Справа №2-350/2009 р.

                                                                    Р І Ш Е Н Н Я

   І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

13 травня 2009 року                                 м.Кузнецовськ

Кузнецовський міський суд Рівненської області в особі:

головуючого - судді  Горегляд О.І.,

з участю:

-    секретаря судового засідання  -  Ковальчук І.Г.,

•   позивача - ОСОБА_1,

•   відповідачки - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду в м.Кузнецовськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

В С Т А Н О В И В:

    08 лютого 2005 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 уклали між собою шлюб у відділі РАЦС Кузнецовського міського управління юстиції Рівненської області, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено актовий запис за №22 та видано подружжю свідоцтво про одруженняНОМЕР_1. 13 березня 2005 року у сторін народився син – ОСОБА_3, який на теперішній час є малолітньою дитиною. Дана обставина підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2, виданим  відділом РАЦС Кузнецовського міського управління юстиції Рівненської області 28 березня 2005 року, актовий запис №126.

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, зазначивши, що спільне життя із дружиною не склалося. В сім’ї відсутнє взаєморозуміння, у подружжя існують різні погляди на життя, права і обов’язки подружжя, через що виникають часті суперечки. З цих причин позивач вважає неможливим примирення сторін. Підтримувати сімейні відносини із ОСОБА_2 ОСОБА_1 не бажає. Позивач просить суд розірвати шлюб, укладений із відповідачкою.

      У попередньому судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги та просив суд розірвати шлюб, укладений із ОСОБА_2, а малолітню дитину ОСОБА_3 залишити на виховання матері. Згідно доводів позивача спільне проживання із відповідачкою є неможливим, оскільки подружжя має різний склад характеру і в прийнятті сімейних рішень не може дійти згоди і досягти взаєморозуміння. На теперішній час примирення сторін не відбулося. Позивач не бажає проживати однією сім’єю із ОСОБА_2

Відповідачка повністю визнала позовні вимоги ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, зазначивши суду, що вона не заперечує проти розірвання шлюбу і згідна, щоб малолітній син ОСОБА_3 залишився на її вихованні.

Враховуючи наведене, суд прийняв визнання позову про розірвання шлюбу відповідачкою ОСОБА_4, оскільки воно не суперечить закону, не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб, і відповідно до ч.4 ст.130, ч.4 ст.174 ЦПК України постановляє дане судове рішення у попередньому судовому засіданні.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши і оцінивши в сукупності докази, наявні в матеріалах справи, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що між подружжям ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відсутнє взаєморозуміння. Сторони мають різні погляди на права та обов’язки, через що між ними в сім’ї часто виникають суперечки. Спільно проживати однією сім’єю сторони обоюдно не бажають, тому збереження сім’ї є неможливим.

Отже, , що сім’я ОСОБА_1 і ОСОБА_2 фактично не існує, подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу є неможливим, так як це суперечить їх інтересам, що має істотне значення. Згідно наданих суду пояснень відновити сімейно-шлюбні стосунки і спільно проживати однією сім’єю сторони не бажають, тому за таких обставин шлюб не може бути збереженим.

Згідно з вимогами, передбаченими ч.1 ст.24 СК України, шлюб грунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Ч.ч.1, 4 ст.55 СК України передбачають, що дружина та чоловік зобов’язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім’ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги, а також зобов’язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім’ї.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв’язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ст.112 СК України суд з’ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

За таких обставин, суд вирішив розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, оскільки вважає, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу є неможливим, так як суперечить інтересам обох сторін.

Враховуючи наведене, керуючись ч.1 ст.24, ч.ч.1, 4 ст.55, ч.ч.3, 4 ст.56, ч.2 ст.104, ч.3 ст.105, ч.1 ст.110, ст.112 СК України, ст.ст.4, 60, ч.1 ст.61, ч.ч.1, 2 ст.88, ч.4 ст.130, ч.4 ст.174, ч.3 ст.208, ч.ч.1, 2 ст.209, ст.ст.212-215, ч.1 ст.218, ч.ч.1-3 ст.222, ч.1 ст.223, ч.1 ст.294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

    Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволити повністю.

Шлюб, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, який зареєстрований у відділі РАЦС Кузнецовського міського управління юстиції Рівненської області 08 лютого 2005 року, актовий запис за №22, - розірвати.

Малолітню дитину сторін – сина, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, залишити на виховання матері - ОСОБА_2.

Звільнити сторони: ОСОБА_1 і ОСОБА_2 від сплати судового збору (державного мита) на підставі п.18 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21 січня 1993 року №7-93.

Стягнути із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 7 (сім) гривень 50 копійок.

На рішення суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Рівненської області через Кузнецовський міський суд Рівненської області.

    Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя                                 О.І.Горегляд