Справа № 529/779/16-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2016 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Щабельської І. В.

при секретарі Іванченко В. А.

з участю прокурора Скиби Є.І.

обвинуваченого ОСОБА_1

потерпілої ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Стецьківка Сумського р-ну Полтавської області, проживаючого без реєстрації АДРЕСА_1, українця, громадянина України, не працюючого, не одруженого, раніше судимого

13.04.2007 року вироком Диканського районного судуПолтавської області за ч. 1 ст. 185 КК України до 1 місяця арешту;

26.08.2008 року Диканським районним судом Полтавської області за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 309, ст. 69, ст. 304, с.7 КК України до 3-х років 6 місяців позбалення волі;

10.09.2012 року Октябрським районним судом м. Полтава ч. 2 ст. 185, ст. 75 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим терміном 1 рік;

05.05.2014 року Диканським районним судом Полтавської областіза ч. 2 ст. 185 КК України до 2-х років позбавлення волі;

04.11.2014 року вироком Київського районного суду м. Полтава за ст. 186 ч. 2 ст. 69, ст. 71 КК України до 2-х років 5 місяців позбавлення волі,

обвинуваченого за ст. 185 ч.2 КК України, та угоду про примирення між ним та потерпілою ОСОБА_2, -

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_1 неодноразово був засудженим за вчинення корисливих злочинів, на шлях виправлення не став та в період незнятої та непогашеної судимості вчинив новий злочин проти власності.

Так, 02.07.2016 року, близько 02 год., перебуваючи в гостях у будинку потерпілої ОСОБА_2 в АДРЕСА_2, обвинувачений ОСОБА_1, будучи в стані алкогольного сп'яніння, побачив цифровий приймач Word Vision та мобільний телефон марки Nokia 206, які вирішив викрасти. В подальшому, реалізовуючи свій злочинний намір на таємне викрадення чужого майна, з корисливих спонукань, з метою наживи, таємно, повторно, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, з однієї із кімнат вказаного будинку, викрав належний потерпілій ОСОБА_2 цифровий приймач Word Vision з дистанційним пультом та мобільний телефон марки Nokia 206 з сімкартою мобільного оператора ПрАТ "МТС Україна", яими розпорядився на власний розсуд, завдавши потерпілій ОСОБА_2 матеріальної шкоди на загальну суму 835 грн. 45 коп.

В ході досудового розслідування потерпіла ОСОБА_2 та обвинувачений ОСОБА_1 15 липня 2016 року уклали письмову угоду про примирення, яка містить повне формулюванння обвинувачення, його правову кваліфікацію за ч. 2 ст. 185 КК України, та визначили покарання обвинуваченому ОСОБА_1 за вчиненений злочин у виді 2-х років позбавлення волі з застосуванням ст. 75 КК України.

Розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні угоду про примирення, вислухавши міркування з приводу її затвердження потерпілої ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_1, думку прокурора, захисника, які угоду підтримали, перевіривши її на відповідність вимогам діючого кримінального процесуального законодавства та роз'яснивши потерпілій і обвинуваченому наслідки її затвердження, суд приходить до висновку, що угода про примиренння може бути затверджена, а обвинуваченому може бути призначена узгоджена міра покарання за наступних підстав.

Як вбачається з пояснень потерпілої і обвинуваченого в суді, змісту угоди про примирення, вона укладена на добровільних засадах, не суперечить вимогам КПК України та інтересам суспільства, не порушує права, свободи та інтереси сторін або інших осіб, є об'єктивні підстави для виконання обвинуваченим ОСОБА_1 взятого на себе обов'язку відбути визначене сторонами покарання, в угоді вказані вірне формулюванння обвинувачення, правова кваліфікація кримінального правопорушення. вчиненого обвинуваченим за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна вчинене повторно.

Відповідно до ч. 1 ст. 469 КПК України угода про примиренння між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_1, кваліфіковане за ст. 185 ч. 2 КК України і віноситься, згідно ст. 12 КК України, до злочинів середньої тяжкості.

Потерпіла ОСОБА_2 та обвинувачений ОСОБА_1 узгодили, що обвинуваченому повинно бути призначене покарання у виді 2 років позбавлення волі, що передбачено санкцією ч. 2 ст. 185 КК України, з застосуванням ст. 75 КК України та в суді надали згоду на призначення саме такого покарання.

В судовому засіданні потерпіла пояснила, що розуміє наслідки затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України.

Таким чином суд приходить до переконання про наявність передбачених законом підстав для затвердження угоди про примирення.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Підстави для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 376, 468, 471-476 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про примирення від 15 липня 2016 року, укладену між потерпілою ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_1.

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та за вчинення цього кримінального правопорушення призначити йому узгоджену сторонами міру покарання у виді 2 /двох/ років позбавлення волі.

Згідно ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання, якщо він протягом 2 /двох/ років іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки.

Згідно до ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти її про зміну місця свого проживання та роботи, а також періодично з'являтись туди для реєстрації.

У разі невиконання затвердженої судом угоди про примирення потерпіла має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку протягом встановленого законом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України.

Згідно з ч. 6 ст. 376 КПК України копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому, інші учасники судового провадження копію вироку суду мають право отримати після подачі відповідної заяви про це до суду.

Вирок суду набирає законної сили після 30 днів з дня його проголошення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками судового провадження.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Диканський районний суд обвинуваченим, його захисником, чи потерпілим з підстав, передбачених ч. 3 ст. 394 КПК України, або прокурором виключно з підстав, передбачених ч. 3 ст. 469 КПК України.

Головуючий: