АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2008 року. м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Левенця Б.Б.,
суддів: Плавич Н.Д., Кварталової А.М.
при секретарі - Кодінцевій С.В., за участі позивачки ОСОБА_1, її представника ОСОБА_4, відповідачів ОСОБА_2., ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_2 на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 26 вересня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відібрання малолітньої дитини та зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав, -
встановила:
У жовтні 2007 року позивачка звернулася до суду із вказаним позовом на обґрунтування якого зазначила, що має доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідачка ОСОБА_2. забрала дитину, деякій час дитина проживала у батьків позивачки - ОСОБА_3 та ОСОБА_2, оскільки останні відмовляються повернути дитину, просила постановити рішення про відібрання дитини і повернення її позивачці(а.с. 3-5, 86, 102-105, 124-126)
У березні 2008 року відповідачі звернулись із зустрічним позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 щодо малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, просили визнати їх опікунами дитини, посилаючись на факти протиправної поведінки позивачки відносно дитини і необхідність захисту інтересів дитини(а.с. 38-60)
Судом першої інстанції до участі у справі для дачі висновку притягнуті органи опіки та піклування Ізмаїльської та Кілійської районних державних адміністрації Одеської області(а.с. 111-112)
Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 26 вересня 2008 року первісні позовні вимоги задоволені, в задоволенні зустрічного позову відмовлено, в частині відібрання дитини та повернення її матері ОСОБА_1 допущено негайне виконання рішення(а.с. 128-134).
В апеляційній скарзі відповідачі просили скасувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, постановити нове рішення, яким задовольнити зустрічні вимоги із відмовленням в задоволенні первісних вимог. На обґрунтування скарги апелянти зазначили, що суд першої інстанції не звернув уваги на особисту думку малолітньої дитини, яка бажає проживати із відповідачами, та факти жорстокого поводження матері із
Справа № 22ц-5179/08
Категорія ЦП: 46
Головуючий у першій інстанції Гавриш М. 3.
Доповідач Левенець Б.Б.
дитиною і проживання дитини із 17.07.2001р. по 17.07.2002р. в будинку дитини(а.с. 137-138)
В судовому засіданні ОСОБА_2., ОСОБА_3 підтримали скаргу, яку попросили задовольнити. ОСОБА_1 та її представник заперечували проти скарги і просили її відхилити.
Інші особи до суду не прибули про причини неявки не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином про що у справі є докази (а.с. 149,151,152) Зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України така неявка не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, та їх представників, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Відповідно до вимог ст.ст. 151, 163 СК України, батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини, мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам, а також на те, щоб малолітня дитина проживала з батьками, мають право вимагати відібрання малолітньої дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду. Суд може відмовити у відібранні малолітньої дитини і переданні її батькам або одному з них, якщо буде встановлено, що це суперечить її інтересам.
Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків(ч. 1 ст. 160 цього Кодексу)
З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 є матір'ю малолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, батько дитини записаний зі слів матері(а.с. 4, 102-105)
Колегія суддів перевірила доводи апелянтів і встановила, що дійсно за попереднім місцем проживання в с Кислиця, Ізмаїльського району Одеської області позивачка ОСОБА_1 характеризувалась негативно(а.с. 45-48)
Проте, згодом позивачка переїхала на нове місце проживання в с. Сафьяни, Ізмаїльського району Одеської області, перебуває у зареєстрованому шлюбі, крім доньки ОСОБА_5 має сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 сім'я проживає у власному будинку, є земельна ділянка 0,24 га, ОСОБА_1 працює медсестрою у районній лікарні, за місцем роботи та за місцем навчання малолітньої ОСОБА_5 характеризується позитивно, під лікарським наглядом не перебуває(а.с. 9-17, 31-35, 44, 68-70, 97, 120)
За довідкою головного лікаря будинку дитини, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 вибула з будинку дитини у 2002 році за заявою матері про бажання забрати її у родину.(а.с. 44)
Судом першої інстанції в судовому засіданні з'ясовано думку дитини при вирішенні питань, що стосуються її життя(а.с. 102-105). При оцінці пояснень дитини, колегія суддів враховує вік дитини та вірогідність впливу на її думку з боку сторін по справі. З цих підстав колегія суддів відхиляє доводи апелянтів про порушення судом ст. 171 СК України, ст.ст. 12, 13 Європейської Конвенції про здійснення прав дітей, від 25.01.1996р., яка з 01.04.2007р. набрала чинності для України і є частиною національного законодавства.
Орган опіки та піклування Ізмаїльської районної державної адміністрації дійшов висновку про доцільність визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем проживання її матері ОСОБА_1 Висновок органу опіки та піклування обгрунтований задовільними результатами перевірки житлово-побутових умов за місцем проживання матері дитини ОСОБА_1, із посиланням на створення умов для навчання та відпочинку дитини, позитивною характеристикою ОСОБА_1 (а. с. 118)
Орган опіки та піклування Кілійської районної державної адміністрації дійшов висновку про доцільність визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем проживання її бабусі ОСОБА_2. та дідуся ОСОБА_3 Цей висновок складений за результатами перевірки умов проживання ОСОБА_2. та ОСОБА_3 і обґрунтований, у т.ч., нетривалістю проживання дитини із матір'ю, фактом перебування дитини протягом 2001-2002 pp. у будинку дитини, посиланням на небажання дитини проживати у матері з посиланням на образи з боку останньої, погане годування та необхідність доглядати за малолітнім братом.(а.с. 121)
На час розгляду справи судом доказів наявності передбачених законом підстав для позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав, що визначені ст. 164 СК України, або відібрання від позивачки дитини(ст. 170 цього Кодексу) і передачі останньої ОСОБА_2. та ОСОБА_3 до суду не надано і в судовому засіданні таких не встановлено.
Не містить таких підстав і висновок органу опіки та піклування Кілійської районної державної адміністрації щодо визначення місця проживання дитини із дідусем ОСОБА_3 і бабусею ОСОБА_2.(а.с. 121), атому колегія суддів його відхиляє.
Враховуючи вищезазначені вимоги законодавства та обставини справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відібрання і передачу малолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 її матері ОСОБА_1 і відмови в задоволенні зустрічного позову про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав та визначення ОСОБА_2. та ОСОБА_3 опікунами малолітньої дитини.
Доводи апелянтів не спростовують цих висновків суду і мають бути відхилені.
При цьому колегія суддів враховує, що таке рішення не позбавляє права відповідачів, орган опіки та піклування, прокурора, за наявності передбачених законом підстав, звернутись із відповідним позовом у випадку неналежного виконання ОСОБА_1 обов'язків щодо догляду і виховання дитини.
Керуючись ст.ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, 313-315,317, 319 ЦПК України, судова колегія ,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_2 - відхилити. Рішення Кілійського районного суду Одеської області від 26 вересня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.