ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа №2а-1399/08/1370
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2009 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі :
головуючого - судді Матковської З.М.
при секретарі судового засідання Подібка М.З.
з участю представника позивача Івашків Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Аутпост» до управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова про визнання недійсною вимоги про сплату боргу та визнання недійсним рішення про застосування фінансових санкцій
в с т а н о в и в :
ПП «Аутпост» звернулось до суду із позовом до управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова. Позивач просить суд скасувати вимогу відповідача про сплату боргу №Ю-259 від 08.02.2008 року та скасувати рішення №77 від 18.02.2008 року про застосування фінансових санкцій до позивача. Позовні вимоги обґрунтовують тим, що ПП «Аутпост» знаходиться на спрощеній системі оподаткування, та є платником єдиного податку. В період з 16.01.2008 року по 08.02.2008 року відповідачем проведено перевірку якою встановлено, ПП «Аутпост» не нараховано та не сплачено страхові внески у розмірі 33,2% від суми витрат на оплату праці працівників, на підставі чого відповідачем надіслано ПП «Аутпост» вимогу про сплату боргу №Ю-259 від 08.02.2008 року та винесено рішення про застосування фінансових санкцій № 77 від 18.02.2008 року. Згідно Указу Президента, зокрема п.6 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» №727/98 встановлено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок не є платником збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. На підставі вищенаведеного просить задовольнити позовні вимоги.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, зсилаючись на обставини зазначені у позовній заяві. Просить позов задовольнити повністю.
Представник відповідача управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова в судовому засіданні позов не визнав, надав суду заперечення суть якого зводиться до наступного. Платники страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Відповідно до ст.18 цього Закону страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування та на ці внески не поширюється податкове законодавство. Даний закон прийнятий після Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», а тому він не може поширюватись на даний вид страхових внесків. На підставі наведеного вважають рішення від 18.02.08 року № 77 та вимогу від 08.02.2008 року № Ю-259 законними та обґрунтованими, оскільки обов'язковість сплати страхового внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не пов'язується із статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності, а спір по даній справі не підпадає під правовідносини, що регулюються Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва». Просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Вислухавши доводи позивача, заперечення відповідача, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним.
Управлінням Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова в період з 16.01.2008 року по 08.02.2008 року було проведено перевірку правильності обчислення, повноти нарахування сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.01.2007 року по 08.02.2008 року ПП «Аутпост». За результатами вказаної перевірки складено Акт №13 від 08.02.2008 року, в якому зазначено, що підприємство не нарахувало та не сплачувало страхові внески у розмірі 33,2% від суми витрат на оплату праці їх працівників.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем надіслано позивачеві вимогу від 08.02.2008 р. N Ю-259 про сплату боргу на суму 54464,78 грн.
Рішенням від 18.02.2008 р. №77 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків, до позивача застосовано фінансові санкції у розмірі 19069, 33 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Статтею 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено перелік страхувальників в тому числі роботодавці фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент). А згідно ст. 17 цього Закону страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
У статті 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» №727/98 регулює питання оподаткування суб'єктів малого підприємництва. Згідно з вимогами статті 15 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону. Положення статті 6 зазначеного Указу про звільнення суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, Закону суперечать і застосуванню не підлягають.
Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Згідно ч. 1, 2 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
У відповідності до ч. 6 ст. 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що відповідач діяв на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені законами та іншими нормативними актами України.
Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 КАС України).
За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Отже, наведене вище свідчить, що управлінням Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова правомірно винесена вимога №Ю-259 від 08.02.2008 року та рішення № 77 від 18.02.2008 року і такі відповідають вимогам чинного законодавства. За таких обставин, суд вважає, що позов є необґрунтованим та до задоволення не підлягає.
Керуючись ст. ст. 7- 14, 18, 19, 24, 71-86, 143, 146, 158, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В :
В задоволенні позовних вимог приватного підприємства «Аутпост» до управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова про визнання недійсною вимоги № Ю-259 від 08.02.2008 року про сплату боргу та визнання недійсним рішення № 77 від 18.02.2008 року про застосування фінансових санкцій - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлено 18.07.2009 року.
Суддя
Постанова надрукована у одному екземплярі та є оригіналом.