Головуючий суду 1 інстанції - Суський О.І.

Доповідач - Борисов Є.А.

Справа № 433/704/16-ц

Провадження № 22ц/782/621/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого - Борисова Є.А.

суддів: Яреська А.В., Назарової М.В.

за участю секретаря Коротенка С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Св. Георгій» на ухвалу Троїцького районного суду Луганської області від 04 липня 2016 року за заявою про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Селянського фермерського господарства «Марс» до Фермерського господарства «Св.Георгій», приватного нотаріуса Троїцького районного нотаріального округу Луганської області Гапочки Ельвіри Георгіївни, ОСОБА_3 про визнання договору оренди недійсним, визнання договору оренди землі поновленим.

в с т а н о в и л а :

СФГ «Марс» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_3 та ФГ «Св. Георгій», в якому ставило питання про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 3,76 га., укладеного 24.02.2016 року між ОСОБА_3 та ФГ «Св. Георгій», а також про визнання поновленим на попередніх умовах договору оренди землі від 01.08.2006 року, укладеного між СФГ «Марс» та ОСОБА_4, посилаючись на наступні обставини.

01.08.2006 року між СФГ «Марс» та власником земельної ділянки ОСОБА_4 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 3,76га, розташованої на території Розпасіївської сільської ради Троїцького району Луганської області, строком на 10 років. Вказаний договір був зареєстрований у встановленому законом порядку.

У квітні 2016 року на початку весняних польових робіт СФГ «Марс» отримало від ФГ «Св. Георгій» письмове повідомлення про те, що новий власник вищезазначеної земельної ділянки ОСОБА_3, котрий набув право власності на землю в порядку спадкування, 24.02.2016 року уклав договір оренди вказаної земельної ділянки з ФГ «Св. Георгій».

СФГ «Марс» вважає, що укладений між ОСОБА_3 та ФГ «Св.Георгій» договір оренди земельної ділянки слід визнати недійсним, оскільки відповідно до вимог діючого законодавства перехід права власності на орендовану земельну ділянку до нового власника не є підставою для розірвання договору оренди, укладеного з попереднім власником і в даному випадку до моменту укладення договору з ФГ «Св.Георгій» від 24.02.2016 року відповідач ОСОБА_3 мав би вирішити питання про розірвання договору оренди, укладеного 01.08.2006 року між СФГ «Марс» та ОСОБА_4

Одночасно СФГ «Марс» подало заяву про вжиття заходів із забезпечення їх позову і ставило питання про заборону відповідачам - ОСОБА_5 та ФГ «Св. Георгій» вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, виконувати на ній будь-які роботи та чинити будь-які перешкоди СФГ «Марс» у вирощуванні та збиранні врожаю на вказаній ділянці.

Ухвалою Троїцького районного суду Луганської області від 04 липня 2016 року заява СФГ «Марс» про забезпечення позову була задоволена і відносно відповідачів ОСОБА_3 та ФГ «Св. Георгій» були застосовані заходи забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти будь-які дії щодо спірної земельної ділянки, виконувати будь-які роботи на земельній ділянці та чинити будь-які перешкоди СФГ «Марс» у вирощуванні та збиранні врожаю 2016 року на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_1.

На вказану ухвалу суду надійшла апеляційна скарга від ФГ «Св Георгій», в якій ставиться питання про скасування ухвали та постановлення нової ухвали про відмову у задоволенні заяви СФГ «Марс» щодо забезпечення позову. При цьому апелянт посилається на необгрунтованість ухвали та порушення судом норм процесуального права, зокрема положень ст.ст. 152, 153 ЦПК України стосовно співмірності заходів забезпечення та заявлених вимог, а також стосовно можливості застосування застави з метою запобігання зловживанню забезпеченням позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача - СФГ «Марс», дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія приходить до наступного:

При постановленні ухвали про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову, щодо яких заявлено клопотання позивача, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову. Але при цьому судом в повній мірі не враховані вимоги ч.3. ст.152 ЦПК України стосовно співмірності видів забезпечення позову із заявленими вимогами, а також не враховані положення п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", згідно з якими вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Так із змісту позовної заяви вбачається, що предметом позову в даному випадку є визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 24.02.2016 року між ОСОБА_3 та ФГ « Св. Георгій» та визнання поновленим попереднього договору оренди цієї ж земельної ділянки, укладеного між СФГ «Марс» та ОСОБА_4 на тих же умовах з врахуванням умов, встановлених проектом додаткової угоди до договору, зокрема в частині строку дії договору. Крім того, СФГ «Марс» в своєму позові ставить питання про зобов'язання відповідача ОСОБА_3 укласти з ними додаткову угоду стосовно пролонгації дії договору оренди від 01.08.2006 року та зареєструвати цю додаткову угоду у встановленому порядку. Приватного нотаріуса Гапочку Е.Г. позивач просить зобов'язати скасувати внесені нею записи стосовно права оренди земельної ділянки ФГ «Св.Георгій». Будь-яких інших вимог, накшталт вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відшкодування збитків, тощо СФГ «Марс» у своїй позовній заяві до відповідачів не висувало.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та не навів обґрунтувань щодо своїх висновків стосовно необхідності застосування саме таких заходів забезпечення, як заборона вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки, як заборона виконання будь-яких робіт на земельній ділянці та заборона чинити СФГ «Марс» будь-які перешкоди у вирощуванні та збиранні врожаю.

Відповідно до положень ч.4 ст. 153 ЦПК України суд, допускаючи забезпечення позову, може вимагати від позивача забезпечити його вимогу заставою, достатньою для того, щоб запобігти зловживанню забезпеченням позову, яка вноситься на депозитний рахунок суду. Розмір застави визначається судом з урахуванням обставин справи, але не повинен бути більшим за розмір ціни позову.

Згідно з п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими. Тому, допускаючи забезпечення позову, суд відповідно до ч. 4 ст. 153 ЦПК вправі покласти на позивача обов'язок внести на депозитний рахунок суду заставу, достатню для того, щоб запобігти зловживанню забезпеченням позову (проте її розмір не повинен перевищувати розміру ціни позову). За змістом цієї норми суд (суддя), визначивши вид забезпечення позову та розмір застави, повинен зазначити у відповідній ухвалі, що остання звертається до виконання негайно після внесення предмета застави у повному розмірі.

Постановлюючи ухвалу щодо забезпечення позову, суд першої інстанції на вказані приписи діючого цивільного процесуального законодавства та положення Постанови Пленуму Верховного Суду України уваги не звернув і жодним чином не обговорював питання можливого порушення прав та інтересів відповідачів у зв'язку із застосуванням заходів забезпечення позову, а також питання необхідності застосування застави з метою запобігання можливому зловживанню забезпеченням позову.

З врахуванням встановлених процесуальних порушень оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а питання щодо вжиття заходів забезпечення позову підлягає передачі на новий розгляд до суду першої інстанції на підставі п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 312, 313-315 ЦПК України , колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Св. Георгій» задовольнити частково.

Ухвалу Троїцького районного суду Луганської області від 04 липня 2016 року - скасувати, питання щодо забезпечення позову Селянського фермерського господарства «Марс» до Фермерського господарства «Св.Георгій», приватного нотаріуса Троїцького районного нотаріального округу Луганської області Гапочки Ельвіри Георгіївни, ОСОБА_3 про визнання договору оренди недійсним, визнання договору оренди землі поновленим направити на новий розгляд до того ж суду першої інстанції.

Ця ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після її проголошення.

Головуючий

Судді: