ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2016 р. м. Чернівці Справа № 824/506/16-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лелюка О.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Кіщук О.І.,

представників позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_8, представника відповідача Єремійчук О.Д., представників третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Каменецької Х.Д. і Мацьоцького О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до Чернівецької обласної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області та Державне підприємство «Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», про скасування розпорядження,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Чернівецької обласної державної адміністрації про скасування розпорядження від 29 квітня 2016 року №261-р «Про затвердження технічної документації з землеустрою Державному підприємству «Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою».

В ході судового розгляду справи до участі у ній судом залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області та Державне підприємство «Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою».

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що оскаржуване розпорядження порушує його права та не відповідає чинному законодавству, оскільки прийнято з порушенням частини третьої статті 51 Водного кодексу України. Просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач щодо задоволення позову заперечував та просив суд в задоволенні позову відмовити. При цьому зазначав про правомірність розпорядження від 29 квітня 2016 року №261-р «Про затвердження технічної документації з землеустрою Державному підприємству «Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», яке є черговим етапом процедури реалізації Чернівецькою обласною державною адміністрацією своїх повноважень щодо передачі в оренду земель водного фонду на умовах аукціону. Також вказував, що оскаржуване позивачем розпорядження не порушує жодних його прав. До того ж, воно вичерпало свою дію, оскільки аукціон відбувся 01 серпня 2016 року, а позивач виграв торги.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області підтримало позицію відповідача, вказавши про безпідставність та необґрунтованість заявлених позовних вимог. Вирішення спору Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області залишило на розсуд суду.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державне підприємство «Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» також підтримало позицію й доводи відповідача та просило суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що розглянувши клопотання Державного підприємства «Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) про надання в оренду терміном на 49 років для рибогосподарських потреб загальною площею 4,8731 га за рахунок земель водного фонду державної власності (ставок), кадастровий номер НОМЕР_1, враховуючи протокол та рішення обласної комісії з питань реалізації обласною державною адміністрацією повноважень у галузі земельних відносин від 21 квітня 2016 року №18, Чернівецькою обласною державною адміністрацією прийнято розпорядження «Про затвердження технічної документації з землеустрою Державному підприємству «Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 29 квітня 2016 року №261-р.

Зазначеним розпорядженням, підписаним головою Чернівецької обласної державної адміністрації О.Фищуком, вирішено: 1) затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) в оренду на 49 років для рибогосподарських потреб загальною площею 4,8731 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована в адміністративних межах Цуренської сільської ради Герціївського району Чернівецької області (за межами населеного пункту); 2) продати право оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності на земельних торгах з цільовим призначенням - для рибогосподарських потреб загальною площею 4,8731 га за рахунок земель водного фонду державної власності (ставок), кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована в адміністративних межах Цуренської сільської ради Герціївського району Чернівецької області (за межами населеного пункту); 3) стартова ціна лото (стартовий розмір річної орендної плати) - 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та крок земельних торгів - 0,5 відсотка стартового розміру річної орендної плати; 4) строк користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення державної власності при укладенні договору оренди з переможцем - 49 років; 5) встановити умовами аукціону відшкодування витрат переможцем земельних торгів відповідно до договорів: - на винагороду виконавцю земельних торгів, - на підготовку лота розробнику документації із землеустрою та нормативної грошової оцінки; 6) доручити в.о. заступника голови обласної державної адміністрації В. Усику забезпечити підписання договору на виконання земельних торгів з державним підприємством «Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» та передати документи з матеріалами на лот виконавців торгів; 7) контроль за виконанням розпорядження покласти на в.о. заступника голови обласної державної адміністрації В. Усика.

Відповідно до частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

З аналізу наведених норм процесуального права вбачається, зокрема, що завданням адміністративного судочинства є захист порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а позивачем в адміністративній справі може бути та особа, права, свободи або інтереси якої порушено суб'єктом владних повноважень й за захистом яких вона звернулася до адміністративного суду.

Отже, в порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення суб'єкта владних повноважень, яке безпосередньо порушує права, свободи або інтереси позивача та породжує для нього права чи обов'язки. Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, а для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв'язку з прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень порушуються права позивача.

Відповідно до частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Рішення суб'єкта владних повноважень у контексті положень Кодексу адміністративного судочинства України необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії. При цьому, під рішенням розуміється владне волевиявлення суб'єкта владних повноважень, викладене за встановленою формою, спрямоване на врегулювання тих чи інших суспільних відносин, що має обов'язковий характер та породжує певні правові наслідки для осіб, відносно яких воно прийнято.

Оскільки розпорядження від 29 квітня 2016 року №261-р прийнято Чернівецькою обласною державною адміністрацією за результатом розгляду клопотання Державного підприємства «Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка не належить ОСОБА_5, таке розпорядження не містить положень, які безпосередньо стосуються ОСОБА_5, то суд приходить до висновку, що оскаржуване позивачем розпорядження не порушує жодних його прав, свобод чи інтересів.

