Справа № 305/1181/15-ц

У Х В А Л А

Іменем України

26 травня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

судді-доповідача : Куцина М. М.,

суддів - Павліченка С.В., Собослоя Г.Г.,

при секретарі: Чонка Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді цивільну справу за апеляційною скаргою позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на рішення Рахівського районного суду від 21 січня 2016 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а :

У червні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" звернулося до суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 13 червня 2007 року між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір № 864, відповідно до умов якого, Банк надав Боржнику кредит у сумі 14792,00 долари США, а відповідач зобов'язалася повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Банк свої зобов'язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши кредит у сумі 14792,00 долари США. В свою чергу, відповідач неналежно виконала взяті на себе зобов'язання, чим грубо порушила істотні умови Кредитного договору, в результаті чого станом на 1 червня 2015 року має прострочену заборгованість в сумі 209957,12 гривень, з яких за кредитом - 9401,40 дол. США, що за курсом НБУ на 01.06.2015 року складає 197882,80 гривень; по відсотках - 433,96 дол.США, що складає 9134,09 гривень, пені - 139,69 дол. США, що еквівалентно 2940,23 гривень. Разом з цим, 17 грудня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" та Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" було укладено Договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" відступило ТОВ "Кредитні ініціативи" права вимоги до кредитних договорів укладених між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та фізичними особами. Згідно вищезазначеного договору відбулося відступлення Права вимоги і за Кредитним договором № 864 від 13 червня 2007 року, що був укладений між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ОСОБА_2 на користь ТОВ "Кредитні ініціативи".

Посилаючись на вищезазначені обставини позивач ТОВ «Кредитні ініціативи» просило в суді першої інстанції стягнути із ОСОБА_2 на його користь заборгованість у сумі 209957,12 гривень та витрати по сплаті судового збору у сумі 2099,57 гривень.

Рішенням Рахівського районного суду від 21 січня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН:НОМЕР_1, мешканки АДРЕСА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи", ЄДРПОУ:35326253, п/р 26507010332001 в ПАТ "Альфа-Банк", МФО:300346, юридична адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, буд. Незалежності, 14, заборгованість за кредитним договором №864 від 13 червня 2007 року в сумі 183607,12 гривень та судовий збір в сумі 2099,57 гривень.

Дотаковим рішенням Рахівського районного суду від 15 березня 2016 року стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН:НОМЕР_1, мешканки АДРЕСА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи", ЄДРПОУ:35326253, п/р 26507010332001 в ПАТ "Альфа-Банк", МФО:300346, юридична адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, буд. Незалежності, 14, заборгованість за кредитним договором №864 від 13 червня 2007 року в сумі 183607,12 гривень, з якої 183607,12 гривень заборгованість за кредитом та судовий збір в сумі 2099,57 гривень.

Не погодившись з рішенням Рахівського районного суду від 21 січня 2016 року позивач ТОВ «Кредитні ініціативи» оскаржило дане рішення в апеляційному порядку в частині відмови у стягненні часткового боргу, вважаючи, що в цій частині таке є незаконним, не об'єктивним, не обґрунтованим, винесеним із грубим порушенням норм матеріального права та не повним з'ясуванням обставин, що мають істотне значення для справи, а тому просить рішення суду першої інстанції змінити в частині відмови у стягненні часткового боргу та ухвалити нове рішення, яким вимоги позивача станом на 01 червня 2015 року задовольнити в розмірі: тіло - 8666, 25 доларів США, що за курсом НБУ складає 224 222, 36 грн.; проценти - 433, 96 доларів США, що за курсом НБУ складає 9134, 09 грн.; пеня - 139, 68 доларів США, що за курсом НБУ складає 2940, 02 грн..

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що підставою для часткового задоволення заявлених вимог є платіжні квитанції, якими сплачено заборгованість з 12 червня 2015 року по 11 січня 2016 року на загальну суму 26 350 грн.. Однак, висновки суду першої інстанції є хибними, оскільки заборгованість з яких складалися позовні вимоги, визначені станом на 01 червня 2016 року, а тому, зарахування судом першої інстанції в рахунок погашення боргу сплачених відповідачем всіх коштів після вищевказаного періоду є неправильним. Із уточненого розрахунку боргу, виконаного станом на 03 лютого 2016 року вбачається, що внесені кошти відповідачем під час розгляду судової справи, зараховані на погашення поточних платежів та не стосуються кредитної заборгованості.

У іншій частині позову рішення суду першої інстанції у апеляційному порядку не оскаржено.

ОСОБА_2 подала заперечення на апеляційну скаргу ТОВ «Кредитні ініціативи» у якому зазначила, що незрозуміло звідки представником позивача ОСОБА_3 надано інформацію за кредитним договором, яка не відповідає дійсності, оскільки в суді першої інстанції відповідачка надала представнику позивача квитанції про сплату платежів за кредитом та інформацію ТОВ «Кредитні ініціативи» від 10.02.2016 року №100216/1 про відсутність заборгованості.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні суду апеляційної інстанції просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник позивача не з'явився в судове засідання апеляційної інстанції. Судова колегія вважає, що на підставі ч.2 ст.305 ЦПК України може розглянути справу без його участі, так як він належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та його неявка не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд, керуючись принципом диспозитивності, відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України та роз'яснень Верховного Суду України, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку", перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, не роблячи висновків щодо неоскарженої частини судового рішення.

Відповідно до ст. ст. 10, 11, 59, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

У неоскарженій частині рішення суду першої інстанції апеляційним судом не перевіряється.

Зменшуючи розмір кредитного боргу суд першої інстанції виходив із того, що відповідачкою ОСОБА_2 відповідно до долучених банківських квитанцій, починаючи з 12 червня 2015 року по 11 січня 2016 року після пред'явлення позову до суду, сплачено кошти на повернення кредиту на загальну суму 26350, 00 гривень та визначено суму заборгованості станом на день ухвалення рішення.

Судова колегія погоджується із даним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлені наступні факти.

13 червня 2007 року між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ОСОБА_2 було укладено договір про іпотечний кредит № 864, відповідно до умов якого банк надав останній кредит в сумі 14792, 00 гривень із зобов'язанням повернути ці кошти і проценти за користування ними в строк та на умовах, передбачених кредитним договором (а. с. 5-8).

17 грудня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" та публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" було укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ "Кредитні ініціативи" набуло усі права вимоги по відступленим кредитним договорам, включаючи сплату суми основного боргу, відсотків, комісій, нарахованих штрафних санкцій, у тому числі й за договором про іпотечний кредит № 864 від 13 червня 2007 року, укладеним між первісним кредитором ПАТ "АКПІБ" та ОСОБА_2 (а. с. 20-30).

Відповідачка ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання не виконувала, внаслідок чого за договором про іпотечний кредит № 864 від 13 червня 2007 року виникла прострочена заборгованість за кредитом. Станом на 1 червня 2015 року борг становить суму 209957,12 гривень, з яких заборгованість за кредитом - 9401,40 дол. США, що за курсом НБУ на 01.06.2015 року складає 197882,80 гривень; відсотки - 433,96 дол. США, що складає 9134,09 гривень, пеня - 139,69 дол. США, що еквівалентно 2940,23 гривень (а. с. 16).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачкою порушені умови кредитного договору, зокрема нею прострочено свої зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитом, порушено графік погашення заборгованості за кредитом.

ОСОБА_2 в ході розгляду справи в суді першої інстанції долучено банківські квитанції, якими підтверджено те, що починаючи з 12 червня 2015 року по 11 січня 2016 року після пред'явлення позову до суду, ОСОБА_2 було сплачено кошти на повернення кредиту на загальну суму 26350 гривень (а. с. 72-78).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.ст. 610, 611, 612, 625 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику ( грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Суд першої інстанції, з висновками якого погоджується й судова колегія апеляційного суду, враховуючи часткову сплату відповідачкою боргу за кредитним договором №864 від 13 червня 2007 року, зменшив розмір кредитного боргу на суму 26350 гривень, внесену відповідачкою на погашення боргу під час розгляду справи судом, та вірно стягнув заборгованість в сумі 183607,12 гривень.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції допустився помилки, зарахувавши в рахунок погашення боргу кошти, сплачені відповідачкою в сумі 26 350, 00 грн., так як належними доказами, а саме, змістом квитанцій (а. с. 72-78) доведено, що кошти були внесені саме на погашення кредитної заборгованості.

Таким чином, судова колегія прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються й не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» - відхилити.

Рішення Рахівського районного суду від 21 січня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.