Справа №265/6481/14-ц

Провадження №2/265/1544/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2016 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Мельник І. Г.,

за участю секретаря Цепи К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «АІСЕ Україна» до ОСОБА_1 про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И В:

06.10.2014 року представник приватного акціонерного товариства «АІСЕ Україна» (далі - ПАТ «АІСЕ Україна») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилався на те, що відповідно до п.5 розділу ХУІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про акціонерні товариства, закрите акціонерне товариство «АІСЕ Україна» зареєструвало зміни в назві організаційно-правової форми, таким чином з 24 лютого 2010 року нова назва товариства - приватне акціонерне товариство «АІСЕ Україна».

27 квітня 2005 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено угоду № 92637 з додатками № 1 та № 2 до Угоди, що є невід'ємними частинами Угоди.

Дана Угода укладена в рамках створеної позивачем в Україні системи надання послуг з придбання автомобілів «Автоплан». Вказана система відома під назвою "придбання в групах" в багатьох країнах світу, зокрема в Аргентині, Португалії, Польщі та інших. Дана система продажу полягає у створенні групи покупців, які бажають придбати товар високої вартості - наприклад автомобіль - і які стають учасниками системи. Система встановлює відповідні механізми, які забезпечують придбання кожним учасником автомобіля шляхом сплати його вартості та вартості наданих послуг невеликими щомісячними внесками протягом декількох років. При виконанні умов Угод, укладених з Учасниками в рамках системи Автоплан, позивач надає Учасникам послуги, спрямовані на придбання ними автомобіля на основі системи Автоплан. Ці послуги полягають у формуванні груп учасників, організації і проведенні в групах Асигнаційних актів, а також інших послуг, передбачених Угодою, які гарантують придбання автомобіля кожним Учасником системи Автоплан.

27 квітня 2005 року ОСОБА_1 було надано право на отримання автомобіля, а 31 січня 2006 року він отримав автомобіль ЗАЗ 110307 (Славута), номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_3, 2006 року випуску і зареєстрував його на своє ім'я у РЕВ 4 МРВ м. Маріуполя цього ж дня (номерний знак НОМЕР_1). Відповідач в свою чергу зобов'язався оплатити стовідсоткову вартість автомобіля (100% ціни автомобіля) та вартість наданих йому послуг шляхом сплати 84-х щомісячних повних внесків.

Керуючись п.11.2 ст.11 Додатку 2 до Угоди, відповідачем ОСОБА_1 були надані гарантії повного виконання зобов'язання за Угодою № 92637, а саме - надано позивачу в якості забезпечення виконання зобов'язань, гарантії поручителя щодо солідарної відповідальності за зобов'язаннями ОСОБА_1 за Угодою № 92637.

18 січня 2006 року між позивачем та відповідачами ОСОБА_2 і ОСОБА_3 було укладено договір поруки, за яким вони зобов'язалися відповідати перед кредитором (позивачем) у разі невиконання зобов'язань відповідачем ОСОБА_1 за Угодою № 92637.

ОСОБА_1 протягом травня 2005 року - березня 2011 року сплачував щомісячні внески, але починаючи з квітня 2011 року припинив їх сплачувати, неодноразові листи та телефонні звернення до відповідачів щодо сплати всієї суми заборгованості в розмірі 20 032,19 грн. результатів не дали.

На виконання умов Угоди відповідачем ОСОБА_1 було сплачено 64,2226% зі 100 % в оплату чистих внесків та 71 внесок з 84 внесків в оплату послуг позивача. Розмір боргу відповідача ОСОБА_1 перед позивачем за Угодою станом на липень 2014 року складає 35,7774% від ціни автомобіля, актуальної у січні 2012 року та 13 внесків в оплату витрат послуг позивача.

У липні 2008 року, українська автомобільна корпорація повідомила позивача про те, що з серпня місяця 2008 року припинено виробництво автомобілів ЗАЗ 110307 (Славута) та відповідно, на підставі умов Угоди, позивач здійснив заміну автомобіля ЗАЗ 110307 (Славута) на автомобіль ВАЗ 21070 (з коефіцієнтом зниження вартості нової моделі на 0,874818, оскільки вартість старої моделі 30050 грн., а нової 34350 грн.), виробництво якого з липня 2011 року також припинено та відповідно позивач здійснив заміну на автомобіль ВАЗ 21099 (з коефіцієнтом зниження вартості нової моделі на 0,8549533%, оскільки вартість старої моделі 54888 грн., а нової 64 200 грн.), про що позивач своєчасно повідомляв учасника та в подальшому для розрахунку щомісячних внесків використовував ціну ВАЗ 21099 з урахуванням коефіцієнтів на які знижувалась ціна для розрахунку внесків.

Розмір боргу відповідача ОСОБА_1 перед позивачем за Угодою станом на січень 2012 року склав 35,7774% (100% -64,2226%) від ціни автомобіля, актуальної у січні 2012 року (дата направлення платіжної вимоги) та 17 (сімнадцять) внесків в оплату адміністративних витрат. Відповідно, загальний розмір заборгованості складає 20 032,19 грн., з яких:

- чисті внески - 17 379,93 грн., що складає 35,7774% від ціни автомобіля, що діяла станом на дату закінчення графіку внесків (48 577,96 грн. х 26,8378%);

- адміністративні витрати - 2652,26 (48577,96 грн. х 0,35 % + 20 % ПДВ) х 13 внесків.

