221/3923/16-ц

2/221/1043/2016

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2016 року                    Волноваський районний суд Донецької області

в складі головуючого - судді                                                   Голуб Т.І.,

при секретарі                                                                             Фоміних С.В.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Волноваха цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Волноваська міська рада про надання дозволу на виїзд дитини за кордон

                                                      ВСТАНОВИВ:

       29.07.2016 року позивачка. звернулась до суду із названим позовом. Посилалась на те, що 26.08.2006 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем та однією сім’єю вони проживали до жовтня 2014 року. Від спільного шлюбу мають неповнолітню дитину – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після припинення сімейних відносин відповідач залишив дитину з нею та по сьогоднішній день вона проживає разом з донькою та дитини знаходиться на її повному утриманні. Відповідач вихованням дитини не займається взагалі. 20.04.2016 року рішенням Волноваського районного суду Донецької області шлюб між ними було розірвано. Після розірвання шлюбу донька мешкає з нею та відповідач не заперечує проти цього. Питання про встановлення спілкування з дитиною не підіймався, спорів з цього приводу не виникало.18.06.2016 року вона зареєструвала шлюб з громадянином ОСОБА_4 та проживає з ним однією родиною і має можливість поїхати на проживання до Данії. При зверненні до відповідача про надання дозволу на виїзд дитини за кордон, відповідач категорично відмовив їй нічим не обґрунтувавши свою відмову. На телефонні дзвінки не відповідає тому вона вимушена звернутись до суду та просить надати їй дозвіл на виготовлення проїзних документів для дитини та дозволити виїзд з дитиною без згоди та супроводу батька.

Позивачка у судове засідання не з’явилась, але надала заяву у якій просить суд розглянути справу за її відсутністю, на позові наполягає.

Відповідач у судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, заперечує проти задоволення позовних вимог.

Представник третьої особи у судове засідання не з’явився, належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, причину не явки суду не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Відповідно до положень статті 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом  встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до змісту статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 26.08.20016 року по 20.04.2016 року, що підтверджується копією рішення Волноваського районного суду Донецької області по цивільній справі № 221/1970/16-ц(2/221/538/2016) про розірвання шлюбу між ОСОБА_1М та ОСОБА_2

Сторони по справі є батьками неповнолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини серії  1-НО № 240981,виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Київського районного управління юстиції у м. Донецьку 21.10.2008 року, актовий запис № 1163.

Згідно копії свідоцтва про шлюб , виданого Датською національною церквою, позивачка 18.06.2016. року зареєструвала шлюб з громадянином ОСОБА_4, та на сьогоднішній день проживає з ним.

В відповідності до пункту 1 Постанови Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» від 17 березня 2015 року за №254-УІІІ, Верховна Рада України постановила: визнати тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.

Згідно пункту 5.1.1 в’їзд на неконтрольовану територію дітей, які не досягли 16-рiчного віку, здійснюється з дотриманням вимог передбачених для таких осiб Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 27 сiчня 1995 року № 57.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року  №57, перетинання державного кордону для виїзду за межі України громадянами, які не досягли 16-річного віку, здійснюються лише за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку. Виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, згода другого з батьків не вимагається у разі пред'явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Відповідно до частини 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, підписаною Україною 21.02.1990 року, ратифікована Україною 27.02.1991  року, встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно до статті 313 Цивільного кодексу України  фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою КМУ від 31 березня 1995 року № 231 (із змінами) визначено зокрема, що виїзд неповнолітніх громадян України за межі території України здійснюється за одним із таких документів: паспорт громадянина України для виїзду за кордон, виданий дітям громадянам України згідно з цими правилами; проїзний документ дитини, виданий відповідно до Правил; паспорт громадянина України для виїзду за кордон одного з батьків, у який, відповідно до Правил, записано дитину, яка прямує у його супроводі через державний кордон.  

Пунктом 18 цих Правил передбачено, що оформлення паспорта/проїзного документа здійснюється на підставі заяви батьків (законних представників батьків чи дітей), а у разі, коли батьки не перебувають у шлюбі між собою, - того з них, з ким проживає дитина, справжність підпису яких засвідчено нотаріально. За наявності заперечень одного з батьків документ може бути оформлено на підставі рішення суду.

З огляду на викладене, діючим законодавством не встановлено обмеження щодо в’їзду неповнолітньої дитини на тимчасово окуповану територію, а лише встановлено певний порядок її в’їзду за згодою батьків або дозволу суду при відсутності згоди одного з батьків.                

Беручи до уваги те, що відповідач безпідставно не надає згоди на виїзд його доньки разом із матір’ю за межі України та враховуючи інтереси дитини, суд вважає, що  надання дозволу на виїзд неповнолітньої дитини за кордон без згоди та супроводу батька необхідно задовольнити.

Керуючись статтями 7, 150, 155 Сімейного Кодексу України, статтею 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в України громадян України», статті 9 Конвенції про права дитини, ст.ст.8,10,60,88,208,212,213,214, 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Дозволити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженці ІНФОРМАЦІЯ_3, Україна, виготовити проїзний документ для виїзду за кордон доньки – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_4, без згоди батька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6.

Дозволити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженці ІНФОРМАЦІЯ_3,Україна, вивезти доньку - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку ІНФОРМАЦІЯ_4, Україна, за кордон України баз згоди батька – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, у супроводі матері – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, для постійного проживання за кордоном.

Апеляційна скарга на рішення подається до Апеляційного суду Донецької області через Волноваський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну  скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Оригінал рішення зберігається в цивільній справі № 2/221/1043/2016, № 221/3923/16-ц в архіві Волноваського районного суду Донецької області.

Суддя Волноваського

районного суду                                             ОСОБА_7

25.08.2016