Справа №2-342/2009 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

04 червня 2009 року                                     м.Кузнецовськ

Кузнецовський міський суд Рівненської області в особі:

головуючого - судді  Горегляд О.І.,

з участю:

-    секретаря судового засідання  -  Ковальчук І.Г.,

•   позивача - ОСОБА_1,

•   представника позивача - ОСОБА_2,

•   відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, -

В С Т А Н О В И В:

    15 квітня 2009 року ОСОБА_1, покликаючись на ст.28, 49, 50 КПК України та ст.ст.16, 23, 1167 ЦК України, звернувся в суд із позовом до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, в сумі 7000 грн. 00 коп. Такі позовні вимоги ОСОБА_1 обгрунтовує тим, що внаслідок заподіяння йому відповідачем 12 лютого 2006 року тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров’я, а саме: забою грудної клітки, крововиливів, ссадин та перелому ребра, а також у зв’язку із перенесенням нервового стресу стан його здоров’я значно погіршився, тому 05 липня 2007 року було призначено постійний прийом антигіпертензивних препаратів та рекомендовано санаторне лікування. Позивач зазначає, що від вказаних тілесних ушкоджень він зазнав фізичного болю та страждань протягом тривалого часу, а також душевних страждань і нервового напруження в зв’язку із протиправною та аморальною поведінкою ОСОБА_3, спрямованою проти тестя та особи похилого віку. Окрім цього, згідно доводів ОСОБА_1 він пережив приниження честі та гідності, оскільки відповідач зневажав, принижував та ображав його у присутності дочки, дружини та малолітніх онуків позивача. Завдану моральну шкоду позивач оцінює в розмірі 7000 грн. 00 коп. та просить стягнути зазначену грошову суму в його користь із ОСОБА_3, якого вважає фінансовоспроможним.  

    У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 повністю підтримали позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди в сумі 7000 грн. 00 коп.,  заявлені до ОСОБА_3, та просили суд задоволити цей позов у повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 пояснив суду, що внаслідок заподіяних відповідачем тілесних ушкоджень йому спричинено фізичний біль в області грудної клітки, ключиці та рук. В зв’язку із отриманими тілесними ушкодженнями він не міг спати, повертатися, змушений був лежати напівсидячи, будучи підмощеним подушками, тривалий час ходив у гумовому бандажі, приймав обезболюючі препарати та робив фізичні процедури. Позивач також вказує на спричинення йому відповідачем душевних страждань. Згідно доводів ОСОБА_1 через неправомірні дії відповідача він втратив спокій, стан здоров’я погіршився, постійно підвищується тиск. Позивач зазначив, що він також переживав за дочку та внуків, яких залишив відповідач, а також через судові процеси щодо вирішення майнових спорів із відповідачем. ОСОБА_1 підтвердив відсутність в нього претензій майнового і морального характеру до відповідача в момент розгляду кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч.1 ст.122 КК України та визнав факт добровільного відшкодування відповідачем майнової шкоди, завданої злочином. Звернення в суд із даним позовом лише в 2009 році пояснив своєю зайнятістю в судових засіданнях щодо вирішення майнових спорів із відповідачем, хворобливим станом свого здоров’я та необхідністю лікування дітей відповідача.

 Представник позивача – ОСОБА_2 зазначила, що факт заподіяння ОСОБА_1 тілесних ушкоджень неправомірними діями ОСОБА_3 встановлено вироком Кузнецовського міського суду Рівненської області від 04 травня 2006 року, тому  відповідач повинен відшкодувати моральну шкоду, завдану злочином. При цьому ОСОБА_2 пояснила, що стан здоров’я позивача погіршився, із 05 липня 2007 року йому призначено постійний прийом антигіпертензивних препаратів і на теперішній час він потребує санаторно-курортного лікування. Відповідач працює у відокремленому підрозділі „Рівненська АЕС” державного підприємства „Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом”, має достатній дохід, оскільки придбав новий автомобіль і комп’ютер. За таких обставин представник позивача вважає відповідача фінансовоспроможним відшкодувати заподіяну позивачу моральну шкоду в розмірі 7000 грн. 00 коп.

    Відповідач ОСОБА_3 повністю не визнав позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди в сумі 7000 грн. 00 коп., вважаючи їх безпідставними, та просив суд відмовити в задоволенні позову. В обгрунтування заперечень проти позову ОСОБА_1 відповідач зазначив, що під час розгляду кримінальної справи по обвинуваченню, пред’явленому йому за ч.1 ст.122 КК України, позивач не мав ніяких претензій щодо відшкодування матеріальної і моральної шкоди і лише після спливу трьохрічного терміну звернувся в суд із даним позовом. На думку ОСОБА_3 ОСОБА_1 звернувся із таким позовом не після погіршення його стану здоров’я, а після вирішення майнових спорів і постановлення Кузнецовським міським судом Рівненської області рішень, якими було встановлено його (ОСОБА_3П.) право власності на квартиру та автомобіль. Відповідач пояснив, що фактично таким чином ОСОБА_1 намагається повернути гроші, виплачені в якості компенсації за частку спільного майна.

    Дослідивши докази справи, подані сторонами, суд надав їм оцінку і встановив наступні обставини.

    Вироком Кузнецовського міського суду Рівненської області від 04 травня 2006 року ОСОБА_3 визнанний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України. Судом призначено ОСОБА_3 покарання у вигляді обмеження волі строком на один рік і на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування даного покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку терміном на один рік.

Із даного вироку суду слідує, що в результаті розгляду кримінальної справи судом було встановлено, що 12 лютого 2006 року приблизно о 20.00 год. в місті Кузнецовськ Рівненської області ОСОБА_3, знаходячись в квартирі №32 буд.№12-В по м-ну Перемоги за місцем свого проживання, під час конфлікту, що виник між ним та його тестем ОСОБА_1 на грунті неприязних відносин, вчинив сварку, в ході якої умисно наніс один удар ногою в грудну клітку та рукою по різних частинах тіла, спричинивши ОСОБА_1 перелом ребра, крововилив лівого плеча і ссадини лівої кістки.  

    Згідно з висновком судово-медичної експертизи №39-Е від 23 лютого 2006 року вказані тілесні ушкодження ОСОБА_1 відносяться до розряду тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров’я.

    Відповідно до висновку судово-медичного експерта ОСОБА_4, зазначеного в акті судово-медичного дослідження (обстеження) №39 від 13 лютого 2006 року, крововиливи лівого плеча і ссадина лівої кисті у ОСОБА_1 виникли від дії твердого тупого предмету, можливо при різних обставинах 12 лютого 2006 року і відносяться до легких тілесних ушкоджень, а перелом 10 ребра зліва виник від дії твердого тупого предмету, можливо від удару ногою 12 лютого 2006 року і відноситься до розряду тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров’я.

    На підставі ч.4 ст.61 ЦПК України зазначений вирок суду, який набрав законної сили, є обов’язковим при розгляді цієї цивільної справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок суду, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Отже, наведені обставини в даному випадку звільняються від доказування.

Окрім наведеного, зі змісту вказаного вироку суду також слідує, що на момент розгляду кримінальної справи потерпілий ОСОБА_1 (нині - позивач) не мав до підсудного ОСОБА_3 (нині - відповідача) ніяких претензій ні матеріального, ні морального характеру і просив суд призначити покарання з випробуванням з метою перевиховання підсудного. При розгляді кримінальної справи судом було встановлено факт добровільного відшкодування завданого збитку. Дану обставину суд врахував як обставину, яка пом’якшує покарання ОСОБА_3, про що зазначено у вироку суду. Вказані фактичні обставини визнані стронами і представником позивача у судовому засіданні під час розгляду даної цивільної справи, тому відповідно до вимог ч.1 ст.61 ЦПК України доказуванню не підлягають. Щодо добровільного відшкодування завданого злочином збитку, то учасники процесу визнали зокрема факт добровільного відшкодування ОСОБА_3 майнової шкоди, завданої злочинними діями ОСОБА_1

Відомості медичної картки ОСОБА_1 свідчать, що з 1986 року він перебуває на диспансерному обліку з діагнозом: ішемічна хвороба серця, атерокардіосклероз, артеріальна гіпертонія ІІ ступеня та з 22 лютого 2000 року знаходиться на диспансерному обліку з діагнозом: виразкова хвороба шлунку.

