УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

          Справа №22а-21019/11                                        Головуючий в 1 інстанції - Кулігіна Т.Д.

Категорія 10.3.1 (3)                                                             Доповідач – Братіщева Л.А.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

11 травня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Братіщевої Л.А.

суддів: Савіної Г.О., Турік В.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Кривому Розі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління пенсійного Фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 03 серпня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 юк ОСОБА_2 до Управління пенсійного Фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу про поновлення пропущеного строку та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги, -

В С Т А Н О В И Л А :

          У червні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу (надалі – УПФУ в Жовтневому районі) про поновлення пропущеного строку та стягнення недоплаченої щомісячної соціального допомоги посилаючись на те, що їй, як дитині війни, у відповідності до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідачем не виплачується щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

          Уточнивши позовні вимоги просила суд відновити пропущений строк для звернення до суду, стягнути з відповідача недоплачену щомісячну допомогу за період з 01 січня 2006 року по 31 січня 2010 року включно в сумі 5608,20грн. та зобов’язати відповідача надалі нараховувати щомісячну соціальну допомогу.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 03 серпня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії ОСОБА_1 юк С.І. згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, за період з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком незаконними.

Зобов’язано УПФУ в Жовтневому районі здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 недоотриману щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, за період з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.

В апеляційній скарзі УПФУ в Жовтневому районі ставить питання про скасування постанови суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог, посилаючись на те, що судом не прийнято до уваги відсутність механізму розрахунку підвищення, передбаченого ст. 6 ЗУ«Про соціальний захист дітей війни», неврегульованість на законодавчому рівні органу, на який покладено обов’язок з виплати підвищення до пенсії, неможливість застосування показника мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» до спірних правовідносин, відсутність коштів для забезпечення таких виплат.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга УПФУ в Жовтневому районі підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 отримує пенсію та у відповідності до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з доведеності факту протиправної бездіяльності відповідача відносно виконання приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року, що призвело до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, й з обов’язку відповідача у зв’язку з цим здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 недоплаченої їй щомісячної соціальної державної допомоги за вказані періоди.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-IV дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема п. 12 ст. 71, було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 по справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Таким чином, з 01 січня 2007 року по 08 липня 2007 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи ст. 111 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв'язку з чим мали пріоритет порівняно зі

спеціальною нормою – ст. 6 Закону України «Про соціальний захист

дітей війни», а починаючи з 09 липня 2007 року знову діє положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено підвищення пенсії дітям війни на 30% мінімальної пенсії за віком.

Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 6 цього Закону викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» таке підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів». Зазначені зміни набрали чинності з 01 січня 2008 року.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 по справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Таким чином, з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, виходячи з пріоритетності закону, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин у зв’язку з поширенням на них дії однакових юридичних актів, та враховуючи те, що в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідач не здійснював перерахунок та виплату щомісячного підвищення до пенсії ОСОБА_1, а з 22 травня 2008 року по теперішній час здійснює підвищення до її пенсії тільки у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (а.с. 9), дійшов вірного висновку про дію в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року й обґрунтовано визнав бездіяльність відповідача щодо виплати підвищення до пенсії за вказані періоди протиправною.

Погоджується колегія суддів із висновком суду першої інстанції щодо права позивача на перерахунок підвищення до його пенсії як дитині війни з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, оскільки положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2009 році не змінювався і її дія не призупинялася, а розмір підвищення відповідачем не коригувався.

Визначаючи розмір щомісячного підвищення до пенсії, який повинен нараховувати та сплачувати відповідач на користь позивача, на думку колегії суддів, суд першої інстанції вірно застосував розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч.1 ст. ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність, встановленого чинним законодавством на кожний бюджетний рік, зокрема ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

У зв’язку з цим доводи відповідача щодо неврегульованості на законодавчому рівні порядку обчислення підвищення до пенсії дітям війни, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.

Посилання ж відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат підвищення до пенсії не може бути враховано колегією суддів як підстава для невиконання відповідачем своїх зобов’язань, встановлених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Крім того, питання фінансування видатків на реалізацію програми доплат дітям війни не є предметом розгляду цього спору.

Доводи апеляційної скарги відповідача відносно невизначеності на законодавчому рівні органу, на який покладено обов’язок з виплати підвищення до пенсії дітям війни спростовуються положеннями Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якого рішення щодо призначення, донарахування, перерахунку пенсій приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Отже, обов’язок щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії позивачу, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», покладається на відповідне територіальне управління Пенсійного фонду України за його місцем проживання, яким в даному випадку є УПФУ в Жовтневому районі м. Кривого Рогу.

Разом з тим, колегія суддів зважує на доводи апеляційної скарги відповідача щодо не вирішення судом першої інстанції питання про поновлення позивачу, пропущеного ним строку звернення, встановленого ст. 99 КАС України, при подачі ним позову, й вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність його пропущення з підстав, передбачених ч.2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», є неправильним, оскільки ця підстава стосується сум пенсій які вже нараховані, але не виплачені.

Оскільки Рішення Конституційного Суду України ухвалено 09.07.2007 року, а ОСОБА_1 звернулася з позовними вимогами до суду першої інстанції 01.06.2010 року (а.с. 1), то колегія суддів вважає, що вона пропустила річний строк на звернення до суду за захистом свого порушеного права щодо нарахування їй підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008р. по 31.12.2008р.

При цьому, колегія суддів враховує, що позивач, звертаючись до суду першої інстанції з позовом, заявила клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, посилаючись на поважність причин його пропуску, оскільки про факт порушення свого права вона дізналася у березні 2010 році від знайомих та коли відповідач відмовив їй у відновленні порушеного права.

Враховуючи приписи ст. 100 КАС України та визнаючи зазначену обставину поважною причиною пропуску строку звернення до суду, колегія суддів поновлює позивачу цей строк, у зв’язку з чим доповнює резолютивну частину ухваленої судом першої інстанції постанови висновком по суті розглянутої вимоги.

В іншій частині постанова підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, п.1 ч.1 ст. 201, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

          Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Кривого Рогу задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 03 серпня 2010 року змінити.

Доповнити резолютивну частину постанови абзацом наступного змісту: «Пропущений строк на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 юк ОСОБА_2 – поновити».

В іншій частині постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

          Головуючий:

Судді: