ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.07.06 Справа № 9/136/06
Суддя Нечипуренко О.М.
Позивач: | Товариство з обмеженою відповідальністю “Орлок ЛТД” , 99007, м. Севастополь, вул. Кулькове поле, 3 |
Відповідач: | Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Славутич” , 72252, Запорізька обл., Веселівський р-н, с. Белорецьке, пер. Молодіжний, 1А |
Представники:
Від позивача: Тюшляєв А.В. - довіреність №435/132 від 28.12.2005 р.
Від відповідача: Не з’явився
Сутність спору:
До господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Орлок ЛТД” (надалі позивач або ТОВ “Орлок ЛТД” з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Славутич” (надалі відповідач або ТОВ “Агрофірма “Славутич”) 23510,40 грн., які складаються з 20000,00 грн. суми основного боргу, 1220,00 грн. інфляційних збитків, 312,32 грн. –3% річних та 1978,08 грн. –пені.Судові витрати просить віднести на відповідача.
Позивач в судовому засіданні, що відбулось 29.05.2006 р. заявив клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, та клопотання, в якому уточнив позовні вимоги, а саме: просить стягнути з відповідача 13010,40 грн., які складаються з 9500,00 грн. основного боргу, 1220,00 грн. інфляційних збитків, 312,32 грн. 3% річних, 1978,08 грн. пені. Клопотання позивача не суперечить чинному законодавству, не порушує законних прав та охоронюваних інтересів сторін та інших осіб, тому підлягає задоволенню. До розгляду приймаються позовні вимоги про стягнення з ТОВ “Орлок ЛТД”” 9500,00 грн. основного боргу, 1220,00 грн. інфляційних збитків, 312,32 грн. 3% річних, 1978,08 грн. пені .
Позивач як на підстави позовних вимог посилається на умови договору купівлі-продажу № 37-2005 від 15.01.2005 р., ст. ст.16, 525, 526, 530, 538, 546, 610, 611, 625, 693 ЦК України, ст. ст. 173, 179, 193, 216-220, 232 ГК України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 р. №546/96-ВР.
Представник відповідача 14.07.2006 р. на адресу суду надіслав відгук на позовну заяву, в якому повідомив, що наявність заборгованості у розмірі 9500,00 грн. визнає, посилаючись на порушення позивачем норм ч.6 ст. 232 ГК України, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.04.2006р. порушено провадження по справі, розгляд якої призначено на 29.05.2006р. У зв’язку з необхідністю витребування додаткових документів, що можуть суттєво вплинути на розгляд справи, у судовому засіданні оголошувалась перерва до 14.06.2006 р.. Ухвалою від 14.06.2006 р. за клопотанням сторін суд продовжив строк розгляду справи до 30.06.2006 р.., За клопотанням відповідача провадження по справі судом зупинено, до розгляду Севастопольським апеляційним господарським судом справи №20-5/106. Ухвалою від 27.06.2006 р. провадження по справі поновлено з 17.07.2006 р, судове засідання призначено на 17.07.2006 р.. Судове засідання закінчено 17.07.2006р., оголошенням резолютивної частини рішення (за згодою представника позивача).
Представники сторін заявили клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.
Розглянувши матеріали справи та надані оригінали документів, заслухавши представників сторін,
суд встановив:
15.01.2005 р. сторони уклали Договір купівлі-продажу №37-2005 (надалі договір), відповідно до умов якого позивач зобов’язався передати у власність відповідача, а останній прийняти та оплатити вартість засобу захисту рослин “Тебузан” у кількості 210 л., “Оперкот” у кількості 100 кг, “Фостран” у кількості 500 л., “Практик” у кількості 45 л., “Байзафон” у кількості 50 кг. (надалі товар).
Згідно п.п.2.1., 5.2.1. умов договору поставка товару здійснюється на протязі п’яти робочих днів з моменту проведення покупцем передоплати у розмірі 20% від суми договору.
Обов’язок щодо передачі товару позивач виконав частково, здійснив часткове постачання товару, передав відповідачу “Фостран” у кількості 500 л. та “Аперкот” у кількості 100 л. на загальну суму 30740,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткової накладної № ОР-р0375 від 09.06.2005 р. та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей ЯКН № 130444 від 09.06.2005р..
Відповідач частково виконав умови договору, частково сплатив позивачу суму отриманого товару, перерахувавши на рахунок позивача 29.09.2005 р. 10740,00 грн., вказавши призначення платежу “за фортран, аперкот згідно рахунку №375 від 09.06.2005 р. НДС –1790,00”, що підтверджується довідкою банку №18-02/27-1454 від 09.03.2006 р.
Обов’язок щодо остаточної сплати отриманого товару (п. 5.2.2. договору) до 15.09.2005 р. у сумі 20000,00 грн. відповідач не виконав. Таким чином, на час звернення позивачем до суду з позовною заявою заборгованість за отриманий товар склала 20000,00 грн.
04.05.2006 р. сторони уклали між собою догові №ОР-00-0049, згідно умов якого відповідач в рахунок часткового погашення суми боргу в розмірі 20000,00 грн. за договором №37-2005 від 15.01.2005 р., передав позивачу товар на загальну суду 10500,00 грн.
Таким чином на час розгляду справи у суді сума заборгованості ТОВ “Агрофірма “Славутич” перед ТОВ “Орлок ЛТД” склала 9500,00 грн.
Оцінивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного:
У відповідності із ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Факт заборгованості відповідача за отримані засоби захисту рослин в сумі 9500,00 грн. позивачем доведений у судовому засіданні, підтверджений матеріалами справи, відповідачем не оспорюється та підтверджено у відзиві на позовну заяву від 14.07.2006 р., тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Статтею 193 ГК України, зокрема п. п. 1,7 встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний припис містить Цивільний кодекс України, ст. 526 якого передбачає, що обов’язки повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк у відповідності із вказівкою закону або договору.
Відповідно до п.3 ст. 611 Цивільного кодексу України, виконання обов’язків забезпечується неустойкою.
У відповідності із ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити при порушенні ним правил здійснення господарської діяльності, невиконанні або неналежному виконанні господарського зобов’язання.
П. 2 ст. 231 ГК України передбачає стягнення штрафних санкцій у випадку, коли це передбачено договором.
Пунктом 7.3 договору встановлено, що покупець несе відповідальність за несвоєчасну сплату за отриманий товар відповідно до діючого законодавства України и сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
У відповідності з вимогами Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/96-ВР від 22.11.96 р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за несвоєчасну оплату пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Позивачем правомірно при нарахуванні пені застосовані вимоги Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання” щодо обмеження розміру за невиконання грошового зобов’язання подвійною обліковою ставкою НБУ, але не враховані вимоги п. 6 ст. 232 ГК України, та не вірно визначений строк з якого почалось прострочення зобов’язання.
Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання повинно бути виконано.
З урахуванням вимог вище перелічених норм законодавства пеня, що підлягає стягненню з ТОВ “Агрофірми “Славутич” за період з 16.09.2005 р. по 17.03.2006 р. складає 1894,79 грн. В частині стягнення 83,29 грн. пені слід відмовити.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, також три відсотки річних з простроченої суми.
За період з жовтня 2005 р. по лютий 2006 р. (включно) сума збитків від інфляції за не виконання грошового зобов’язання в сумі 20000,00 грн. склала 1220,00 грн. Розрахунок судом перевірено у судовому засіданні.
Таким чином, сума втрат від інфляції, що підлягає стягненню з відповідача за період прострочення виконання грошового зобов’язання складає 1220,00 грн.
За період з 16.09.2005 р. по 24.03.2006 р. (189днів) –відповідач повинен сплати позивачу 312,32 грн. 3% річних. Позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ “Агрофірми Славутич” 3% річних в сумі 312,32 грн. заявлені позивачем правомірно, обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони, пропорційно задоволеним позовним вимогам..
Керуючись ст. ст. 44, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Славутич” (72252, Запорізька обл., Веселівський район, с. Белорецьке, пер. Молодіжний, 1а, код ЄДРПОУ 30896126, р/р 26001301000287 в ЗФ АКБ “Мрія” м. Запоріжжя, МФО 313742) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Орлок ЛТД” (99007, АРК, м. Севастополь, вул. Куліково поле, 3, код ЄДРПОУ 22237783, р/р 260093013423 в СД “Укрсоцбанк” м. Севастополь, МФО 324195) 9500,00 грн. - основного боргу, 1894,79 грн. –пені, 1220,00 грн. –втрат від інфляції, 312,32 грн. –3% річних, 129,26 грн. - держмита, 64,88 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.
Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 21.07.2006 р.
Суддя О.М. Нечипуренко