У х в а л а

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 18 серпня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на вирок Київського районного суду м. Донецька від 12 березня 2009 року щодо ОСОБА_1

         Вироком суду

                                               ОСОБА_1,        

                                               ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця та жителя м. Донецька,

                                               такого, що судимості не має,

         засуджено за ч.1 ст.164 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 80 годин.

         В апеляційній інстанції вирок щодо ОСОБА_1 не переглядався.

Як визнав суд, відповідно до рішення суду та за виконавчим листом, виданим Київським районним судом м. Донецька № 2-3322 від 18 березня 2002 року, ОСОБА_1 зобов'язаний виплачувати на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/4 усіх видів заробітну щомісячно, починаючи із 12 березня 2002 року до досягнення дитиною повноліття.

Однак, ОСОБА_1, будучи неодноразово попередженим про кримінальну відповідальність, злісно ухилявся від виплати коштів на утриманні дитини, матеріальної допомоги не надавав та мав заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 16 884 грн. 74 коп.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеність винності ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його злочинних дій, просить вирок щодо нього скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд через м`якість призначеного покарання.

            Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що підстав для його задоволення немає.

Правильність висновків суду щодо доведеності винності                  ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.164 КК України,  прокурором не оспорюється.

Доводи, наведені у поданні прокурора про невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання тяжкості злочину та даним про його особу через м'якість, не можна визнати обґрунтованими.

Як убачається із вироку, суд, призначаючи засудженому покарання, дотримався вимог ст.65 КК України, урахував усі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і зробив вірний висновок про призначення ОСОБА_1 покарання у виді громадських робіт.

При цьому судом ураховано те, що засуджений не працює, судимості не має, за місцем проживання характеризується позитивно, у вчиненому зізнався та щиро розкаявся. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено. 

         З огляду на вказані обставини, суд дійшов обґрунтованого висновку, що виправлення ОСОБА_1 можливе без ізоляції його від суспільства.

         Крім того, як убачається зі справи, прокурор у судовому засіданні просив суд призначити ОСОБА_1 покарання саме у виді громадських робіт тривалістю 80 годин. Потерпіла щодо призначення ОСОБА_1 міри покарання, покладалась на розсуд суду.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що призначене засудженому покарання, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Не вбачаючи підстав для задоволення касаційного подання прокурора, колегія суддів не знаходить підстав і для призначення справи до касаційного розгляду з викликом осіб, зазначених у ст.384 КПК України.

Керуючись ст.394 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

відмовити заступнику прокурора Донецької області у задоволенні касаційного подання.

      Судді:

   М.І. Гриців                             О.Б. Прокопенко                     О.А. Коротких