243/5568/16-ц

Справа № 2/243/2858/2016

РІШЕННЯ

ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

26 серпня 2016 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

Головуючого – Кривошеєва Д.А.

При секретарі – Головкіної Н.А.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов'янська справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Содовий завод», про стягнення індексації заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

У Слов'янський міськрайонний суд звернувся ОСОБА_1 з позовом до ВАТ «Содовий завод», і просить стягнути з відповідача на свою користь індексацію заробітної плати за рішенням Слов’янського міськрайонного суду від 6 березня 2013 року, у сумі 3170,98 гривень.

У ході судового розгляду справи позивач уточнивши свої позовні вимоги просить: стягнути з ВАТ «Содовий завод» на свою користь: середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 42600 гривень по 1 березня 2016 року, а також індексацію суми заборгованості по заробітної плати за період з 1 березня 2002 року по 1 травня 2016 року у сумі 13052,86 гривень.

Позивач обґрунтовує заявлені вимоги тим, що раніш він являвся працівником ВАТ «Содовий завод». Під час роботи на підприємстві заробітна плата виплачувалась йому не своєчасно. 18 січня 2002 року він був звільнений з підприємства. Рішенням Слов’янського міськрайонного суду від 6 березня 2013 року з відповідача на його користь стягнута заборгованість по заробітній платі у 3326,67 гривень. В травні 2016 року заборгованість по заробітній платі йому була виплачена. У зв’язку з чим від просить стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку по заробітній платі по 1 травня 2016 року, а також індексацію суми заборгованості по заробітної плати за період з 1 березня 2002 року по 1 травня 2016 року у сумі 13052,86 гривень.

Представник відповідача ВАТ «Содовий завод», будучи повідомлений належним чином, судовими повістками, по про дату та час судового розгляду справи, у судове засідання не з’явився. Відповідачем до суду надана заява про розгляд справи за відсутністю його представника, при цьому відповідачем було зазначено, що заявлених ОСОБА_1 вимог не визнає.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до переконання, що: позов ОСОБА_1 до ВАТ «Содовий завод», про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, індексації заробітної плати, підлягає частковому задоволенню.

У ході судового засідання з достовірністю було встановлено, що:

ОСОБА_1 раніш являвся працівником ВАТ «Содовий завод» і 18 січня 2002 року звільнений з даного підприємства. Під час роботи на ВАТ «Содовий завод», заробітна плата ОСОБА_1

виплачувалась не своєчасно і при його звільнені з підприємства заборгованість по заробітній платі йому виплачена не була і становила 3326,67 гривень.

Із ухвали господарського суду Донецької області від 4 вересня 2003 року, ухвали господарського суду Запорізької області від 19 лютого 2015 року слідує, що 3 січня 2001 року порушена справа про банкрутство ВАТ «Содовий завод». На теперішній час ліквідаційна процедура ВАТ «Содовий завод» не закінчена, ліквідатором підприємства являється ОСОБА_2

Рішенням Слов’янського міськрайонного суду від 6 березня 2013 року з ВАТ «Содовий завод» на користь ОСОБА_1 стягнута заборгованість по заробітній платі у сумі 3326,67 гривень.

Відповідно вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводяться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до вимог розділу 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, середній заробіток визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарних місяці роботи, що передували події, якою пов’язана відповідна виплата. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців дні на число відпрацьованих робочих днів.

Враховуючи наявну в матеріалах справи довідку, відповідно якої середньоденна заробітна плата позивача складає 12 гривень.

Кількість робочих виходів позивача за 5-тиденним робочим тижнем за офіційно опублікованими статистичними даними «Про норму тривалості робочого часу» у оприлюднених листах Міністерства праці і соціального захисту населення України за період з 18 січня 2002 року по 1 травня 2016 року складала би 3550 днів.

З урахуванням наведеного сума середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 42600 гривень (12 гривень х 3550 день).

Як роз’яснено у п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24 грудня 1999 року не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Крім того, згідно Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 КЗпП України у взаємозв’язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого починається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувалися.

