У х в а л а

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

 

головуючого	Гриціва М.І.,
суддів	Прокопенка О.Б. і Коротких О.А.,

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 18 серпня 2009 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 на вирок Заставнівського районного суду                    Чернівецької області від 05 березня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області  від 05 травня 2009 року.

 

         Вироком місцевого суду

 

                                               ОСОБА_1,        

                                               ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця с. Юрківці, жителя

с. Боянчук Заставнівського району

Чернівецької області, раніше судимого:

-    11 квітня 2001 року Заставнівським районним судом Чернівецької області за ч.2 ст.206, ст.94 КК України 1960 року до позбавлення волі на 9 років.

30 травня 2007 року звільнений умовно-

достроково на 1 рік 7 місяців 23 дні,

 

         засуджено за ч.4 ст.187 КК України до позбавлення волі на дев`ять років.

 

         На підставі ст.71 КК України ОСОБА_1 за сукупністю вироків шляхом приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком, остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на десять років сім місяців двадцять три дні.

 

         Постановлено стягнути із ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної шкоди 8 340 грн. 66 коп. та моральної - 20 000 грн., а також 200 грн. за надання юридичної допомоги.

 

         Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 05 травня 2009 року апеляцію засудженого залишено без задоволення. Вирок Заставнівського районного суду Чернівецької області від 05 березня 2009 року щодо ОСОБА_1 у частині цивільного позову змінено. Зменшено суму відшкодування на користь потерпілої ОСОБА_3 матеріальної шкоди до 5 960 грн. 66 коп. 

 

         Як визнав суд, 17 жовтня 2008 року, приблизно о 21 годині,          ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, на АДРЕСА_1, із застосуванням насильства, небезпечного для здоров`я і життя потерпілої, напав на ОСОБА_3 та заподіявши їй тяжкі тілесні ушкодження, заволодів грошима в сумі 250 грн.

 

         У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 вказує, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки заподіяв потерпілій лише легкі тілесні ушкодження. Тому вважає, що його дії слід кваліфікувати за ч.2 ст.186 КК України.

         Крім того, як видно зі змісту скарги, засуджений просить пом'якшити призначене покарання, врахувавши його сімейний стан і те, що у вчиненому він щиро розкаявся.

         У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2, як видно зі змісту скарги, вважає, що потерпілій заподіяно легкі тілесні ушкодження і просить пом`якшити призначене ОСОБА_1 покарання. Захисник вважає, що потерпіла обмовила засудженого, а матеріали справи щодо наявності у ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень сфальшовано.

 

         Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг засудженого і захисника, колегія суддів вважає, що підстав для їх задоволення немає.

        

Висновок суду першої інстанції, щодо доведеності винності         ОСОБА_1 у вчиненні розбою, поєднаного із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, за обставин вказаних у вироку, стверджується сукупністю зібраних та перевірених судом доказів і є правильним.

 

На обґрунтування свого висновку суд підставно послався на показання потерпілої ОСОБА_3, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5,              ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які повністю викривають            ОСОБА_1 у вчиненні злочину.

 

Потерпіла суду пояснила, що 17 жовтня 2008 року, у вечірній час, приїхала до с. Боянчук Заставнівського району Чернівецької області. Вийшла на зупинці та направилася до будинку батьків. Засуджений йшов за нею і наздогнавши, схопив за шию та стиснув горло так, що вона не змогла кричати. Засуджений поклав її на землю і продовжував стискати шию доки вона не втратила свідомість. Коли повернулась до свідомості, виявила відсутність у гаманці грошей в сумі 250 грн.

 

Показання потерпілої є послідовними та повністю узгоджуються із показаннями свідків у справі і даними, що є у висновку судово-медичної експертизи.

 

Так, свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні повідомив, що 17 жовтня 2008 року, він, перебуваючи у центрі села Боянчук, почув жіночий крик. Коли підійшов до приміщення сільської ради, побачив як               ОСОБА_1 сидить на потерпілій. Тоді він покликав інших хлопців і разом вони відтягли засудженого від потерпілої, однак ОСОБА_1 вирвався від них та втік. ОСОБА_3 знаходилася без свідомості.

 

Із висновку судово-медичної експертизи вбачається, що потерпілій ОСОБА_3 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.

 

Оскільки дані, що є у висновку судово-медичної експертизи узгоджуються із показаннями потерпілої та свідків у справі, доводи засудженого та захисника про те, що матеріали справи щодо наявності у ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень сфальшовано, не можна визнати підставними.

 

За таких обставин вважати, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, і що потерпіла обмовила засудженого, немає підстав.

   

Злочинні дії ОСОБА_1 за ч.4 ст.187 КК України кваліфіковані правильно.

 

Призначаючи винному покарання, суд дотримався вимог ст.65 КК України, урахував усі обставини справи, які мають значення, дані про особу засудженого, те, що характеризується він позитивно, працював. Судом враховано й те, що злочин ОСОБА_1 вчинив у стані алкогольного сп'яніння.

З огляду на наведене, суд дійшов до обґрунтованого висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 лише в умовах ізоляції його від суспільства, призначивши йому покарання, наближене до мінімального, передбаченого санкцією ч.4 ст.187 КК України.

            Підстав для пом'якшення покарання із урахуванням обставин, на які вказують засуджений та його захисник у касаційних скаргах, не знайдено.

             

              Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б вказували на необхідність зміни чи скасування судових рішень, не встановлено.

 

Не вбачаючи підстав для задоволення касаційних скарг засудженого та захисника, колегія суддів не знаходить підстав і для призначення справи до касаційного розгляду з викликом осіб, зазначених у ст.384 КПК України.

 

Керуючись ст.394 КПК України, колегія суддів

 

у х в а л и л а:

 

відмовити засудженому ОСОБА_1 та захиснику ОСОБА_2 у задоволенні їх касаційних скарг.

 

      Судді:

 

 

  М.І. Гриців                             О.Б. Прокопенко                   О.А.Коротких