УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/7931/13-ц Головуючий в І інстанції

Провадження 22-ц/774/1251/К/16 Скотар Р. Є.

Категорія № 27 (I) Доповідач - Соколан Н. О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Соколан Н. О.,

суддів - Бондар Я. М., Зубакової В. П.,

за участю: секретаря Євтодій К.С.,

представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансові перспективи» - Патрашкової Ольги Юріївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 05 квітня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансові перспективи» про стягнення заборгованості та звернення стягнення на заставу, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансові перспективи» про визнання договорів недійсними,-

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» (далі - ТОВ «Вердикт Фінанс») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_3 та ТОВ «Фінансові перспективи» про стягнення заборгованості та звернення стягнення на заставу. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 25.03.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, згідно умов якого відповідач отримав 16238 доларів США на строк до 24.03.2015 року. Одночасно з укладенням кредитного договору між сторонами було укладено договір застави, згідно якого відповідач передав позивачу в заставу автомобіль марки KIA модель: CERATO, рік випуску: 2008, номер кузова: VIN-НОМЕР_1; державний реєстраційний номер: НОМЕР_2.

02.02.2012 року ПАТ «Сведбанк» відступило позивачу ТОВ «Вердикт Фінанс» свої права вимоги заборгованості за вищезазначеним кредитним договором до боржника у зв'язку з укладенням договору факторингу. 23.07.2013 року між ТОВ «Вердикт Фінанс» та ТОВ «Фінансові Перспективи» було укладено договір поруки, згідно якого ТОВ «Фінансові Перспективи» поручилося перед позивачем за виконання зобов'язань за договорами ОСОБА_3 Відповідачі зобов'язання за договорами не виконали, внаслідок чого позивач просив суд звернути стягнення на предмет застави за договором.

Під час розгляду справи відповідач ОСОБА_3 подав зустрічну позовну заяву, в якій просив відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Вердикт Фінанс» та визнати недійсними договори факторингу та поруки, посилаючись на те, що зазначені договори укладені без його відома.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 05 квітня 2016 року, в якому виправлено описку ухвалою суду від 28.04.2016 року, позов ТОВ „Вердикт Фінанс" до ОСОБА_3, ТОВ „Фінансові перспективи'" про стягнення заборгованості та звернення стягнення на заставу задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ТОВ „Фінансові перспективи" на користь ТОВ «Вердикт Фінанс" заборгованість за кредитом в розмірі 2000 грн.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №0308030864-064 від 25.03.2008 року, яка станом на 31.07.2013 року становить 20008,49 доларів США, що за курсом НБУ на 31.07.2013 року є еквівалентом 159867 ( сто п'ятдесят дев'ять тисяч вісімсот шістдесят сім ) грн. 84 коп., звернуто стягнення на предмет застави: автотранспортний засіб: марка КІА, модель CERATO, рік випуску 2008: Номер кузова:VIN-НОМЕР_1. НОМЕР_3 Держ.реєстр.номер: НОМЕР_2, який на праві власності належить відповідачеві ОСОБА_3, шляхом продажу вказаного автомобіля ТОВ „Вердикт Фінанс" з укладанням від його імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з наданням повноважень на отримання дублікату свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу замість втраченого, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України по свідоцтву про реєстрацію транспортного засобу або дублікату для його подальшої реалізації, а також наданням ТОВ „Вердикт Фінанс" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Зобов'язано ОСОБА_4 передати у володіння ТОВ „Вердикт Фінанс" предмет застави: марка КІА, модель CERATO, рік випуску 2008; Номер кузова:VIN-НОМЕР_1. НОМЕР_3 Держ.реєстр.номер: НОМЕР_2, а також комплект ключів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, що належить ОСОБА_3 та знаходиться у нього або інших осіб.

Стягнуто з ТОВ „Фінансові перспективи" та ОСОБА_3 на користь ТОВ „Вердикт Фінанс" судові витрати у справі - по 569,85 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ТОВ „Вердикт Фінанс" та ТОВ «Фінансові Перспективи» про визнання договорів недійсними - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «Вердикт Фінанс». Судом не взято до уваги, що позивачем не доведено розмір заборгованості та характер спірних правовідносин, і, як наслідок, законність звернення стягнення на предмет застави; фактор може пред'являти вимоги лише до боржників - суб'єктів господарювання, а не фізичної особи. Позивачем не доведено розмір заборгованості та характер правовідносин, що склались між позивачем та ПАТ «Сведбанк», що могли слугувати підставою для звернення стягнення на предмет застави. Позивач письмово повідомив відповідача про відступлення прав вимоги лише через півтора року після укладення договору, проте проводив нарахування заборгованості, при чому таке повідомлення на адресу відповідача не надходило. Зустрічна позовна заява фактично не розглядалась, судом не прийнято до уваги порушення вимог ч. 3 ст. 533 ЦК України при використанні іноземної валюти у договорі; до матеріалів не долучено ліцензії ПАТ «Сведбанк» на здійснення операцій в іноземній валюті.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник ТОВ «Вердикт Фінанс» просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване, апеляційну скаргу ОСОБА_3 - без задоволення.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 25.03.2008 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 0308/0308/64-064, відповідно до якого ПАТ «Сведбанк» зобов'язався надати ОСОБА_3 кредит у сумі 16238,00 доларів США зі сплатою 12,5 % річних за весь строк фактичного користування кредитом, на строк до 24.03.2015 року, а ОСОБА_3 відповідно до п.5.1.1 кредитного договору зобов'язався своєчасно повернути кредит і сплатити нараховані проценти (а.с. 7-11).