У зв'язку із прийняттям оскаржуваного у даній справі рішення суб'єктом владних повноважень не порушуються права позивача.

В позові вказано, що оскаржуване розпорядження відповідача та оголошення аукціону, який має відбутися 01 серпня 2016 року, негативно може відобразитись на правах та інтересах ОСОБА_5, який у квітні 2016 року уклав з Луковецькою сільською радою договір оренди «Дамби та монаха», що розташовані біля ставки за межами села.

Однак такі доводи позивача є безпідставними, оскільки, як вбачається з наявного у справі типового договору оренди гідротехнічної споруди від 18 квітня 2016 року, він укладений між Луковецькою сільською радою Глибоцького району Чернівецької області (орендодавець) та ГО «Збережемо наш край» в особі голови ОСОБА_5 (орендар) відносно гідротехнічної споруди, що знаходиться у межах водного об'єкта на території Луковецької сільської ради Глибоцького району Чернівецької області. Тобто, орендар згідно указаного договору не фізична особа ОСОБА_5, який є позивачем у цій справі, а ГО «Збережемо наш край» в особі голови ОСОБА_5. При цьому предмет оренди знаходиться на території Луковецької сільської ради Глибоцького району Чернівецької області, а оскаржуване розпорядження прийнято відносно земельної ділянки, яка розташована в адміністративних межах Цуренської сільської ради Герціївського району Чернівецької області (за межами населеного пункту).

В ході судового розгляду справи на підставі наявних у ній матеріалів та пояснень осіб, які беруть участь у справі, судом також встановлено, що ОСОБА_5 01 серпня 2016 року брав участь у земельних торгах, проведених згідно оскаржуваного розпорядження, та переміг у них.

За таких обставин, враховуючи, що розпорядження від 29 квітня 2016 року №261-р не порушує жодних прав, свобод чи інтересів позивача, а також зважаючи на те, що воно фактично вичерпало свою дію, суд приходить до висновку про безпідставність й необґрунтованість заявлених ОСОБА_5 позовних вимог.

Указане свідчить про наявність підстав для відмови у їх задоволенні повністю.

Крім цього, вирішуючи спір, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно пункту 7 частини першої статті 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (тут і далі в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення) до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

Частиною першою статті 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» визначено, що розпорядження видаються одноособово головою місцевої державної адміністрації.

Відповідно до статті 17 Земельного кодексу України (тут і далі в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення) до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить: а) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; б) участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм з питань використання та охорони земель; в) координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель;г) підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб у межах, визначених законом; д) підготовка висновків щодо встановлення та зміни меж сіл, селищ, районів, районів у містах та міст; е) здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок; є) координація діяльності державних органів земельних ресурсів; ж) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Статтею 122 Земельного кодексу України визначено, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Згідно частини першої статті 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до положень частини першої, другої статті 135 Земельного кодексу України земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів. Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу.

Згідно частини першої статті 136 Земельного кодексу України, якою передбачено добір земельних ділянок державної чи комунальної власності та підготовка лотів для продажу на земельних торгах, організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення. У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.

Відповідно до частини четвертої статті 51 Водного кодексу України (в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення) водні об'єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.

З огляду на зміст положень указаних норм матеріального права та зміст розпорядження Чернівецької обласної державної адміністрації від 29 квітня 2016 року №261-р «Про затвердження технічної документації з землеустрою Державному підприємству «Чернівецький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», можна дійти висновку, що оскаржуване розпорядження є, фактично, одним із етапів процедури реалізації обласною державною адміністрацією своїх повноважень щодо передачі в оренду земель водного фонду на умовах аукціону.

Відтак, суд погоджується з доводами відповідача та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на його стороні, про те, що при прийнятті оскаржуваного рішення суб'єкт владних повноважень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначеного позивачем спростовано не було.

Поряд з цим в обґрунтування позову позивач посилався на те, що розпорядження Чернівецької обласної державної адміністрації від 29 квітня 2016 року №261-р прийнято з порушенням частини третьої статті 51 Водного кодексу України, якою передбачено, що водні об'єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою.

Однак такі посилання в обґрунтування незаконності оскаржуваного рішення є безпідставними, оскільки розпорядженням Чернівецької обласної державної адміністрації від 29 квітня 2016 року №261-р не містить положень щодо надання водних об'єктів у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах без надання в оренду земельною ділянки. Тобто оскаржуване розпорядження безпосередньо не стосується й, відповідно, не суперечить тим положенням, які наведені в указаній вище нормі.

Згідно із пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи відповідач довів правомірність оскаржуваного розпорядження. Натомість позивачем не доведено суду про наявність порушеного права оскаржуваним рішенням суб'єкта владних повноважень, а його доводи в обґрунтування позову, враховуючи вищевикладене, - безпідставні.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених ОСОБА_5 позовних вимог.

Керуючись статтями 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Лелюк

Постанова у повному обсязі складена 19 серпня 2016 року.