24 січня 2012 року позивачем на адресу відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було направлено вимогу одноразової сплати всієї суми заборгованості ОСОБА_1 за угодою не пізніше 03 лютого 2012 року, проте станом на липень 2014 року вимоги не виконані, борг не погашено.

Просить стягнути з відповідачів солідарно суму заборгованості за Угодою № 92637 в розмірі 20 032,19 грн. та судовий збір в сумі 243,60 грн.

Ухвалою суду від 08 червня 2015 року провадження по справі щодо ОСОБА_2 закрито у зв'язку з його смертю та недопустимістю в спірних відносинах правонаступництва.

Рішенням (заочним) Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 19 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 03 вересня 2015 року, в задоволенні позовної заяви ПрАТ «АІСЕ Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 грудня 2015 року частково задоволено касаційну скаргу ПрАТ «АІСЕ Україна» . Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 19 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 03 вересня 2015 року в частині вирішення позовних вимог ПрАТ «АІСЕ Україна» до ОСОБА_1 про стягнення боргу скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Це ж рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 03 вересня 2015 року в частині вирішення позовних вимог ПрАТ «АІСЕ Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу залишено без змін.

Представник позивача ОСОБА_5 на розгляд справи до суду не з'явився, надавши суду письмову заяву про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги не визнав, вказував, що у повному обсязі сплатив борг на користь позивача, тому з березня 2011 року перестав вносити внески, передбачені угодою. Також зазначив, що після отримання 01.02.2012 року вимогу позивача про сплату всієї суми боргу, то нічого платити не став. Зазначив, що сплачувати суму боргу позивачу буде тільки за рішенням суду.

Суд, заслухавши пояснення відповідача ОСОБА_1, дослідивши письмові матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Стаття 57 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно з ч.2 ст.60 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, а ч. 4 цієї статті передбачає, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що відповідно до п.5 розділу XVII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про акціонерні товариства", закрите акціонерне товариство "АІСЕ Україна" зареєструвало зміни в назві організаційно-правової форми, таким чином починаючи з 24.02.2010 року нова назва товариства - Приватне акціонерне товариство "АІСЕ Україна", що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи.

27 квітня 2005 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено угоду № 92637 з додатками № 1 та № 2 до Угоди, що є невід'ємними частинами Угоди (а.с.6-11 том 1).

Як свідчать умови укладеної угоди, вона укладена в рамках створеної позивачем в Україні системи надання послуг з придбання автомобілів «Автоплан». Вказана система відома під назвою "придбання в групах" в багатьох країнах світу, зокрема в Аргентині, Португалії, Польщі та інших. Дана система продажу полягає у створенні групи покупців, які бажають придбати товар високої вартості - наприклад автомобіль - і які стають учасниками системи. Система встановлює відповідні механізми, які забезпечують придбання кожним учасником автомобіля шляхом сплати його вартості та вартості наданих послуг невеликими щомісячними внесками протягом декількох років. При виконанні умов Угод, укладених з Учасниками в рамках системи Автоплан, позивач надає Учасникам послуги, спрямовані на придбання ними автомобіля на основі системи Автоплан. Ці послуги полягають у формуванні груп учасників, організації і проведенні в групах Асигнаційних актів, а також інших послуг, передбачених Угодою, які гарантують придбання автомобіля кожним Учасником системи Автоплан.

27 квітня 2005 року ОСОБА_1 було надано право на отримання автомобіля, а 31 січня 2006 року він отримав автомобіль ЗАЗ 110307 (Славута), номер шасі (кузова, рами) № НОМЕР_3, 2006 року випуску і зареєстрував його на своє ім'я у РЕВ 4 МРВ м. Маріуполя (номерний знак НОМЕР_1).

Відповідач в свою чергу зобов'язався оплатити стовідсоткову вартість автомобіля (100% ціни автомобіля) та вартість наданих йому послуг шляхом сплати 84-х щомісячних повних внесків.

18 січня 2006 року між позивачем та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 було укладено договір поруки, за яким вони зобов'язалися відповідати перед кредитором (позивачем) у разі невиконання зобов'язань відповідачем ОСОБА_1 за Угодою № 92637 (а.с.12 том 1).

У липні 2008 року, українська автомобільна корпорація повідомила позивача про те, що з серпня місяця 2008 року припинено виробництво автомобілів ЗАЗ 110307 (Славута) та відповідно, на підставі умов Угоди, позивач здійснив заміну автомобіля ЗАЗ 110307 (Славута) на автомобіль ВАЗ 21070 (з коефіцієнтом зниження вартості нової моделі на 0,874818, оскільки вартість старої моделі 30050 грн., а нової 34350 грн.), виробництво якого з липня 2011 року також припинено та відповідно позивач здійснив заміну на автомобіль ВАЗ 21099 (з коефіцієнтом зниження вартості нової моделі на 0,8549533%, оскільки вартість старої моделі 54888 грн., а нової 64 200 грн.), про що позивач своєчасно повідомляв учасника та в подальшому для розрахунку щомісячних внесків використовував ціну ВАЗ 21099 з урахуванням коефіцієнтів на які знижувалась ціна для розрахунку внесків.

