ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.07.06 Справа № 9/151/06
Суддя Нечипуренко О.М.
За позовом Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Приватного підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2)
Суддя Нечипуренко О.М.
Представники сторін:
від позивача - Не з'явився;
від відповідача - Не з'явився;
СУТЬ СПОРУ:
ПП ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Запорізької області із позовом про стягнення з ПП ОСОБА_2 6700 грн. основної заборгованості, а також 100,14 грн. індексації за час прострочення платежу і 3% річних в сумі 32,45 грн.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.04.2006 позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 9/151/06 з призначенням судового засідання на 12.06.2006. Ухвалою суду від 25.05.2006 судове засідання перенесене на 14.06.2006.
Слухання справи відкладалось на 26.06.2006, потім на 12.07.2006 для представлення додаткових документів. Ухвалою голови господарського суду від 26.06.2006 строк вирішення спору у даній справі продовжений на один місяць.
В судовому засіданні 12.07.2006 розгляд справи судом закінчено, слухання справи відкладене на 27.07.2006 для підготовки повного тексту судового рішення.
За клопотанням представника позивача судові засідання проводились без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
В судових засіданнях позивач підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, які засновані ним на ст.. 527, 530, 625 ЦК України. В обґрунтування позову пояснив суду, що між ним і відповідачем існувала попередня домовленість про здачу в суборенду приміщення під офіс, зі ставкою орендної плати -15 у.о. за 1 кв. м з урахуванням комунальних послуг. Не дочекавшись укладення договору, позивач платіжними дорученнями № НОМЕР_1 від 20.02.2006, № НОМЕР_2 від 01.03.2006, № НОМЕР_3 від 02.03.2006 здійснив на рахунок відповідача попередню оплату у розмірі двохмісячної орендної плати. Пізніше, при вивченні письмового договору позивач з'ясував, що відповідач необґрунтовано, підвищив тариф за суборенду до 20 у.о. за 1 кв. м без урахування комунальних послуг, а також завищив розмір офісного приміщення, що зробило неприйнятним укладення договору для позивача. Листом від 10.04.2006 позивач вимагав від відповідача повернення помилково перерахованих коштів в сумі 6700 грн., однак останній повернення коштів не здійснив, що стало підставою для звернення позивача із позовом до господарського суду. На підставі викладеного просить позов задовольнити, стягнути з відповідача 67500 грн. основної заборгованості, а також за порушення грошових зобов'язань - 100,14 грн. індексації за час прострочення платежу і 3% річних в сумі 32,45 грн.
Відповідач в судові засідання не прибув; заявою, що надійшла до господарського суду 12.07.2006, просив суд розглянути спір в судовому засіданні без присутності ПП ОСОБА_2 По суті пред'явлених вимог у письмовому відзиві відповідач пояснив суду, що між сторонами 20.02.2006 року був укладений договір суборенди нежитлових приміщень № НОМЕР_4, пунктом 4.2 якого передбачений авансовий платіж у розмірі двохмісячної орендної плати ( при розмірі орендної плати -1 200 грн. на місяць). Позивач 20.02.2006 здійснив оплату за орендну не житлового приміщення в сумі 1 600 грн., а 01.03.2006 -1 400 грн., у т.ч. 200 грн. за комунальні послуги. За домовленістю між сторонами про збільшення площі орендованих приміщень, 02.03.2006 р. позивач здійснив оплату за займану площу в сумі 3700 грн. таким чином, всі оплати позивач здійснював за фактично займану площу на підставі укладеного 20.02.2006 р. договору суборенди. На підставі викладеного, просить відмовити позивачу у задоволенні позову. В підтвердження викладених у відзиві обставин відповідач надіслав до суду копії рахунків на сплату орендних платежів, платіжних документів, а також копію договору суборенди нежитлових приміщень № НОМЕР_4 від 20.02.2006р.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані сторонами додаткові документи, вислухавши пояснення представника позивача, суд вважає заявлені позивачем вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:
У відповідності до положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому докази надаються сторонами та іншими учасниками господарського процесу.
Стаття 32 Господарського процесуального кодексу України визначає докази у справі як будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору. Це можуть бути письмові або речові докази, висновки судових експертів, пояснення представників сторін та інших осіб, що приймають участь у господарському процесі.
Мотивуючи позов, позивач вказує на те, що договір суборенди між сторонами фактично не укладався, оскільки відповідач самовільно змінив розмір орендної плати, у зв'язку із чим перераховані на рахунок відповідача в рахунок попередньої оплати кошти в сумі 6700 грн. є перерахованими помилково і підлягають поверненню відповідачем на користь позивача.