З метою забезпечення виконання зобов'язань за Договором, 25.03.2008 року ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3 уклали договір застави № 0308/0308/64-064-Z-1, відповідно до якого забезпечення предметом застави за кредитним договором є - автотранспортний засіб марки: KIA модель: CERATO, рік випуску: 2008, номер кузова: VIN-НОМЕР_1; державний реєстраційний номер: НОМЕР_2, який передано ОСОБА_3 у заставу ВАТ «Сведбанк» для забезпечення виконання зобов'язань за основним договором по поверненню суми кредиту, сплати процентів за користування ним, неустойки, штрафів, іншої заборгованості, платежів і санкцій, що передбачені та/або випливають з основного зобов'язання ( п.п.3,4) ; вартість предмета застави у розмірі - 102 500,00 грн. (а.с. 13-15).

ПАТ «Сведбанк», правонаступник ВАТ «Сведбанк» (а.с.26), відступило ТОВ «Вердикт Фінанс» відповідно до Договору факторингу № 11 від 02.02.2012 року (а.с. 34-45) свої права вимоги заборгованості за кредитним договором до боржника та права заставодержателя за договором забезпечення відступлених кредитних зобов'язань, уклавши договір про відступлення прав за договорами застави від 02.02.2012 року (а.с. 26-30).

Крім того, ТОВ «Вердикт Фінанс» та ТОВ «Фінансові Перспективи» 23.07.2013 року уклали договір Поруки № 0308/0308/64-064-П, відповідно до якого ТОВ «Фінансові Перспективи», як поручитель, поручається за виконання ОСОБА_3 обов'язків, які виникли на підставі кредитного договору № 0308/0308/64-064 в обсязі 2000,00 грн. (а.с. 16).

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «Вердикт Фінанс» суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі належним чином зобов'язання за договорами кредиту та поруки не виконали, тому з них повинно бути солідарно стягнуто 2000 грн. заборгованості за кредитними зобов'язаннями на користь позивача, а також звернуто стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що укладення договору факторингу та договору поруки не вимагає погодження із боржником.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити відсотки. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

При цьому, договір є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ст.ст. 526, 530, 599 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним .

При цьому, відповідно до ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, що відповідає положенням ст. 628 ЦК України.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи, ПАТ «Сведбанк», правонаступник ВАТ «Сведбанк», відступило ТОВ «Вердикт Фінанс», відповідно до Договору факторингу № 11 від 02.02.2012 року, (а.с. 34-45) свої права вимоги заборгованості за кредитним договором до боржника та права заставодержателя за договором забезпечення відступлених кредитних зобов'язань, уклавши договір про відступлення прав за договорами застави від 02.02.2012 року (а.с.26-30).

Із матеріалів справи вбачається, що станом на 31.07.2013 року заборгованість по сплаті кредиту № 0308/0308/64-064 від 25.03.2008 року становить 20008,49 доларів США, еквівалент заборгованості у гривні 159867,84 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

На підтвердження передачі прав вимоги за кредитним договором № 0308/0308/64-064 від 25.03.2008 року позивачем надано договір факторингу № 11 від 02.02.2012 року. В момент укладення вказаного договору факторингу до ТОВ «Вердикт Фінанс» перейшло право вимоги по кредитному договору № 0308/0308/64-064 від 25.03.2008 року.

Пунктом 2.3 вказаного договору факторингу передбачено, що «Перехід від Клієнта до Фактора право вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент отримання по акту прийому-передачі Реєстру заборгованості боржників, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває права вимоги».

Витяг з даного акту прийому-передачі Реєстру заборгованості боржників міститься в матеріалах справи.

У вказаному договорі факторингу відсутня будь-яка відкладальна умова, яка б пов'язувала виникнення прав та обов'язків за ним у фактора після підписання будь-яких інших документів або після здійснення оплати фактора за даним договором.