Позивачем на адресу відповідача 24 січня 2012 року була направлена платіжна вимоги про сплату боргу, яку він отримав 01.02.2012 року, однак борг добровільно так і не сплачено (а.с.17-18 том 1).

Згідно ст.525 Цивільного кодексу України (далі- ЦК України) одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з копій квитанцій наданих відповідачем ОСОБА_1 на підтвердження своїх заперечень проти позову, ним сплачено на користь позивача грошові кошти в сумі 31 907 грн.01 коп. (а.с.58-76 том 1).

За розрахунком позивача розмір боргу відповідача ОСОБА_1 перед позивачем за Угодою станом на січень 2012 року склав 35,7774% (100% -64,2226%) від ціни автомобіля, актуальної у січні 2012 року (дата направлення платіжної вимоги) та 17 (сімнадцять) внесків в оплату адміністративних витрат. Відповідно, загальний розмір заборгованості складає 20 032,19 грн., з яких:

- чисті внески - 17 379,93 грн., що складає 35,7774% від ціни автомобіля, що діяла станом на дату закінчення графіку внесків (48 577,96 грн. х 26,8378%);

- адміністративні витрати - 2652,26 (48577,96 грн. х 0,35 % + 20 % ПДВ) х 13 внесків (а.с.13-15).

Перевіривши правильність вказаного розрахунку позивача суд приходить до висновку, що позивачем вірно розраховано розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1

За таких обставин, враховуючи вимоги ст.526, ч.1 ст.530 ЦК України, суд вважає, що відповідачем ОСОБА_1 не в повній мірі виконувались умови договору, в зв'язку з чим, утворилась заборгованість в розмірі 20 032,19 грн., а тому відповідач зобов'язаний погасити вказану заборгованість.

Посилання відповідача ОСОБА_1 у своїх запереченнях щодо застосування строку позовної давності, суд вважає необґрунтованими по слідуючим обставинам.

Відповідно до ст.265 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Згідно ч.ч.1,5 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

За ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що визначені ст.ст.252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст.261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до положення 4.1 ст.4 додатку № 2 до Угоди № 92637 укладеної 27 квітня 2005 року сторони погодили щомісячний графік внесків погашення платежів.

Згідно з положенням 15.3 ст.15 додатку № 2 до зазначеної Угоди, у випадку, якщо учасник системи, який отримав автомобіль, не сплатить два або більше послідовних або вибіркових повних внесків, то такий учасник втрачає право виконання своїх платіжних зобов'язань за угодою шляхом і повністю одноразово достроково сплатити всі несплачені повні внески, що передбачені угодою, протягом десяти днів після отримання ним платіжної вимоги від фірми.

Таким чином, оскільки за умовами угоди погашення платежів повинно здійснюватися починальником частинами кожного місяця, початок позовної давності для стягнення цих платежів, необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання починальником кожного із цих зобов'язань.

Як вбачається із матеріалів справи, платіжну вимогу про сплату всієї суми заборгованості було направлено відповідачу ОСОБА_1 24 січня 2012 року і було їм особисто отримано 01.02.2012 року, таким чином право позивача на звернення до суду виникло лише після 24.01.2012 року.

Отже, аналізуючи умови договору сторін та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за укладеною угодою, позовна давність за вимогами позивача про повернення боргу, повернення якого відповідно до умов угоди визначено щомісячними платежами, повинно обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року, у справі № 6-116цс13, який в силу ст..360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права та для всіх судів України.

Враховуючи викладене, оскільки ПрАТ «АІСЕ Україна» звернулось з даним позовом 06 жовтня 2014 року, тобто в межах строку позовної давності, суд приходить до висновку про задоволення позовної заяви та стягнення із відповідача ОСОБА_1 суми боргу.

Щодо вимог до відповідача ОСОБА_3 як поручителя, то в даній частині рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 19 червня 2015 року та ухвала апеляційного суду Донецької області від 03 вересня 2015 року про вирішення позовних вимог ПрАТ «АІСЕ Україна» до ОСОБА_3 про стягнення боргу залишено без змін.

Відповідно до ст..88 ЦПК України, суд стягує із відповідача ОСОБА_1 судовий збір в сумі 243,60 гривень, які були сплачені позивачем при зверненні до суду із даним позовом.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «АІСЕ Україна» до ОСОБА_1 про стягнення боргу, задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2) на користь Приватного акціонерного товариства «АІСЕ Україна» (01001 м. Київ, вулиця Михайлівська, 12-Б) суму боргу за Угодою № 92637 від 27 квітня 2005 року в сумі 20032 (двадцять тисяч тридцять дві) гривні 19 копійок та судовий збір в розмірі 243 (двісті сорок три ) гривні 60 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області у місті Маріуполі через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його оголошення або у разі неприсутності сторін під час проголошення судового рішення протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І.Г. Мельник