АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2008 року. м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого - Левенця Б.Б.
суддів - Плавич Н.Д., Кварталової A.M.
при секретарі - Кодінцевої С.В.
за участі ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2., представника ОСОБА_3- ОСОБА_4., відповідачки ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 вересня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_6, третя особа - орган опіки та піклування Київської районного адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради про усунення перешкод в користуванні власністю та виселення, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, третя особа орган опіки та піклування Київської районного адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання договору купівлі-продажу недійсним та вселення, -
встановила:
У вересні 2007 року ОСОБА_3 звернулася із позовом, в обґрунтування якого зазначила, що їй на праві власності належить квартира АДРЕСА_1, позивачка дозволила проживання в цій квартирі її сину ОСОБА_7 і його дружині ОСОБА_1 онуку ОСОБА_6.
05 червня 2007 року шлюб між подружжям ОСОБА_1 було розірвано, відповідачка відмовляється звільнити квартиру, тому просила зобов'язати відповідачку усунути перешкоди у користуванні квартирою і виселити її разом із неповнолітнім сином без надання іншого жилого приміщення, (а.с. 1-11, 63-65).
Відповідачка, яка діє у т.ч. в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_6, позов не визнала, звернулась із зустрічним позовом на обґрунтування якого зазначила, що під час шлюбу разом із ОСОБА_7 придбала квартиру АДРЕСА_1, для чого у подруги позичила частину коштів, проте договір купівлі-продажу був оформлений на мати ОСОБА_7 - ОСОБА_3 ОСОБА_6 є інвалідом з народження, у вказаній квартирі відповідачка провела ремонт за власні кошти, а ОСОБА_3 має інше житло.
Враховуючи викладене, просила визнати недійсним, як укладений під впливом обману, договір купівлі-продажу вищевказаної квартири укладений 20.11.2003р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_3., вселити її та неповнолітнього сина ОСОБА_6 у вказану квартиру, посилаючись при цьому на вимоги ч. 1 ст. 229, 230, 236 ЦК України, ст. 156 ЖК України, (а.с. 40-57)
Справа № 22ц-5093/08
Категорія ЦП: 5
Головуючий у першій інстанції Сватаненко В.І.
Доповідач Левенець Б.Б.
Представник органу опіки та піклування заявила, що не підтримує заявлених позовів(а.с. 92)
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 18 вересня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені, усунуто перешкоди з боку відповідачів у користуванні квартирою та виселено їх із вказаної квартири, в задоволенні зустрічного позову -відмовлено(а.с. 164-167)
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1. зазначає, що суд першої інстанції припустився порушень норм матеріального і процесуального права, просила рішення суду скасувати із спрямуванням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. В обгрунтування скарги апелянт зазначала, що суд першої інстанції залишив поза увагою факт, що відповідачка внесла більшу половину суми за придбану квартиру оплачувала витрати на її утримання і комунальні послуги. Крім того, суд не звернув уваги на те, що представник ОСОБА_1 під час судових дебатів просив визнати за нею частку у спірній квартирі, не з'ясував думку органу опіки та піклування щодо заявлених вимог про виселення дитини( а.с. 175-177).
В судовому засіданні ОСОБА_1. та її представник підтримали скаргу і просили її задовольнити, відповідачка ОСОБА_5, представник ОСОБА_3-ОСОБА_4. заперечували проти скарги і просили її відхилити.
Інші особи були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи про що у справі є докази(а.с. 184-194), до суду не прибули, про причини неявки не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи не подавали. Зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, така неявка не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
Судом встановлено, що у серпні 2003 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_1. був укладений шлюб, ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_6, який є інвалідом 1-ої групи із народження, 18 червня 2007 року шлюб припинено, (а.с. 6-8, 42-51)
20 листопада 2003 року був укладений нотаріально посвідчений договір за яким ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_3 придбала двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, право власності на вказану квартиру у встановленому порядку зареєстровано за ОСОБА_3.(а.с. 3-5)
Цих обставин сторони не заперечували і в судовому засіданні.
Оскільки оспорюваний договір купівлі-продажу квартири був укладений до набуття чинності ЦК України(в редакції Закону від 2003р.) правовідносини, що виникли між сторонами мають бути врегульовані за ЦК України (в редакції Закону від 1963р.)