Зі скаргами на бюлючість грудної стінки зліва внаслідок травми 12 лютого 2006 року ОСОБА_1 звернувся до лікарів ДЗ „СМСЧ №3” м.Кузнецовськ Рівненської області 14 лютого 2006 року. Згідно показів рентгенограми від 13 лютого 2006 року у ОСОБА_1 виявлено перелом 10 ребра по передній підпаховій лінії без зміщення відломків. Згідно даних рентгенограми від 15 лютого 2006 року у ОСОБА_1 з 3 до 9 ребра кістково-травматичних змін не виявлено. Цього ж дня йому було призначено лікування. У записі медичної картки ОСОБА_1 за 24 лютого 2006 року значиться, що больовий синдром втихає, а при пальпації 6 і 7 ребер зліва - болючість невиражена, хворому рекомендовано реабілітаційну терапію. Інших записів щодо звернення позивача за медичною допомогою та лікування тілесних ушкоджень, отриманих ним 12 лютого 2006 року, медична картка ОСОБА_1 не містить. Слідуючий запис у медичній картці позивача свідчить про проходження ним профілактичного огляду 27 листопада 2006 року і відсутність скарг щодо стану здоров’я. При проходженні профілактичного огляду 20 червня 2007 року ОСОБА_1 скаржився на головокружіння та підвищення артеріального тиску. 22 червня 2007 року з цього приводу він з’явився до лікаря для контролю і 05 липня 2007 року йому призначено постійний прийом антигіпертензивних препаратів під контролем артеріального тиску (прийом таблеток протягом 2-х місяців). 20 листопада 2007 року ОСОБА_1 скаржився на затерпіння лівої руки, ноги та незначне порушення мови. 27 червня 2008 року, 02 березня 2009 року і 14 квітня 2009 року при проходженні профілактичного огляду ОСОБА_1 не скаржився на стан свого здоров’я, а останнього разу, навіть, вказав на покращення самопочуття.

Отже, наведені записи медичної картки ОСОБА_1 свідчать про нетривалий термін лікування тілесних ушкоджень, одержаних ним 12 лютого 2006 року.

Доводи позивача ОСОБА_1 щодо його потреб у санаторно-курортному лікуванні не обгрунтовують позовних вимог по відшкодуванню моральної шкоди, оскільки по-перше: є вимогами по відшкодуванню майнової шкоди і по-друге: згідно довідки ДЗ „СМСЧ №3” м.Кузнецовськ Рівненської області від 02 березня 2009 року такий вид лікування рекомендовано позивачу в зв’язку із його захворюваннями шлунково-кишкового тракту та серцево-судинної системи, а не в зв’язку із тілесними ушкодженнями, отриманими ним 12 лютого 2006 року.

Позивач не надав суду доказів у підтвердження його пояснень щодо перенесення нервового стресу, викликаного протиправною поведінкою ОСОБА_3, та заподіяння йому (ОСОБА_1П.) відповідачем душевних страждань. У судовому засіданні не доведено ОСОБА_1 обставин щодо приниження його честі та гідності відповідачем, а також те, що ОСОБА_3 зневажав, принижував та ображав його у присутності дочки, дружини та малолітніх онуків.

Матеріали справи не містять доказів, які б підтвердили причинний зв’язок між заподіянням 12 лютого 2006 року ОСОБА_1 ОСОБА_3 тілесних ушкоджень у вигляді перелому ребра, крововиливу лівого плеча і ссадини лівої кістки та між погіршенням стану здоров’я позивача, а саме: головокружіння і підвищення артеріального тиску, що зафіксоване 20 червня 2007 року, і призначенням відповідного лікування 05 липня 2007 року. Враховуючи вік ОСОБА_1 і перебування його на диспансерному обліку у ДЗ „СМСЧ №3” м.Кузнецовськ Рівненської області з 1986 року з приводу ішемічної хвороби серця, атерокардіосклерозу та артеріальної гіпертонії ІІ ступеня, а також тривалий термін між подією злочину, вчиненого ОСОБА_3, і погіршенням стану здоров’я ОСОБА_1, суд вважає дані обставини такими, що не пов’язані між собою.

Окрім цього, суд прийняв до уваги пояснення позивача про те, що його переживання також викликані судовими процесами, ініційованими відповідачем ОСОБА_3 щодо вирішення майнових спорів, а також про те, що переживання ОСОБА_1 викликані нинішнім життям, матеріальним становищем і станом здоров’я його дочки та внуків, яких залишив відповідач ОСОБА_3

Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

В даному випадку позивач ОСОБА_1 не надав суду належних і допустимих доказів, які б підтвердили факт заподіяння йому відповідачем ОСОБА_3 моральної шкоди, яка полягала б у душевних стражданнях, спричинених протиправною поведінкою відповідача, чи у приниженні честі та гідності позивача.

Судом встановлено, що моральна шкода, заподіяна ОСОБА_1 злочинними діями ОСОБА_3 з вини останнього, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких позивач зазнав у зв’язку з ушкодженням здоров’я, що мало місце 12 лютого 2006 року.

Враховуючи характер, обсяг і тривалість вказаних фізичних страждань та характер немайнових втрат позивача ОСОБА_1, стан його здоров’я на теперішній час, а також відсутність в нього претензій матеріального і морального характеру до ОСОБА_3 на момент розгляду кримінальної справи та факт добровільного відшкодування ОСОБА_3 майнової шкоди, завданої злочином позивачу, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов до висновку, що моральна шкода, заподіяна позивачу відповідачем ОСОБА_3 підлягає грошовому відшкодуванню в сумі 500 грн. 00 коп.

Такий висновок суду грунтується на вимогах ст.23, ч.1 ст.1167 і ч.1 ст.1168 ЦК України.

Згідно з ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. П.1 ч.2 ст.23 ЦК України передбачає, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я. В ч.ч.3-5 вказаної статті ЦК України вказано, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості його реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.  

Відповідно до вимог, викладених у ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з ч.1 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Суд визнав безпідставною заяву відповідача ОСОБА_3 щодо застосування в даному випадку позовної давності тривалістю три роки, оскільки відповідно до п.3 ч.1 ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров’я.

Отже, з наведених підстав позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, в сумі 7000 грн. 00 коп. слід задоволити частково в сумі 500 грн. 00 коп., а в іншій частині позов є необгрунтований і задоволенню не підлягає із-за відсутності підстав і недоведенністю позовних вимог.

З урахуванням наведених обставин, на підставі ст.23, п.3 ч.1 ст.268, ч.1 ст.1167, ч.1 ст.1168 ЦК України, керуючись ст.ст.4, 60, ч.ч.1, 4 ст.61, ч.ч.1, 2 ст.88, ч.3 ст.208, ч.ч.1-3 ст.209, ст.ст.212-215, ч.1 ст.218, ч.ч.1-3 ст.222, ч.1 ст.223, ч.1 ст.294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 500 (п’ятсот) гривень 00 копійок в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, відмовити за їх безпідставністю і недоведенністю.

Звільнити сторони по справі: ОСОБА_1 і ОСОБА_3 від сплати судового збору (державного мита) на підставі п.18 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21 січня 1993 року №7-93.

Стягнути з ОСОБА_3  в користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 2 (дві) гривні 14 копійок.

На рішення суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Рівненської області через Кузнецовський міський суд Рівненської області.

    Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя                                     О.І.Горегляд