УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22а-20793/11 Головуючий в 1 інстанції - Бондарева О.І.
Категорія 10.3.2 (3) Доповідач – Братіщева Л.А.
П О С Т А Н О В А
Іменем України
06 квітня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Братіщевої Л.А.
суддів: Савіної Г.О., Турік В.П.
розглянувши у м. Кривому Розі в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради на постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 25 вересня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради про стягнення недоплаченої суми одноразової допомоги на оздоровлення, -
В С Т А Н О В И Л А :
У квітні 2009 року позивач ОСОБА_1 звернувся із позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-Міської районної у місті ОСОБА_2 ради (надалі – УПСЗН ) про стягнення недоплаченої одноразової допомоги на оздоровлення.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії та інвалідом 3 групи і на підставі ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991р. (надалі – Закон) УПСЗН повинно виплачувати щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат на момент виплат.
Вказуючи на те, що відповідач у період 2007, 2008, 2009 років виплачував йому допомогу на оздоровлення не в повному обсязі, просив суд визнати неправомірними дії УПСЗН, поновити його права щодо отримання щорічної одноразової допомоги на оздоровлення довічно, стягнути з відповідача кошти в сумі 5890грн. та стягнути компенсацію за не отриману своєчасну щорічну допомогу на оздоровлення у сумі 5890грн.
Постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 25 вересня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано дії посадових осіб Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-Міської районної у місті ОСОБА_2 ради стосовно відмови позивачу у перерахунку та виплати сум щорічної одноразової допомоги на оздоровлення, передбачену ст.. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними.
Зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-Міської районної у місті ОСОБА_2 ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2008, 2009 роки, з урахування сум, що ним отримані у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат передбачену ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням тих виплат, які були проведені позивачу у розмірі 3025грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування постанови суду та прийняття нової постанови у зв’язку із порушенням судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, суд не взяв до уваги, що УПСЗН не може бути відповідачем по справі, оскільки є розпорядником коштів третього рівня, оскільки кошти за відповідними програмами надходять на рахунок головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської облдержадміністрації з Мінпраці України, а потім головне управління розподіляє фінансування по управлінням міст та районі.
Крім того, суд не звернув уваги на те, що постановою КМУ від 12.07.2005р. за №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено розмір компенсації в сумі 90грн.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга УПСЗН підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою, що постраждала внаслідок ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС та має статус учасника ліквідації аварії на ЧАЕС 2 категорії.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з доведеності факту протиправної бездіяльності відповідача відносно виконання у 2008- 2009 роках ним приписів ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що призвело до порушення прав позивача, як учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, на своєчасне нарахування та отримання щорічної одноразової допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, й з обов’язку відповідача у зв’язку з цим здійснити перерахунок у відповідності до вищевказаного Закону та виплатити відповідну суму на його користь.
Однак колегія суддів не може погодитися з вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Судом встановлено, що у березні 2008 року ОСОБА_1 було сплачено 90,00 грн. в рахунок щорічної одноразової грошової допомоги на оздоровлення, що підтверджується довідкою УПСЗН (а.с. 18) сторонами вказані обставини не оспорюються.
Відповідно рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп2007, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати), ст..13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» та рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, відповідно до яких положення пункту 20 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік, згідно якого розтлумачено ст.95 Конституції України, яка в сукупності зі ст. 38 Бюджетного Кодексу України визначає вичерпний перелік правовідносин, які повинні регулюватися законом про Держбюджет – встановлення тільки доходів та видатків на загальносуспільні потреби, а тому закон про Держбюджет не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків , пільг компенсацій і гарантій , передбачених іншими законами України. Конституція України не дає закону про «Держбюджет» вищої юридичної сили стосовно інших законів, а тому положення Законів України « Про Державний бюджет України на 2007 рік та на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними. Ці висновки є загальнообов'язковими для всіх судів України.
З огляду на те, що допомога ОСОБА_1 виплачена у березні 2008 року до прийняття рішення Конституційним Судом України 22.05.2008 р. N 10-рп/2008, то відповідач неправомірних дій щодо позивача за 2008 рік не вчиняв, оскільки іншого розміру допомоги на час виплати не було, а рішення Конституційного Суду України не має зворотної дії.
За таких обставин в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за 2008 рік слід відмовити, за недоведеністю позовних вимог.
Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії та інвалід 3 групи у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. При цьому, ч.3 ст. 48 Закону встановлює, що розмір мінімальної зарплати визначається на момент її виплати.
Ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» надано право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Оскільки Кабінетом Міністрів у 2009 році на виконання ст. 71 цього Закону рішення не приймались, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Щорічна допомога на оздоровлення виплачена позивачу за 2009 рік – у лютому 2009 року в сумі 90грн. тобто у розмірі меншому, ніж визначено ст. 48 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с. 18).
У зв’язку з чим, доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо правомірності його дій стосовно нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії інваліда 3 групи в розмірі 90 грн., який визначений п.1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 562 від 12.07.2005 року є необґрунтованими, оскільки вказаний нормативний акт суперечить положенням ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка має пріоритет у застосуванні до врегулювання спірних правовідносин.
Безпідставними вважає колегія суддів й доводи УПСЗН стосовно того, що останнє є неналежним відповідачем у справі, оскільки п.4 Постанови Кабінету Міністрів України «Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 936 від 20.09.2005 р. визначено, що виплата таких компенсацій та допомоги провадиться управліннями праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадян та центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, яким в даному випадку є Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради, на обліку в якого перебуває позивач.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що постанова суду підлягає скасуванню в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача стосовно відмови у перерахунку і виплати сум щорічної одноразової допомоги на оздоровлення ОСОБА_1, передбачену ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період 2008 року; зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2008 рік, виходячи із кратності мінімальних заробітних плат на час виплати даної компенсації з вирахуванням частково сплачених сум – скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні цих позовних вимог.
В іншій частині постанова суду не оскаржена.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198,202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-Міської районної у місті ради м. Кривого Рогу задовольнити частково.
Постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 25 вересня 2009 року в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача стосовно відмови у перерахунку і виплати сум щорічної одноразової допомоги на оздоровлення ОСОБА_1, передбачену ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період 2008 року; зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2008 рік, виходячи із кратності мінімальних заробітних плат на час виплати даної компенсації з вирахуванням частково сплачених сум – скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні цих позовних вимог.
В іншій частині постанову суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: