Справа № 303/1933/16-ц

У Х В А Л А

Іменем України

29 серпня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах

апеляційного суду Закарпатської області у складі:

головуючої Боднар О.В.,

суддів Куштана Б.П., Ігнатюка Б.Ю.,

за участю секретаря Волощук В.І.,

представника скаржника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою начальника відділу Мукачівського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області ОСОБА_2 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 12 травня 2016 року справу за скаргою ОСОБА_1, що діє від імені ОСОБА_3, на рішення головного державного виконавця міського відділу державної виконавчої служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції Зейкана В.Л.,

у с т а н о в и л а :

У березні 2016 року представник боржника ОСОБА_3 звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця МВ ДВС Мукачівського РУЮ Зейкана В.Л., в якій просив визнати рішення державного виконавця Зейкана В.Л. щодо відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа № 2/303/153/13 неправомірними та скасувати винесені ним постанови про відкриття виконавчого провадження від 28 січня 2016 року; про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 02 лютого 2016 року та про розшук майна боржника від 02 березня 2016 року.

У скарзі та заяві про її уточнення від 22 квітня 2016 року (а.с.22) посилався на те, що державним виконавцем всупереч вимогам ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2/303/153/13, строк пред'явлення якого до виконання, закінчився.

Крім того, після подання ним до суду 01 березня 2016 року заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку із внесенням платежів на погашення боргу протягом 2015 року, державним виконавцем 02 березня було прийнято постанову про розшук майна боржника.

Просив також поновити йому строк на оскарження рішень державного виконавця.

Рішенням Мукачівського міськайонного суду від 12 травня 2016 року (а.с. 60-62) поновлено строк для оскарження рішення державного виконавця щодо виконавчого провадження № ВП 499969962 по виконанню рішення Мукачівського міськрайонного суду у справі № 2/303/153/2013 від 09 квітня 2013 року.

Визнано рішення державного виконавця Зейкана В.Л. щодо відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа № 2/303/153/2013 неправомірним та скасовано постанови від 28 січня 2016 року про відкриття виконавчого провадження, від 02 лютого 2016 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та від 02 березня 2016 року про розшук майна боржника.

В апеляційній скарзі (а.с. 66-68) начальник Мукачівського МВ ДВС просить скасувати рішення суду першої інстанції як незаконне та необґрунтоване та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_3

Зазначає, що суд першої інстанції, поновлюючи скаржнику строк, грубо порушив норми процесуального права, не взяв до уваги доводи державного виконавця про те, що скаржнику було відомо про наявність відкритого виконавчого провадження, оскільки останній особисто отримав постанову про відкриття виконавчого провадження, що підтверджується і його заявою від 09 лютого 2016 року, яка надійшла до відділу ДВС.

Крім того, 18 березня 2016 року до відділу ДВС надійшла скарга від представника скаржника про скасування постанови державного виконавця про розшук майна боржника від 02 березня 2016 року, у задоволенні якої після перевірки матеріалів виконавчого провадження начальником відділу ДВС, було відмовлено листом від 28 березня 2016 року у зв'язку із закінченням строку на оскарження постанови.

Також помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що дублікат виконавчого листа повинен був бути пред'явлений до виконання до 09 вересня 2015 року, тобто до моменту набрання законної сили ухвалою Мукачівського міськрайонного суду про видачу дублікату виконавчого листа.

Розглянувши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, матеріали справи № 707/9683/2013 за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, копії матеріалів виконавчого провадження № 49969962 з примусового виконання виконавчого листа № 2/303/153/13, апеляційний суд визнав, що скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що на виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду від 03 квітня 2013 року стягувачу ПАТ «Альфа-Банк» 19 грудня 2013 року був виданий виконавчий лист № 2/303/153/2013.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 25 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 15 жовтня 2015 року, було постановлено видати стягувачу дублікат виконавчого листа (справа № 707/9683/2013, т.2, а.с. 8, 125-126).

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 03 червня 2015 року, яка набула законної сили 09 червня 2015 року, поновлено ПАТ «Альфа-Банк» строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання, встановивши його у три місяці з дня набрання цією ухвалою законної сили (справа № 707/9683/2013, т.2, а.с 63-64).

Постановою головного державного виконавця МВ ДВС Мукачівського МРУЮ Зейкана В.Л. від 28 січня 2016 року було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2/303/153/2013, виданого 23 грудня 2014 року.

Постановою державного виконавця від 02 лютого 2016 року накладено арешт на все майно, яке належить боржнику(а.с 53), та постановою від 02 березня 2016 року оголошено розшук майна,що належить боржнику (а.с. 54).

Ухвалюючи рішення про задоволення скарги, суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий лист повинен був бути пред'явлений до виконання до 09 вересня 2015 року згідно з ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 03 червня 2015 року.

При цьому суд першої інстанції зазначив, що стягувач мав достатньо часу з моменту постановлення апеляційним судом Закарпатської області ухвали від 15 жовтня 2015 року, для пред'явлення до виконання виконавчого листа. Твердження державного виконавця про те, що строк пред'явлення дублікату виконавчого документа до виконання повинен відраховуватися з моменту розгляду апеляційної скарги на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду від 25 листопада 2014 року, є такими, що не ґрунтуються на законі.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, регламентований розділом VІІ ЦПК України, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Як уже зазначалося, ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 03 червня 2015 року, стягувачу було поновлено строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання, встановивши його у три місяці з дня набрання цією ухвалою законної сили (справа № 707/9683/2013, т.2, а.с 63-64).

Підстави для відкриття виконавчого провадження визначені ст. 19 Закону, а ст.22 цього Закону - строки пред'явлення виконавчих документів до виконання.

Разом з тим, згідно із п.2 ч.1, ч.2 ст.23 Закону строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються частковим виконанням рішення боржником.

Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи № 707/9683/2013, у березні 2016 року представник боржника звернувся до суду із скаргою, в якій просив визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню у зв'язку із частковим погашенням заборгованості боржником.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 10 березня 2016 року, яка сторонами виконавчого провадження не оскаржувалась, і набула законної сили (справа № 707/9683/2013, т.2, а.с. 147-148) визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню частково на суму, яка вже погашена боржником ОСОБА_3, згідно виписки по особовим рахункам ОСОБА_3, виданої ПАТ «Альфа-Банк» 29 лютого 2016 року.

Обставини, які встановлені цією ухвалою, відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України мають преюдиційне значення при вирішенні даної справи. Суд першої інстанції встановив, що на виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду від 09 квітня 2013 року, боржник протягом 2015 року здійснював платежі. Зокрема, з часу набрання законної сили ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 03 червня 2015 року ОСОБА_3 були здійснені платежі 31 липня 2015 року, 30 вересня 2015 року, 07 грудня 2015 року та 08 грудня 2015 року.

Отже, трьохмісячний строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання, встановлений ухвалою Мукачівського міськрайоного суду від 03 червня 2015 року, переривався у зв'язку із частковим виконанням рішення боржником.

Таким чином, оскільки 08 грудня 2015 року такий строк перервався, заява про примусове виконання була подана стягувачем 26 січня 2016 року, доводи боржника щодо пропущення строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, є безпідставними, а постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 28 січня 2016 року такою, що винесена з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження» і скасуванню не підлягає.

Також не підлягають до скасування і постанови державного виконавця від 02 лютого 2016 року про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження та від 02 березня 20116 року про розшук майна боржника, оскільки вимога про їх скасування є похідною від вимоги скаржника про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження і такі постанови прийняті на виконання рішення суду в межах повноважень державного виконавця.

Крім того, пунктом 18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» судам роз'яснено, що за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд постановляє ухвалу, яка має відповідати вимогам ст. 210, 213, 387 ЦПК України.

Отже, за наслідками розгляду скарги у даній справі, обґрунтованою може вважатися така ухвала, яка постановлена на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених належними доказами, які мають бути досліджені в судовому засіданні.

Однак, суд першої інстанції, розглянувши скаргу представника скаржника, в порушення вимог ЦПК України ухвалив рішення.

Відповідно до ст.383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом (ст.385 ЦПК України).

Суд першої інстанції, поновлюючи строк для подання скарги виходив з того, що оскаржувану постанову отримав не особисто скаржник, а його представник. Із заяви останнього від 13 квітня 2016 року вбачається, що про існування ухвали Мукачівського міськрайонного суду від 03 червня 2015 року скаржник дізнався 15 квітня 2016 року після ознайомлення з матеріалами справи, а про існування постанови про відкриття виконавчого провадження - 26 березня 2016 року з Єдиного Державного реєстру судових рішень.

У чинному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх застосовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.

При цьому суд першої інстанції не звернув увагу на те, що у матеріалах справи (а.с. 52) міститься заява ОСОБА_3І від 09 лютого 2016 року, в якій він зазначає, що йому випадково стало відомо про наявність виконавчого провадження, у зв'язку з чим просить відкласти провадження виконавчих дій на 7-10 днів для ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та отримання їх копій.

Отже, суд першої інстанції помилково поновив ОСОБА_3 строк для подання скарги.

Суд апеляційної інстанції, за наслідками розгляду апеляційної скарги, дійшов висновку, що у задоволенні скарги ОСОБА_3 слід відмовити у зв'язку із її необґрунтованістю.

За таких обставин, враховуючи вимоги ст.387 ЦПК України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з постановленням ухвали по відмову у задоволенні скарги.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 383-387 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу начальника відділу Мукачівського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 12 травня 2016 року скасувати.

У задоволенні скарги ОСОБА_1, що діє від імені ОСОБА_3, на рішення головного державного виконавця міського відділу державної виконавчої служби Мукачівського міськрайонного управління юстиції Зейкана В.Л. відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

с у д д і :

Ігнатюк Б.Ю. Боднар О.В. Куштан Б.П.