Обґрунтовуючи заявлені вимоги за зустрічним позовом, відповідачка зазначала, що діяла під впливом обману з боку колишнього чоловіка ОСОБА_7 та його матері ОСОБА_3 Такі ж пояснення надавав і її представник в судовому засіданні. З цих підстав просила визнати недійсним договір купівлі-продажу вищевказаної квартири укладений 20.11.2003р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_3., (а.с. 40-57, 160-163)
За змістом ст. 57 ЦК України(в редакції Закону від 1963р.), угода, укладена внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною, а також угода, яку громадянин був змушений укласти на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин, може бути визнана недійсною за позовом потерпілого.
За роз'ясненнями, що містяться в п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року N 3(із змінами) „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними", при вирішенні позовів про визнання угоди недійсною на підставі ст. 57 ЦК України, суди повинні мати на увазі, що такі вимоги можуть бути задоволені при доведеності фактів обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною або збігу тяжких для сторони обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку ,з волевиявленням сторони укласти угоду на вкрай невигідних для неї умовах.
Під обманом у таких випадках слід розуміти умисне введення в оману учасника угоди шляхом повідомлення відомостей, що не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мають істотне значення для угоди, що укладається.
Під насильством розуміється фізичний або психологічний вплив на особу учасника угоди або його близьких з метою спонукання його до укладення угоди.
Збігом тяжких обставин слід вважати такий майновий або особистий стан громадянина чи його близьких (крайня нужденність, хвороба і т.ін.), які примусили укласти угоду на вкрай невигідних для нього умовах.
Оскільки судом встановлено, що ОСОБА_1. не була учасником такої угоди і в судовому засіданні не встановлено вищевказаних обставин, що могли б бути визнані підставою для визнання угоди незаконною, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заявлених вимог в частиш визнання недійсним договору купівлі-продажу вищевказаної квартири.
При цьому, на думку колегії суддів таке рішення не позбавляє відповідачку права звернутись до суду із вимогами про повернення грошей в сумі 15 000 доларів США, які за її твердженням вона використала на придбання квартири ОСОБА_3, проте таких вимог у цьому провадженні ОСОБА_1. не заявляла.
Помилка суду першої інстанції, що виразилась у безпідставному застосуванні до правовідносин за договором купівлі-продажу укладеному 20.11.2003р. норм чинного ЦК України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, має бути виправлена апеляційним судом викладенням мотивувальної частини, зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 308 ЦПК України.
З рішенням суду першої інстанції в іншій частині заявлених вимог, колегія суддів не погоджується, враховуючи наступне.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивачка ОСОБА_3 просила задовольнити позов і виселити відповідачку ОСОБА_1, разом із неповнолітнім сином ОСОБА_6. одночасно з декількох підстав, а саме: захисту прав власника із посиланням на вимоги ст.ст. 316-319, 321, 325, 328, 382, 386, 387, 1212,1213 ЦК України, виселення відповідачів як тимчасових жильців(ст. 98 ЖК України), а також за припиненням договору найму жилого приміщення, що належить громадянинові на праві приватної власності(ст. 169 ЖК України), (а. с. 1-2)
Суд першої інстанції задовольнив ці вимоги(а.с. 164-167) і не врахував, що за роз'ясненнями, що містяться в п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року N 2 „ Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України", суд може визнати особу такою, що втратила право користування жилим приміщенням, лише з однієї вказаної позивачем підстави, змінити підставу позову суд вправі тільки за згодою позивача.
Тому, суду першої інстанції слід було запропонувати позивачці уточнити заявлені вимоги.
Крім того, ОСОБА_1 заявляла вимоги про вселення з підстав, визначених ст. 156 ЖК України(а.с. 40-57,160-163. 219-223)
Згідно зі ст. 156 ЖК України припинення сімейних відносин з власником не позбавляє колишніх членів сім'ї права користування займаним приміщенням.
Вимоги ОСОБА_3 про визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право користування жилим приміщенням, та зустрічні вимоги ОСОБА_1 про вселення є взаємопов'язаними, а суд першої інстанції не з'ясував висновку органу опіки та піклування щодо забезпечення житлом і умов проживання малолітньої дитини інваліда.
Зважаючи на те, що суд першої інстанції припустився помилки у застосуванні норм процесуального права, не уточнив і не розглянув заявлених вимог, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню і направленню справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав визначених п.5 ч. 1 ст. 311 ЦПК України.
Керуючись ст. 303, п. 5 ч. 1 ст. 307, п. 1, 4 ч. 1 ст. 309, п. 5 ч. 1 ст. 311, п. 2 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 вересня 2008 в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 недійсним - залишити без змін, в іншій частині судове рішення скасувати, а справу повернути на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.