Справа № 308/3789/15-ц

У Х В А Л А

Іменем України

02 червня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючої - Куцина М.М.,

суддів - Бондаренка Ю.О., Бисаги Т.Ю.,

при секретарі - Сочка І. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Воловецької районної ради Закарпатської області на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 27 січня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Воловецької районної ради Закарпатської області, третя особа: ГУ Державної казначейської служби України, про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Воловецької районної ради, третя особа: ГУ Державної казначейської служби України, в якому просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за листками непрацездатності з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми у розмірі 105 231,93 коп. та 6400 грн. моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що постановою Ужгородського міськрайонного суду від 15 грудня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року, Воловецьку районну раду зобов'язано провести нарахування та оплату йому згідно листків непрацездатності від 13.05.2009 р., 22.05.2009 р., 09.06.2009 р., 12.06.2009 р., 11.08.2009 р., 12.08.2009 р., 20.09.2009 р., 20.10.2009 р.. Ужгородським міськрайонним судом 24 грудня 2010 року було видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження, однак до на час пред'явлення позову рішення суду відповідачем не виконано.

В подальшому позивач, вказуючи на те, що відповідач частину боргу повернув, зменшив позовні вимоги та остаточно просив стягнути на його користь 21 535,44 грн..

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 27 січня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто із Воловецької районної ради на користь ОСОБА_1 заборгованість по листках непрацездатності в сумі 21 535,44 грн..

На це рішення Воловецька районна рада подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні заявлених вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскільки існує судове рішення, яке набрало законної сили, постановлене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, то суд першої інстанції повинен був закрити провадження у справі. Однак справу було розглянуто по суті та ухвалено рішення, яке є необгрунтованим та безпідставним, оскільки таке не містить даних про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, підстав для відхилення заперечень відповідача, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових вимог, тобто рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.ст. 109, 110, 205 ЦПК України.

Представник відповідача в суді апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримала у повному обсязі.

Позивач в суді апеляційної інстанції вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які взяли участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд, відповідно до вимог ч. 1 та ч. 3 ст. 303 ЦПК України, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції та не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст. ст. 10, 11, 59, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішить справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (попущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалене рішення не відповідає.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23.05.2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2015 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Воловецької районної ради задоволено. Стягнуто з Воловецької районної ради на користь ОСОБА_1 суму боргу за рішенням суду згідно виконавчого листа № 2а-5891/09 із урахуванням встановленого індексу інфляції та три відсотки річних в розмірі 105 231,93 грн. та 6400 грн. моральної шкоди (а.с. 37-39).

Вищевказаний адміністративний позов ОСОБА_1 був обґрунтований тим, що постановою Ужгородського міськрайонного суду від 15 грудня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року, Воловецьку районну раду зобов'язано провести нарахування та оплату йому згідно листків непрацездатності від 13.05.2009 р., 22.05.2009 р., 09.06.2009 р., 12.06.2009 р., 11.08.2009 р., 12.08.2009 р., 20.09.2009 р., 20.10.2009 р.. Позивач зазначав, що Ужгородським міськрайонним судом 24 грудня 2010 року було видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження, однак на час пред'явлення позову рішення суду відповідачем не виконано.

Отже, у даній цивільній справі спір виник між тим же позивачем і відповідачем, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Зменшення розміру позовних вимог (шляхом зменшення суми із 105 231,93 грн. до 21 535,44 грн.) у даному випадку не змінює тотожності позовів, оскільки предмет та підстава позову залишаються незмінними.

Відповідно до ч. 1 ст. 310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі з підстав, визначених статтею 205 цього Кодексу.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 307, 310, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Воловецької районної ради Закарпатської області - задовольнити частково.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 27 січня 2016 року - скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Воловецької районної ради Закарпатської області, третя особа ГУ Державної казначейської служби України про стягнення заборгованості - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: