Справа №137/1899/14-ц

                                                                                                                                                                  Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" листопада 2014 р.

Літинський районний суд Вінницької області

           в складі: головуючого судді: Сільченко О.В.

                     при секретарі: Плахотнюк Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Літина цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та визнання права власності на будинковолодіння;

В С Т А Н О В И В;

02.09.14          р. цей позов заявлено до суду.

Під час розгляду справи позивач позов підтримала та пояснила, що відповідач незаконно отримала свідоцтво про право на спадщину та право власності на 1\2 частину будинку по вул. Леніна, 69 в с. Селищі Літинського району Вінницької області, так як то був колгоспний двір, головою якого була ОСОБА_3, а ОСОБА_4 не був членом колгоспного двору та згідно договору дарування йому будинок не було передано, а тому він не набув права власності на нього. Поряд з цим, вона є спадкоємцем першої черги на спадщину, яка відкрилася після смерті матері ОСОБА_3 та вступила в управління та володіння спадковим майном та має право на таку частину будинку, якою незаконно заволодів ОСОБА_4, а після його смерті- його дружина ОСОБА_2 Позивач просила поновити строк позовної давності, мотивуючи поважну причину пропуску строку тим, що вона тривалий час судилася із братом ОСОБА_5 щодо частини даного будинку, а тому не могла подати позову щодо визнання незаконним та скасування свідоцтва про право на спадщину, яке видане ОСОБА_2

Відповідач позову не визнала та пояснила, що її чоловік ОСОБА_4 згідно договору дарування від 02.08.1969 р. був власником будинку по вул. Леніна, 69 в с. Селищі Літинського району Вінницької області. Будинком та земельною ділянкою він користувався належним чином, а у 1972 р. 1\2 частину будинку він подарував своєму братові ОСОБА_5 Після смерті чоловіка вона, як дружина, прийняла спадщину та набула права власності на 1\2 частину вказаного будинку та оформила спадщину належним чином. Крім цього, відповідач пояснила, що з часу прийняття нею спадщини, яка відкрилася після смерті її чоловіка ОСОБА_4 та отримання свідоцтва про право на спадщину минуло 15 років, про що знала позивач, однак до цього часу вона цього не оспорювала. Тобто, позивач пропустила строк позовної давності, а тому в задоволенні позову слід відмовити ще із цих підстав.

З»ясувавши позиції сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд визнає, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до ст. 243, 244, 227 ЦК України ( 1963 р.) за договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність; договір дарування вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому; договір дарування нерухомого майна повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин; договір підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

          Відповідно до п.10 ст. 25 Закону УРСР « Про внесення змін і доповнень до Закону УРСР « Про сільську Раду народних депутатів трудящих ся Української РСР» від 13.12.1979 р., який діяв до 08 грудня 1990 року сільська рада народних депутатів вчиняє нотаріальні дії відповідно до законодавства Союзу РСР і Української РСР.

У судовому засіданні беззаперечно доведено, що 02 серпня 1969 року ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_4 будинок в с. Селищі Літинського району Вінницької області, що підтверджується договором дарування ( а.с. 14), який посвідчений та зареєстрований Селищенською сільською радою народних депутатів Літинського району Вінницької області.

Договором дарування ( а.с. 15), що посвідчений Селищенською сільською радою народних депутатів Літинського району Вінницької області стверджується те, що 04 квітня 1972 року ОСОБА_4 подарував ОСОБА_5 1\2 частину будинку в с. Селищі Літинського району Вінницької області.

Зазначені обставини стверджують те, що ОСОБА_4 прийняв в дар від ОСОБА_6 будинок в с. Селищі Літинського району Вінницької області, став власником цього будинку та розпорядився його частиною за своєю волею, що спростовує доводи позивача про те, що ОСОБА_4 будинок дарувальником передано не було. Крім цього, позивачем також не надано доказів того, що 1\2 частину будинку не було передано ОСОБА_4 ОСОБА_5 при укладенні договору дарування ( а.с. 15), а тому в цій частині доводи позивача також безпідставні.

Отже, станом на 04 квітня 1972 року співвласниками будинку в с. Селищі Літинського району Вінницької області, який до 04.08.1969 року належав ОСОБА_6, стали ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що підтверджується випискою із по господарської книги ( а.с.10).

Досліджуючи наявні у справі документи, та оцінюючи їх як надані докази, а саме: копію технічного паспорта ( а.с. 69), виписку із по господарської книги ( а.с. 10), зазначені договори дарування ( а.с. 14,15) очевидно, що ОСОБА_3 власником будинку в с. Селищі вул. Леніна, 69 Літинського районук Вінницької області не була, так як у вказаному технічному паспорті її частка зазначена « 0», у погосподарській книзі за 1971-2005 роки вона не записана та договорами дарування підтверджується, що власниками спірного будинку були ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Свідоцтвом про право особистої власності на житловий будиноку № 689 від 20 липня 1991 року ( а.с. 40) стверджується, що власником 1\2 частини будинку по вул. Леніна, 69 в с. Селищі Літинського району Вінницької області є ОСОБА_4.

Свідоцтво про смерть (а.с. ) свідчить про те, що ОСОБА_4 помер 27.06.1994 року та після його смерті відкрилася спадщина.

Свідоцтво про право на спадщину за законом від 23.02.1999 року ( а.с. 42), яке видане на підставі свідоцтва № 689, підтверджує те, що ОСОБА_2 прийняла спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 та складається із 1\2 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд і розташована в с. Селищі по вул. Леніна, 69 Літинського району Вінницької області.

Отже, вказане свідоцтво про право на спадщину видане у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстави для визнання його незаконним та скасування відсутні.

Суд критично оцінює запис у технічному паспорті ( а.с.36) про те, що ОСОБА_3 є головою колгоспного двору в 1\2 частині будинку по вул. Леніна, 69 в с. Селищі Літинського району Вінницької області, так як вказаний технічний паспорт виданий 19.07.1991 року, тобто в той час коли Законом України « Про власність» від 15.04.1991 року припинено існування майна колгоспного двору. Крім цього, зміст цього технічного паспорта суперечить змістові технічного паспорта, який містить справа (а.с.6-8), хоч вони датовані однією датою та мають однакові номери.

Суд критично оцінює доводи позивача щодо поновлення строку позовної давності, так як судові процеси, які тривали між нею та ОСОБА_7 не могли бути перешкодою звернення до суду із цим позовом у встановлений ст. 257 ЦК України трирічний строк, що також є підставою для відмови у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 212-215 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_8 до ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасувати свідоцтва про право на спадщину на ? будинку в с. Селищі по вул. Леніна, 69, Літинського району Вінницької області від 23.02.1999 року, видане на ОСОБА_2 та визнання за ОСОБА_8 права власності в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_3 на ? будинку в с. Селище по вул. Леніна, 69, Літинського району Вінницької області відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Вінницької області через Літинський районний суд протягом 10 днів з дня його оголошення.

Суддя : Сільченко О. В.