У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

 Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м.Києві 17 березня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 та касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи, на вирок Октябрського районного суду м.Полтави  від 20 травня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 20 серпня 2008 року.

 Цим вироком

                        ОСОБА_1,

                        ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

                        така, що не має судимості,

засуджена:

за ч.3 ст.28, ч.2 ст.368 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків строком на 3 роки, з конфіскацією майна, що є її власністю;

за ч.3 ст.28, ч.1 ст.366 КК України на 3 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків строком на 3 роки.

На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно визначено покарання 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків строком на 3 роки, з конфіскацією майна, що є її власністю.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 20 серпня 2008 року вирок щодо ОСОБА_1 змінений, виключено з вироку посилання на ч.3 ст.28 КК України і вона вважається засудженою за сукупність злочинів, передбачених ч.2 ст.368, ч.1 ст.366 КК України, до покарання, призначеного судом. В решті вирок щодо ОСОБА_1 залишений без зміни.

Цим вироком також засуджені ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які у касаційному порядку судові рішення не оскаржили і касаційне подання щодо них не вноситься.

За вироком суду, з урахуванням змін, внесених судом апеляційної інстанції, ОСОБА_1 за те, що вона, за обставин, встановлених судом і наведених у вироку та ухвалі апеляційної інстанції, займаючи посаду голови спеціалізованої онкологічної медико-соціальної експертної комісії Полтавського обласного Центру МСЕ як службова особа, яка наділена організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов'язками, зловживаючи своїм службовим становищем, всупереч інтересам служби отримувала хабарі через ОСОБА_2 та ОСОБА_3, за незаконне встановлення групи інвалідності за онкологічними захворюваннями громадянам, які не проходили спеціалізованого огляду в ОНКО МСЕК та не мали онкологічних захворювань, а також вчинила службове підроблення, шляхом внесення до офіційних документів - актів огляду у МСЕК та довідок про встановлення групи інвалідності, завідомо неправдивих відомостей.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, зазначає, що не вчиняла злочинів, за які засуджена, а її дії неправильно кваліфіковані, посилається також на порушення вимог кримінально-процесуального закону, оскільки їй відмовлено у відтворенні записів судового засідання технічними засобами. З цих підстав просить судові рішення щодо неї скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.

У касаційному поданні прокурор посилається на порушення вимог ч.2 ст.377 КПК України судом апеляційної інстанції, оскільки не розглянуто доводи апеляції прокурора щодо м'якості призначеного ОСОБА_1 покарання та не наведено мотиви з яких відхилено доводи  апеляції прокурора.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання та касаційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для їх задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, досудове та судове слідство у ній проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, а висновки суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні злочинів відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені перевіреними у справі та викладеними у вироку доказами.

         Так, засуджені по цій же справі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 під час досудового слідства та судового розгляду справи давали детальні показання про обставини передачі хабарів ОСОБА_1 від осіб, яким видавались фіктивні документи про інвалідність і які не проходили відповідні медичні обстеження.

         Ці показання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підтвердили при проведенні очних ставок, при відтворенні обстановки та обставин подій.

Свідки по справі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 також пояснювали, що вони не мали захворювань, які б давали їм право на отримання інвалідності, на обліку в медичних закладах не перебували, не мали направлень для проходження медкомісії у МСЕК. За допомогою в отриманні довідок про інвалідність звертались до ОСОБА_3, яка вирішувала ці питання в Полтавській МСЕК.

Свідок ОСОБА_9 підтвердила, що довідки про інвалідність ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 вона виписувала за вказівкою ОСОБА_1, журнал протоколів засідань ОНКО МСЕК переписаний, в нього внесені записи про огляди цих осіб.

Факт внесення завідомо неправдивих відомостей в офіційні документи підтвердила свідок ОСОБА_8 і пояснила, що на прохання ОСОБА_1 повторно підписувала журнали протоколів засідань ОНКО МСЕК та розуміла, що вони переписані.

Правильно проаналізувавши зібрані у справі докази в їх сукупності та давши їм належну оцінку, суд дійшов обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.368, ч.1 ст.366 КК України, правильно кваліфікував її дії.

         Тому колегія суддів вважає необгрунтованими доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про її невинуватість. Ці доводи аналогічні її позиції в суді першої інстанції та доводам апеляційної скарги, вони були ретельно перевірені при розгляді справи в суді першої та апеляційної інстанції і визнані безпідставними.

Необґрунтованими також є доводи касаційного подання прокурора про м'якість призначеного ОСОБА_1 покарання, оскільки воно призначене відповідно до вимог ст.65 КК України з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого нею злочину, даних про її особу. Покарання ОСОБА_1 обрано в межах санкції статей, за якими її притягнуто до відповідальності з його реальним відбуванням у місцях позбавлення волі. Воно є необхідним та достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

         Порушень вимог кримінально-процесуального закону під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції, які б ставили під сумнів законність та обгрунтованість постановлених судових рішень не виявлено. Ухвала суду апеляційної інстанції також відповідає вимогам ст.377 КПК України.

         Підстав для призначення справи до розгляду з повідомленням осіб, зазначених у ст.384 КПК України, немає.

Керуючись ст.394 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

у задоволенні касаційного подання прокурора, який брав участь у розгляді справи, та касаційної скарги засудженої ОСОБА_1 - відмовити.

С У Д Д І:  

            Присяжнюк Т.І.           Школяров В.Ф.            Таран Т.С.