до списку кредиторів.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення чи вчинити певні дії.
Згідно із ч.2 ст.162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В ході судового розгляду справи відповідачами не доведено правомірності своїх дій.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Керуючись ст. ст. 7- 14, 18, 19, 24, 143, 146, 158, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Позов задовольнити.
Визнати дії ДПІ у Миколаївському районі Львівської області, Управління державного казначейства у Миколаївському районі Львівської області по нарахуванню на Приватну агрофірму ім.. І.Франка пені у сумі 21643,44 грн. - неправомірними.
Зобов'язати ДПІ у Миколаївському районі Львівської області та Управління державного казначейства у Миколаївському районі Львівської області зняти з обліку нараховану на Приватну агрофірму ім.. І.Франка пеню в сумі 21643, 44 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя
Постанова надрукована в одному примірнику та є оригіналом