У той же час, як свідчать надані суду докази, між сторонами виникли правовідносини суборенди на підставі укладеного 20.02.2006 р. договору суборенди нежитлових приміщень № НОМЕР_4. Зі змісту вказаного договору слідує, що відповідач (Орендар) передав позивачу (Суборендарю) у тимчасове користування на строк до 20.01.2007 року для використання під офіс нежитлове приміщення площею 15 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_3
Договір підписано представниками сторін, завірено печатками приватних підприємців. Проведений огляд зазначеного договору не викликає у суду сумніву щодо приналежності підпису і печатки на договорі позивачу -ПП ОСОБА_1
Викладеним спростовується твердження позивача про те, що договір у письмовій формі між сторонами не укладався.
Згідно п.4.1 договору суборенди, за користування приміщенням суборендар щомісячно повинен сплачувати 1 200 грн. з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць. Оплата суборенди приміщення здійснюється внесенням авансового платежу у розмірі двохмісячної суми суборендної плати після укладення договору, а потім щомісячно першого числа поточного місяця за наступний місяць (п.4.2 договору).
Як встановлено п.4.3 договору, оплата за комунальні послуги і експлуатаційні витрати здійснюється на підставі рахунку Орендатора, упродовж трьох днів з дати виставлення рахунку.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору суборенди ПП ОСОБА_2 виставив ПП ОСОБА_1 такі рахунки:
- рахунок №НОМЕР_5 від 20.02.2006 на суму 1 600 грн. за оренду нежитлового приміщення за договором №НОМЕР_6 від 20.02.2006 за період з 20.02.2006 р. по 31.03.2006 р.;
- рахунок НОМЕР_7 від 28.02.2006 на суму 1 400 грн. за оренду нежитлового приміщення за квітень 2006 року та комунальні послуги
- рахунок б/н від 02.03.2006 на суму 3700 грн. за оренду нежитлового приміщення за квітень 2006 року;
Платіжними дорученнями № НОМЕР_1 від 20.02.2006 на суму 1 600 грн., № НОМЕР_2 від 01.03.2006 на суму 1 400 грн., № НОМЕР_3 від 02.03.2006 на суму 3700 грн. позивач сплатив виставлені відповідачем рахунки із зазначенням в графі “призначення платежу”, що перерахування коштів здійснюється за оренду нежитлового приміщення із посиланням на відповідні рахунки.
Таким чином, аналіз вищезгаданих платіжних документів дозволяє суду зробити висновок, що виплати здійснювались позивачем на виконання умов договору суборенди. Тобто твердження позивача про те, що кошти в сумі 6700 грн. були ним перераховані на рахунок відповідача помилково, не відповідають дійсності і спростовані наданими доказами.
Посилання позивача на ст.. ст.. 527, 530 і 625 ЦК України судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.
Нормами ст..ст.. 527 і 530 ЦК України регулюються правовідносини, що виникають між сторонами зобов'язання -кредитором і боржником, та стосуються виконання зобов'язання належними сторонами і у встановлений законом (або договором) строк.
Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність боржника за порушення грошового зобов'язання.
Як вже було встановлено судом, між позивачем і відповідачем фактично склались договірні правовідносини по суборенді нежитлового приміщення, відповідно, до правовідносин сторін мають застосовуватись положення цивільного законодавства, що регулюють цей вид зобов'язань.
Стаття759 ЦК України дає визначення договору найму (оренди), за яким наймодавець (орендодавець) передає наймачеві (орендареві) майно у користування за певну плату на певний строк. Згідно із ч. 1 ст. 288 ГК України, орендар має право передати окремі об'єкти оренди в суборенду, якщо інше не передбачено законом або договором оренди. Тобто, із суті договору оренди (суборенди) слідує, що одна сторона за договором -орендодавець (суборендодавець) -зобов'язується передати предмет оренди (суборенди) в тимчасове користування іншій стороні -орендарю (суборендарю), а останній зобов'язується сплачувати встановлену договором плату за користування цим майном. Таким чином, з викладеного слідує, що за договором оренди (суборенди) грошові зобов'язання виникають у орендаря перед орендодавцем, а не навпаки. Отже, кредитором у даному випадку є орендодавець (суборендодавець), а боржником -орендар (суборендар).
За змістом договору суборенди у відповідача, як у суборендодавця, і не могла виникнути заборгованість перед позивачем, як суборендарем, оскільки він не приймав на себе за договором жодних грошових зобов'язань.
Отже, передбачені положеннями ст.. 625 ЦК України санкції за прострочення платежу у вигляді 100,14 грн. індексації боргу за час прострочення та 32,45 грн. -3% річних у даному випадку позивачем застосовані безпідставно.
Таким чином, при вирішенні даного спору судом не встановлено і позивачем не доведено підстав для стягнення з відповідача 6700 грн. основного боргу (як коштів, перерахованих на рахунок відповідача помилково), а також 100,14 грн. індексації боргу за час прострочення та 32,45 грн. - 3% річних.
З урахуванням вищевикладеного, заявлені позивачем вимоги із зазначених у позові підстав задоволенню не підлягають.
Судові витрати у справі згідно із положеннями статті 49 ГПК України покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ :
В позові відмовити.
Суддя О.М.Нечипуренко