За положенням ч.4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, податків і зборів.

У трудових правовідносинах такі поняття як зобов’язання, неустойка чи інша санкція за невиконання зобов’язання не застосовуються. Такі терміни використовуються у ниці статей Цивільного та Господарського кодексів України.

Зазначені норми трудового права структурно віднесені до розділу VII «Оплата праці» указаного кодексу. За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов’язання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується у розмірі середнього заробітку.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що дія мораторію не поширюється на вимоги колишніх працівників про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

За таких обставин, наявних в матеріалах справи доказів, та наведених законодавчих норм права, роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1. про стягнення середнього заробітку підлягають частковому задоволенню.

Виходячи з періоду затримки (з 18 січня 2002 року по 1 травня 2016 року), штучного накопичення суми середнього заробітку з боку позивача (його не звернення за захистом свого порушеного права протягом тривалого часу), враховуючи розмір заборгованості (3326,67 гривень), та істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком, який просить стягнути позивач, суд вважає за можливе відповідно до вимог ст. 117 КЗпП України стягнути з відповідача 5000 гривень.

Із роз’яснень викладених п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» визначено, що:

«У справах, пов'язаних із вирішенням спорів про індексацію заробітної плати або компенсацію працівникам втрати її частини у зв'язку із затримкою її виплати суди мають враховувати, що:

1) індексація заробітної плати провадиться згідно зі ст.33 Закону ( 108/95-ВР ) в період між переглядами Верховною Радою України розміру мінімальної заробітної плати і здійснюється відповідно до Закону "Про індексацію грошових доходів населення" ( 1282-12 ) і тих положень Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 1998 р. N 663 ( 663-98-п ) (з внесеними змінами та доповненнями), котрі йому відповідають, підприємством, установою чи організацією, які виплачують заробітну плату, при її нарахуванні починаючи з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, який

перевищив 105 відсотків (величину порога індексації).

За наявності зазначених умов у тому ж порядку індексації підлягає присуджена за рішенням суду сума заробітної плати, якщо ці умови настали у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення. Наприклад, коли воно мало бути виконано до січня 1998 р., то він і є місяцем, з якого обчислюється (береться за 100 відсотків) величина порога індексації. Спір із цього приводу розглядається судом за заявою стягувача в позовному провадженні»

Відповідно показників індексу інфляції опублікованих в газеті «Урядовий кур'єр» приріст індексу інфляції споживчих цін за період з 1 березня 2002 року по 1 травня 2016 року складає 392,37%.

Таким чином сума індексації по заробітній платі складає:

323,67 гривень х 392,37% = 13052,86 гривень.

Разом з тим враховуючи штучний характер створення розміру сум заробітної плати які підлягають індексації, а також розмір заборгованості по заробітній платі, тому суд вважає можливим у рахунок індексації заборгованості по заробітній сплаті стягнути з відповідача на користь позивача 5000 гривень.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про оплату праці», ст. ст. 115 - 117, 231, 232 КЗпП України, ст. ст. 10, 14, 60, 212 – 214 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Содовий завод», розрахунковий рахунок 263103 у АК ПІБ, МФО 334561, код ЗКПО 00204895, м. Слов’янськ вулиця Чубаря, 91, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючого: ІНФОРМАЦІЯ_3: середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 18 січня 2002 року по 1 травня 2016 року у сумі 5000 гривень; у рахунок індексації суми заборгованості по заробітній платі 5000 гривень.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Содовий завод», розрахунковий рахунок 263103 у АК ПІБ, МФО 334561, код ЗКПО 00204895, м. Слов’янськ вулиця Чубаря, 91 на користь держави судовий збір в сумі 551,20 гривень, на доходний рахунок 31210206700075 ГУ ДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ банку 37803368, отримувач Слов’янське УК у м. Слов’янську 22030001, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах апеляційного суду Донецької області, через Слов’янський міськрайонний суд, протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення складене в одному екземплярі в нарадчий кімнаті.

Суддя Слов'янського міськрайонного суду

ОСОБА_3