На думку колегії суддів, матеріали цивільної справи містять достатньо доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце, зокрема це підтверджується копією договору факторингу, копією акта прийому-передачі Реєстру заборгованосте боржників від 02.02.2012 року, витягом з Реєстру заборгованості боржників щодо ОСОБА_3

Вище наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 стосовно того, що судом першої інстанції не встановлено характер правовідносин, що склались між позивачем та ПАТ «Сведбанк», що могли слугувати підставою для звернення стягнення на предмет застави.

Крім того слід зазначити, що згідно п. 14.1 Договору застави заставодержатель набуває право звернути стягнення на предмет застави, якщо на день визначений основним зобов'язанням, заставодавець не поверне заставодержателю кредит в повному обсязі та/або не сплатить проценти за користування кредитом, та/або неустойку, штрафи, іншу заборгованість, платежі і санкції, що передбачені та/або випливають з основного зобов'язання, у тому числі у випадку одноразового прострочення Основного зобов'язання (основного боргу та процентів за ним).

Відповідно до ст.19 Закону України «Про заставу», за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі, якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов'язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача.

Позивач 03.07.2013 року зареєстрував в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання ОСОБА_3 у відповідності до ст. 27 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень», що підтверджується Витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не доведено розмір заборгованості, оскільки розмір заборгованості за кредитним договором підтверджено розрахунком ТОВ «Вердикт Фінанс», що знаходиться в матеріалах справи (а.с.200).

Крім того слід зазначити, що згідно реєстру заборгованостей боржників (а.с.212-214) станом на момент укладення договору факторингу, а саме на 02.02.2012 року, у ОСОБА_3 існувала заборгованість в розмірі 115 661, 50 грн. з яких: тіло кредиту 12116 доларів США, відсотки 715,90 доларів США та пеня 1643,57 доларів США.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що позивач письмово повідомив відповідача про відступлення прав вимоги лише через півтора року після укладення договору, проте проводив нарахування заборгованості, при чому таке повідомлення на адресу відповідача не надходило колегія суддів не може прийняти до уваги з огляду на наступне.

За ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

В ст. 512. ЦК України вказані підстави заміни кредитора у зобов'язанні, це передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимог, правонаступництво; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Але кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

В матеріалах справи містяться докази направлення ОСОБА_3 повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні.

Окрім того, наслідком неповідомлення боржника про проведену заміну кредитора у зобов'язанні, є лише те, що боржник може виконати свої зобов'язання первісному кредитору і таке виконання буде вважатися належним. Жодних інших правових наслідків неповідомлення боржника, наприклад недійсність права вимоги чи недійсність відступлення права вимоги, законом не передбачено. Відповідачем 1 не надано доказів виконання свого обов'язку за час, до якого йому не було відомо про заміну кредитора, на адресу первісного кредитора. Отже, новий кредитор не поніс жодних несприятливих наслідків для нього.

Законодавство не вимагає згоду боржника на укладення договору факторингу і відсутність такої згоди не може бути підставою для визнання його недійсним. Договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

Отже із змісту наведених норм вбачається, що сторонами в договорі факторингу є фактор і клієнт, якими у справі є ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Вердикт Фінанс» відповідно, а тому укладення між ними договору факторингу передбачено чинним законодавством і не вимагає погодження із боржником, яким у справі виступає ОСОБА_3 оскільки жодним чином не порушує його права як боржника, щодо можливості виконання кредитних зобов'язань.

Не можуть бути підставою для скасування рішення суду доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції зустрічна позовна заява фактично не розглядалась, оскільки рішення суду містить чіткі обґрунтування відмови ОСОБА_3 в задоволенні його зустрічного позову.

Посилання в апеляційній скарзі на ті обставини, що ВАТ "Сведбанк" станом на дату укладення кредитного договору не мав відповідної Генеральної ліцензії на право здійснення валютних операцій, яку отримав лише в 2011 році є безпідставними, на офіційному сайті Національного банку України міститься інформація про всі видані ліцензії кожному з банків, з якої видно, що ВАТ "Сведбанк" 07.12.2007 року була видана відповідна ліцензія на здійснення валютних операцій. Дана інформація є публічною, викладена на офіційному сайті Національного Банку України, тому не потребує додаткового доказування.

Крім того слід зазначити, що відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, що і відбулося при укладенні кредитного договору між Банком та ОСОБА_3 та визначенні валюти договору який позивач добровільно підписав та взяв на себе обов'язок по виконанню умов договору і в тому числі обов'язку про повернення банку суми кредиту та відсотків за користування кредитом в іноземній валюті - доларах США, що також спростовує доводи апеляційної скарги в частині відсутності у ПАТ «Сведбанк» права на проведення валютних операцій.

Отже, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 05 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: