УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22а-21324/11 Головуючий в 1 інстанції - Іванов С.М.
Категорія 10.3.2 (3 ) Доповідач – Братіщева Л.А.
П О С Т А Н О В А
Іменем України
06 квітня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Братіщевої Л.А.
суддів: Савіної Г.О., Турік В.П.
розглянувши у м. Кривому Розі в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ОСОБА_2 ради на постанову Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 17 листопада 2009 року за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ОСОБА_2 ради про визнання дій протиправними та стягнення коштів, -
В С Т А Н О В И Л А :
У вересні 2009 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом та просив суд визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради м. Кривого Рогу (далі - УПСЗН) стосовно відмови від 24.06.2009 року за №2013 у виплаті щорічної разової допомоги до дня 5 травня за 2007,2008,2009 роки у розмірі, передбаченому ст..13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» та стягнути недоплачені кошти в сумі 9015,42 грн. та щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2007-2009 роки в розмірі 5810грн.
Постановою Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу від 17 листопада 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради м. Кривого Рогу стосовно відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат за 2009 рік, передбаченої ст.. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждаои внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов,язано УПСЗН сплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат за 2009 рік, передбачену ст.. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждаои внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням тих виплат, які були проведені позивачу у розмірі 2339грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 ставить питання про скасування постанови суду та прийняття постанови про задоволення його позовних вимог щодо виплати одноразової допомоги на оздоровлення за 2007-2009 роки та щорічної разової допомоги до дня 5 травня за 2007-2009 роки у розмірі, передбаченому ст.. 13 Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Позивач вважає, що суд помилково прийшов до висновку щодо відмови у виплаті одноразової допомоги на оздоровлення за 2007, 2008 роки у зв’язку із прийняттям Рішень Конституційного Суду України.
В апеляційній скарзі УПСЗН ставить питання про скасування постанови суду та ухвалення нового рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема: на неврегульованість на законодавчому рівні порядку виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; УПСЗН не може бути відповідачем, оскільки є розпорядником коштів 2 рівня; не взяв до уваги, що постановою КМУ № 562 від 12.07.2005р. «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено розмір компенсації в сумі 100грн.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволення, а апеляційна скарга УПСЗН – відхиленню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, згідно посвідчення серії А № 109678, виданого 05.09.2008 року Дніпропетровською обласною державною адміністрацією, є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та є інвалідом ІІІ групи, і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності факту протиправної дії відповідача відносно не виконання ним у 2009 році приписів ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що призвело до порушення прав позивача, як учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2-ї категорії, на своєчасне нарахування та отримання щорічної одноразової допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, й з обов’язку відповідача у зв’язку з цим здійснити перерахунок у відповідності до вищевказаного Закону та виплатити відповідну суму на його користь.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу застосування на 2007, 2008 та 2009 роки норм законодавства, які регулюють порядок та розміри виплат щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.
Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС першої категорії у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. При цьому, ч.3 ст. 48 Закону встановлює, що розмір мінімальної зарплати визначається на момент її виплати.
Відповідно до п.30 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дія ст. 48 вищевказаного Закону була зупинена.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 зупинення дії ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», передбачене п.30 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» визнане неконституційним.
Таким чином, з 01 січня 2007 року по 08 липня 2007 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими визначено що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв'язку з чим мали пріоритет порівняно зі спеціальною нормою – ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У 2008 році згідно п.п. 11 п.28 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» була викладена в редакції: «одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім’ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України»
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 п.п. 11 п.28 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» був визнаний неконституційним.
Таким чином, з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими визначено що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв'язку з чим мали пріоритет порівняно зі спеціальною нормою – ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 562 від 12.07.2005 року установлено, що розмір щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії складає 100 гривень.
Отже, встановивши, що позивач отримав допомогу на оздоровлення за 2007 рік - 19.01.2007 року, а за 2008 рік – 30.01.2008р. в розмірі 90 грн. (а.с. 7), тобто до прийняття Рішень Конституційного Суду України, суд вірно визначив, що дії відповідача не є протиправними за 2007р., 2008 р.
Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» надано право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Оскільки Кабінетом Міністрів у 2009 році на виконання ст. 71 цього Закону рішення не приймались, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Щорічна допомога на оздоровлення виплачена позивачу за 2009 рік – 21.01.2009 року в сумі 90 грн. (а.с. 7), тобто у розмірі меншому, ніж визначено ст. 48 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Враховуючи те, що розмір мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги на оздоровлення за 2009 рік у відповідності до ст. 55 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» складає 605 грн., то сума недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік, з урахуванням проведених виплат, становить: 605грн. х 4 – 90 грн. = 2330 грн.
Проте колегія суддів не погоджується з висновком суду щодо відмови позивачу у виплаті йому допомоги до дня 5 травня за 2009 рік.
Статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»встановлено, що для інвалідів ІІІ групи встановлюється виплата щорічної разової допомоги до 5-го травня у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
Пунктом 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»у 2008 році було внесено зміни до ч.5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до яких вона була викладена в наступній редакції: «Щорічно до 5-го травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Судом встановлено, що в квітні 2007 року ОСОБА_1 було сплачено 300,00 грн. в рахунок щорічної одноразової грошової допомоги до 5-го травня, як інваліду війни (ЧАЕС) 3 групи, за 2007 рік; в квітні 2008 року було сплачено 350,00 грн. - за 2008 рік; в квітні 2009 року було сплачено 380,00грн., що підтверджується запереченнями УПСЗН (а.с.18), з урахуванням при цьому п.20 Розділу ІІ Законів України про державний бюджет на відповідний рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп2007,яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати), ст..13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» та рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, відповідно до яких положення пункту 20 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік , згідно якого розтлумачено ст.95 Конституції України, яка в сукупності зі ст..38 Бюджетного Кодексу України визначає вичерпний перелік правовідносин, які повинні регулюватися законом про Держбюджет – встановлення тільки доходів та видатків на загальносуспільні потреби, а тому закон про Держбюджет не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків , пільг компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України. Конституція України не дає закону про «Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів, а тому положення Законів України « Про Державний бюджет України на 2007 рік та на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними. Ці висновки є загальнообов'язковими для всіх судів України.
З огляду на те, що допомога позивачу виплачена в квітні 2007 року до прийняття рішення Конституційним Судом України 09.07.2007 року № 6-рп2007 та в квітні 2008 року до прийняття рішення Конституційним Судом України 22.05.2008 р. N 10-рп/2008, то відповідач неправомірних дій щодо позивача за 2007 та 2008 р.р. не вчиняв, оскільки іншого розміру допомоги на час виплати не було, а рішення Конституційного Суду України не має зворотної дії.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог за 2007, 2008 роки, тому доводи позивача в апеляційні скарзі спростовуються висновками суду.
Крім того, обмежень щодо виплати щорічної разової допомоги до 5 травня за 2009 рік Законом України «Про Державний бюджет» не встановлено, в зв’язку з чим розмір виплати щорічної разової допомоги до 5 травня за 2009 рік повинен відповідати вимогам Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
У зв’язку із чим, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня за 2009 рік.
Право позивача на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування, таке право надане державою і закріплено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Оскільки таке право декларовано державою, то, відповідно, держава, через створені нею органи, в даному випадку органи соціального захисту населення, і несе обов'язок по своєчасній та повній виплаті допомоги саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.
Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка, відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", є джерелом права, свідчить про те, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов'язків (справа "Кечко проти України", рішення від 08.11.2005р.).
Колегія суддів вважає, що позивач має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня за 2009 рік у розмірі, встановленому ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
За таких обстави , колегія суддів вважає , що постанова суду підлягає зміні, а позовні вимоги ОСОБА_1 в частині виплати щорічної разової допомоги до дня 5 травня за 2007 - 2009 роки у розмірі передбаченому ст.. 13 Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» частковому задоволенню за 2009 рік.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, п.1 ч.1 ст. 201, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради м. Кривого Рогу - відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Постанову Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 17 листопада 2009 року - змінити.
Позовні вимоги ОСОБА_1 щодо виплати щорічної разової допомоги до дня 5 травня за 2007 - 2009 роки у розмірі передбаченому ст. 13 Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради м. Кривого Рогу щодо виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги, як інваліду війни до 5 травня за 2009 рік.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Інгулецької районної у місті ради м. Кривого Рогу здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 суму щорічної допомоги до 5 травня, як інваліду війни в розмірі, передбаченому ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за 2009 рік.
В іншій частині постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: