ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2”а”-1836/08/1370
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 травня 2009 року Львівський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого - судді Матковської З.М.
при секретарі Подібка М.З.
з участю представника позивача Грецького Н.З., відповідача Дуда П.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ДПІ у Галицькому районі м. Львова до ПП «Міруся», ПП «Флавор» про визнання господарського зобов'язання недійсним та застосування наслідків, передбачених статтею 208 ГК України
в с т а н о в и в :
ДПІ у Галицькому районі м. Львова звернулась до суду із позовом до ПП «Міруся» та ПП «Флавор» про визнання недійсним господарського зобов'язання між відповідачами на суму 58459,16 грн. та застосування юридичних наслідків передбачених статтею 208 ГК України, а саме стягнення в дохід держави всього одержаного за зобов'язанням. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що між відповідачами укладено договір в усній формі. Згідно податкових накладних, ПП «Флавор» продає товар ПП «Міруся», умова продажу договір. Факт виконання договору підтверджується податковими накладними Усього, згідно накладних було поставлено товару на загальну суму 58459,16 грн. Однак, згідно Акту ДПІ у Галицькому районі м. Львова про проведення виїзної позапланової перевірки ПП «Міруся» з питань сплати податків та обов'язкових платежів до бюджету при здійсненні фінансово - господарських операцій з ПП «Флавор» за період з 30.01.2005 року по 31.01.2008 року, встановлено, що ПП «Міруся» дійсно здійснювало фінансово - господарські операції з ПП «Флавор» та в січні 2007 року підприємство отримало товар від зазначеного контрагента на суму 58459,16 грн. В ході проведення документальної перевірки було направлено запит в ДПІ у Шевченківському районі м. Львова щодо надання інформаційної довідки на проведення зустрічної перевірки ПП «Флавор». Згідно представленої інформаційної довідки, ПП «Флавор» останню звітність подано до органів ДПС з податку на прибуток підприємств за 2006 рік та з податку на додану вартість за 2007 рік з нульовим показником. Крім цього, згідно листа податкової міліції ДПІ у м. Львові від 26.05.2008 року №4340/26-51, ПП «Флавор» за юридичною адресою не знаходиться та директор даного підприємства проживає у м. Луганську, тобто має ознаки фіктивності. Враховуючи вищенаведене позивач просить визнати недійсним господарське зобов'язання між ПП «Міруся» та ПП «Флавор» та застосувати юридичні наслідки передбачені ст. 208 ГК України.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, зсилачючись на обставини зазначені у позовній заяві та просив позов задовольнити.
Представник відповідача ПП «Міруся» в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив за наступних підстав. Чинним законодавством України не передбачено обов'язку покупця контролювати дії продавця і перевіряти виконання ним своїх зобов'язань. Сама по собі несплата податку продавцем ( у томи числі ухилення від сплати ) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця на суму бюджетного відшкодування. Крім цього, між відповідачами було укладено не усну, а письмову угоду. Що стосується застосування адміністративно - господарської санкції, то відповідно до ст. 250 ГК України, такі можуть бути застосовані протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
Представник відповідача ПП «Флавор» в судове засідання не з'явився, представив на адресу суду заяву про розгляд справи у його відсутності та заперечення та позовну заяву, суть якого зводиться до наступного. Між відповідачами було укладено договір купівлі - продажу № 17-01. Відповідно до договору ПП «Флавор» у січні 2007 року здійснив поставку ПП «Міруся» товару на загальну суму 58459,16 грн. В результаті неузгодженості дій працівників підприємства, які відповідали за ведення бухгалтерського та податкового обліку, декларацію з податку на додану вартість за січень 2007 року булл помилково подано до податкового органу з нульовими показниками. Вказані дії є виключно внутрішньою помилкою підприємства щодо ведення податкового обліку, і не «умислом» як зазначає ДПІ. 28.07.2008 року ПП «Флавор» було подано додаток 5 «Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок» та додаток 2 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за січень 2007 року». Також до ДПІ у Галицькому районі було направлено повідомлення про взаєморозрахунки з ПП «Міруся» по даному договору. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доводи позивача, пояснення відповідачів, а також, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що позов до задоволення не підлягає, мотивуючи це наступним.
Судом встановлено, що між ПП «Флавор» та ПП «Міруся» було укладено угоду № 17-01 купівлі - продажу лісоматеріалів букових, ясеневих, яворових, кленових, дубових, черешневих - круглого лісу згідно технічних умов викладених у додатку до угоди на загальну суму 58459,16 грн.
Факт виконання відповідачами цієї господарської операції підтверджується тим, що продавець згідно видаткових накладних № РН-1-22005 від 22.01.2007 р., № РН-1-22004 від 22.01.2007 р., № РН-1-24003 від 24.01.2007 р., № РН-1-24002 від 24.01.2007 р. продав ПП «Міруся» бук-кругляк, явір-кругляк, ясен-кругляк, дуб-кругляк, а останнє здійснило оплату поставленого йому товару в повному обсязі, про що свідчать виписані ПП «Міруся» податкові накладні від 22.01.2007 року та 24.01.2007 року №№ 122000005, 122000006, 124000002, 124000003 та відобразив такі операції з купівлі товару у деклараціях з податку на додану вартість зі сплатою податкових зобов'язань з цього виду податку. Загальна сума оплати складає 58459,16 грн.
Крім цього, дане господарське зобов'язання підтверджується платіжними дорученнями та карткою рахунку контрагента ПП «Флавор».
Таким чином, спірне господарське зобов'язання підкріплене реальними фінансово-господарськими взаємовідносинами.
Відповідно до ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона,. тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції ( спеціальної правосуб'єктності), може бути га вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
У своїй позовній заяві позивач посилається на те, що господарське зобов'язання виникло між відповідачами на підставі усно: угоди. Однак в судовому засіданні встановлено, що угода була письмовою. При цьому зазначає, що зазначене зобов'язання виконано в повному обсязі, проте, ПП «Флавор», не було задекларовано податком зобов'язання з ПДВ. Згідно листа ДПІ у Шевченківському районі м. Львова ПП «Флавор» до податкового органу не звітується, останній звіт підприємством надано в за 2007 рік з нульовими показниками, за юридичною адресою не знаходиться.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що не включення відповідачем ПП «Флавор» до складу своїх податкових зобов'язань сум ПДВ не є свідченням наміру відповідача на приховування доходів від оподаткування. Угода, на підставі якої виникло спірне господарське зобов'язання, не могла містити будь-яких зобов'язань сторін щодо сплати податків, а тому несплата податків однією з сторін зобов'язання у даному випадку не може тягнути за собою його недійсності.
Крім того, чинним законодавством України не передбачено обов'язку покупця, а також не надано йому право перевіряти достовірність даних, які вказуються продавцем в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах. Це ж стосується і перевірки покупцем намірів продавця щодо сплати ним державі податків. Згідно з Конституцією України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (стаття 19 Конституції України).
Згідно ч. 1 ст.208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням - суду в доход держави.
Частиною 1 статті 208 ГК України передбачено застосування санкцій лише судом.
Це правило відповідає нормі ст.41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими санкціями як такі, що відповідають визначенню частини першої статті 238 ГК України.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків встановлених ст.250 ГК України.
Згідно ст.250 ГК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення, порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Враховуючи те, що спірне господарське зобов'язання було вчинене у січні 2007 року, тобто більше як за півроку до звернення органу державної податкової служби до суду для застосування конфіскаційних наслідків передбачених ч.1 ст.208 ГК України, суд вважає, що минули строки, передбачені ст.250 ГК України, застосування таких наслідків.
Керуючись ст. ст. 7- 14, 18, 19, 24, 143, 146, 158, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В :
У задоволенні адміністративного позову ДПІ у Галицькому районі м. Львова до ПП «Міруся», ПП «Флавор» про визнання господарського зобов'язання недійсним та застосування наслідків, передбачених статтею 208 ГК України - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя
Постанова надрукована в одному примірнику та є оригіналом