У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м.Києві 17 березня 2009 року  кримінальну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 та касаційним поданням заступника прокурора Одеської області на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 15 травня 2007 року щодо ОСОБА_2,

                                               в с т а н о в и л а :

постановою Березівського районного суду Одеської області від 26 квітня 2007 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_2 на постанову прокурора Березівського району Одеської області від 13 червня 2006 року, якою порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого за ч.1 ст.140 КК України по факту неналежного виконання медичним працівником своїх професійних обов'язків, внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для хворого.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 15 травня 2007 року зазначену постанову місцевого суду та постанову прокурора Березівського району Одеської області від 13 червня 2006 року про порушення кримінальної справи скасовано. В порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_2 відмовлено на підставі ст.99 КПК України.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про скасування ухвали суду апеляційної інстанції, залишити без зміни постанову Березівського районного суду Одеської області від 26 квітня 2007 року. На обґрунтування своїх доводів ОСОБА_1 посилається на порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінально-процесуального закону при постановленні рішення та невідповідність висновків суду, викладених в ухвалі, фактичним обставинам справи. Вважає, що суд при прийнятті рішення залишив поза увагою матеріали дослідчої перевірки, які свідчать про наявність в діях ОСОБА_2 ознак злочину, передбаченого ч.1 ст.140 КК України. Крім того вказує, що суд вдався до оцінки доказів, взявши до уваги висновки спеціаліста, надані ОСОБА_2 в судовому засіданні. Зазначає також, що він не отримував копію апеляційної скарги захисника і про розгляд справи в суді апеляційної інстанції його не було повідомлено.

У касаційному поданні заступник прокурора Одеської області наводить доводи, які за своїм змістом аналогічні доводам касаційної скарги ОСОБА_1 і просить ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 15 травня 2007 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора Вергізової Л.А., яка підтримала касаційне подання прокурора і просила його та касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги та касаційного подання, колегія суддів вважає, що вони підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 13 та 14 ст.236-8 КПК України, розгляд скарги на постанову про порушення кримінальної справи має провадитися суддею місцевого суду, який у судовому засіданні повинен перевірити, чи є в заяві або повідомленні про злочин дані, які вказують на ознаки такого діяння, чи достатньо їх для того, щоб розпочати процедуру досудового слідства, чи немає обставин, передбачених ст.6 КПК України, які виключають провадження в кримінальній справі та залежно від одержаних результатів прийняти рішення або про залишення скарги без задоволення, або задовольнити її, скасувати постанову про порушення справи і винести постанову про відмову в порушенні справи.

Апеляційний суд, зважаючи на передбачений ст.383 КПК України особливий порядок та умови перевірки судових рішень по даній категорії справ, повинен з'ясувати чи з додержанням вимог процесуального закону суд першої інстанції розглянув скаргу й не вправі вдаватися до перевірки тих питань, які є виключно прерогативою місцевого суду.

Як вбачається з матеріалів справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про незаконність постанови суду першої інстанції, крім наведення мотивів такого свого рішення, проаналізував та оцінив дані, що є у матеріалах справи, фактично прийняв рішення по суті скарги і ухвалив кінцеве рішення, тобто вийшов за межі наданих йому повноважень. 

Крім того, згідно з вимогами ст.351 КПК України про надходження апеляції суд першої інстанції оповіщає прокурора та інших осіб, інтересів яких стосується апеляція, а після виконання вимог вказаного закону, відповідно до ст.354 КПК України, про дату призначення справи до апеляційного розгляду оповіщає заінтересованих осіб направленням відповідних повідомлень та шляхом поміщення оголошення на дошці об'яв суду.

         Проте, як убачається з матеріалів справи, місцевий суд взагалі не повідомив ОСОБА_1 та прокурора про надходження апеляції захисника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2, також не повідомив їх про дату розгляду справи в суді апеляційної інстанції, фактично позбавив їх можливості взяти участь у розгляді справи та обмежив їх процесуальні права. Ці порушення вимог закону та прав учасників процесу лишились поза увагою суду апеляційної інстанції і усунуті не були.

                За таких обставин колегія суддів, погоджуючись з доводами касаційної скарги ОСОБА_1 та касаційного подання прокурора, вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.394-396 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

касаційну скаргу ОСОБА_1 та касаційне подання заступника прокурора Одеської області задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 15 травня 2007 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд до того ж апеляційного суду в іншому складі суддів.

      С У Д Д І:

Присяжнюк Т.І.               Федченко О.С.                     Таран Т.С.