УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

2007 року лютого «6» дня Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого -    Топчий В.М.,

Суддів -    Бондарева В.К.,

Дяченко Л.О.,

за участю прокурора -    Сулейманової Д.Н.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 23 листопада 2006 року,

яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженець

м.            Курган-Тюбе           Таджикистану,

неодружений, який не має постійного місця роботи, судимий 28 січня 2005 року Київським районним судом м. Сімферополя АР Крим за ст. 152 ч. 1 КК України на 3 роки позбавлення волі,

звільнений 18 травня 2006 року за постановою Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 11 травня 2006 року на підставі ст. 81 КК України умовно-достроково на 1 рік 5 місяців 12 днів,

засуджений за ст. 187 ч.2 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 28 січня 2005 року і визначено 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Строк відбування покарання обчислено з 5 вересня 2006 року.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 282 грн. 46 коп. у рахунок відшкодування судових витрат.

Колегія суддів

ВСТАНОВИЛА:

Згідно з вироком, ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за вчинення злочинів за таких обставин.

Справа №   11-192/ 2007 р                                                                                        Головуючий

Категорія ст. 187 ч.2 КК України                                                         у 1 інстанції суддя Поєдинок А.О.

Доповідач суддя Бондарєв В.К.

3   вересня 2006 року, в темний час доби, ОСОБА_1, біля дискотеки

«Байканур» по вул. Набережна в с. Ніколаївка Сімферопольського району, з метою

заволодіння чужим майном, напав на ОСОБА_2 і погрожуючи застосуванням

ножа, заволодів мобільним телефоном «NOKIA-8310» з картою «Life», вартістю 475

грн., які належать останній.

4 вересня 2006 року, в темний час доби, ОСОБА_1, біля бару «Вавилон» в с.

Ніколаївка, з метою заволодіння чужим майном, напав на ОСОБА_3 і

погрожуючи застосуванням ножа, заволодів грошами в сумі 130 грн., які належать

останній.

4 вересня 2006 року, в темний час доби, ОСОБА_1, на вул. 54 Батареї в с. Ніколаївка, з метою заволодіння чужим майном, напав на ОСОБА_4 і погрожуючи застосуванням ножа, заволодів мобільним телефоном «NOKIA-1100», вартістю 370 грн., який належить останній.

В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить вирок суду змінити і з урахуванням його віку та стану здоров'я, наявністі батьків, які потребують його допомоги, знизити призначене покарання і визначити його в нижній межі санкції статті, яка передбачає відповідальність за вчинення вказаного злочину.

На цю апеляцію подано заперечення потерпілою ОСОБА_3, яка вважає за необхідне залишити апеляцію без задоволення.

Заслухавши доповідача, прокурора, який вважає за необхідне апеляцію засудженого залишити без задоволення, а вирок суду - без зміни, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апелянта, колегія суддів дійшла висновку, що апеляція задоволенню не підлягає.

Вина засудженого ОСОБА_1 у вчиненні злочинів за вказаних в мотивувальній частині вироку обставин повністю підтверджується сукупністю наявних доказів, дослідження яких судом визнано недоцільним на підставі ст. 299 ч.3 КПК України, і які по справі ніким не оспорювались, а дії засудженого правильно кваліфіковані за ст. 187 ч.2 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений особою, яка раніше вчинила розбій.

Порушень кримінально-процесуального закону при проведенні досудового слідства і судового розгляду справи щодо ОСОБА_1, які б могли бути підставою для скасування вироку, не встановлено.

Міра покарання призначена засудженому ОСОБА_1 в виді реального позбавлення волі, відповідно до роз'яснень п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" від 24 жовтня 2003 року про те, що у разі, коли особа була засуджена до позбавлення волі і була звільнена від відбування покарання умовно-достроково і в період строку умовно-дострокового звільнення вчинила новий злочин, суд зобов'язаний визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі, а також згідно з вимогами ст.ст. 65-67 КК України, з урахуванням ступеня суспільної небезпеки вчиненого, тобто вчинення злочину, який відноситься до числа тяжких, всіх обставин по справі і даних про особу засудженого, в тому числі і зазначених в апеляції, щирого каяття і його віку. Доводи засудженого про те, що судом при призначенні покарання не врахований його стан здоров'я, оскільки в ході досудового слідства і судового розгляду справи не долучені медичні документи, колегією суддів не можуть бути взяті до уваги.

оскільки не підтверджуються матеріалами справи. Так, ні самим засудженим як в ході досудового слідства при пред'явленні матеріалів кримінальної справи для ознайомлення (а.с. 136), так і в ході судового розгляду справи з участю захисника (а.с. 147-149), клопотання про залучення медичних довідок, які підтверджують наявність у засудженого будь-яких захворювань, не заявлялися.

У зв'язку з наведеним, підстав для пом'якшення покарання, призначеного значно нижче максимальної межі санкції кримінального закону, яким передбачено відповідальність за вчинення інкримінованого йому злочину, а також визначеного шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком відповідно до вимог ст. 71 КК України, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 365-367 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 23 листопада 2006 року щодо нього - без зміни.