Справа № 308/2632/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

02 червня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області у складі:

судді-доповідача: Куцина М. М.

суддів: Собослоя Г.Г., Бисага Т. Ю.

при секретарі: Сочка І. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ «Дельта Банк» на заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду від 21 серпня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Закарпатського відділення АТ «Дельта Банк», ПАТ «Дельта Банк» про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів, -

в с т а н о в и л а :

У березні 2015 року ОСОБА_2 звернулася в суд з указаним позовом, посилаючись на те, що 31.10.2014 року між нею та ПАТ «Дельта Банк» (далі: Банк) було укладено договір банківського вкладу № 002-06502-311014 у сумі 32 081,00 грн. з виплатою вкладнику 21% річних на строк до 30.11.2014 року включно. В подальшому строк дії цього договору пролонговано до 29.12.2014 року.

Зазначала, що Банк відмовив їй у виплаті коштів за договором, посилаючись на відсутність грошей, та порушуючи умови правочину, суму вкладу та відсотки не повернув.

Уточнивши позовні вимоги, вказувала, що на її користь підлягає стягненню 67 885,62 грн., з яких : 33759,66 грн. - сума залишку вкладу; 3148,44 грн. - відсотки за договором у період із 29.12.2014 року по 12.03.2015 року; 10211,14 грн. - пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період із 29.12.2014 року по 12.03.2015 року; 510,58 грн. - три проценти річних за період із 29.12.2014 року по 12.03.2015 року; 20255,80 грн. - інфляційні втрати. Також просила стягнути 10 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 21.08.2015 року уточнений позов задоволено в повному обсязі.

На це рішення подав апеляційну скаргу Банк. Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що позовні вимоги є необгрунтованими та безпідставними, оскільки згідно виписки Банку грошові кошти перебувають на власному поточному рахунку ОСОБА_4, тобто у її власності, що не заперечується позивачкою. Списання коштів з поточного рахунку його власника Банком може бути здійснене лише за його розпорядженнями, а позивачка таких не надавала. Банк тільки виконує функції обслуговування рахунку ОСОБА_2 в межах договору, а не є набувачем спірних коштів, тому правові підстави для стягнення із нього коштів, що є власністю позивачки, відсутні, як і відсутні підстави для стягнення пені, 3 % річних, інфляційних втрат та моральної шкоди.

В запереченні позивачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_5 просять апеляційну скаргу відхилити як таку, що підписана неповноважною особою.

Представник відповідача в суді апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримала у повному обсязі.

Представник позивача в суді апеляційної інстанції вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим , а апеляційну скаргу безпідставною.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд, керуючись принципом диспозитивності, відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України та роз'яснень Верховного Суду України, викладених в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку", перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, не роблячи висновків щодо неоскарженої частини судового рішення.

Відповідно до ст. ст. 10, 11, 59, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішить справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалене у справі рішення не відповідає.

Встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 31.10.2014 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» № 002-06502-311014, згідно умов якого Банк прийняв від вкладника суму 32 081,00 грн., відкрив йому депозитний рахунок № НОМЕР_1 та зобов'язався виплатити вкладникові таку суму та 21% річних на строк до 30.11.2014 року включно. В подальшому строк дії цього договору пролонговано до 29.12.2014 року.

Судом першої інстанції встановлено, що 16.12.2014 року ОСОБА_2 було подано до Банку заяву про повернення грошових коштів по закінченні строку вкладу, але Банк без погодження із вкладником знову пролонгував договір депозиту до 29.01.2015 року. Після подачі 29.01.2015 року заяви вкладника банківський рахунок було закрито, однак кошти вкладнику Банком не видані.

Відповідно до п. 1.10 договору банківського вкладу № 002-06502-311014 вклад виплачується вкладнику по закінченню строку залучення вкладу за цим договором, зазначеного в п. 1.3 цього договору та з врахуванням п. 1.11 цього договору, шляхом зарахування на поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватись з використанням електронних платіжних засобів № НОМЕР_2, відкритий на ім'я вкладника в установі банку.

Згідно п. 1.14 цього договору у разі, якщо вкладник в останній день другого періоду продовження строку дії цього договору з моменту внесення вкладу на рахунок за цим договором не витребує вкладу, то така сума вкладу наприкінці дня закінчення цього строку перераховується на поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватись із використанням електронних платіжних засобів № НОМЕР_2, відкритий на ім'я вкладника в установі банку, про що вкладник доручає банку здійснити таке договірне списання.

Згідно з випискою за операціями по картковому рахунку № НОМЕР_2 29.01.2015 Банком було здійснено повернення коштів ОСОБА_2 на вказаний рахунок по закінченню депозитного договору № 002-06502-311014 всього у сумі 32 582,53 грн., з яких 32 081,00 грн. - кошти за вкладом; 478,69 грн. - відсотки за договором; 22,84 грн. - виплата нарахованих відсотків на залишки основних засобів карткового рахунку.

Отже Банк перерахував зазначені кошти за договором банківського вкладу договору № 002-06502-311014 на поточний рахунок № НОМЕР_2, відкритий на ім'я ОСОБА_2 в установі банку.

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що 3 березня 2015 року на підставі постанови Правління Національного банку України про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних Фонд запровадив тимчасову адміністрацію і розпочав процедуру виведення ПАТ "Дельта Банк" з ринку.

Згідно з пунктом 16 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Зокрема, згідно з підпунктами 1, 2 частини п'ятої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Відповідно до частини другої статті 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшений ліквідаційної маси.

Суд першої інстанції ці положення Закону не врахував, не звернув уваги на те, що з 3 березня 2015 року Фонд запровадив тимчасову адміністрацію та розпочав процедуру виведення ПАТ "Дельта Банк" з ринку. На момент ухвалення рішення судом першої інстанції (21 серпня 2015 року) у банку вже було введено тимчасову адміністрацію, що унеможливило стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 20 січня 2015 року у справі N 6-2001цс15.

Колегія суддів вважає, що неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального й процесуального права, відповідно до пунктів 1,3,4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» задовольнити.

Заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду від 21 серпня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Закарпатського відділення АТ «Дельта Банк», ПАТ «Дельта Банк» про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: