Справа № 306/114/16-ц

У Х В А Л А

Іменем України

07 квітня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Куцина М. М.,

суддів - Бондаренка Ю. О., Павліченка С.В.,

при секретарі : Кухта М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Свалявського районного суду від 12 лютого 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області, прокуратури Закарпатської області, Головного управління державної казначейської служби України в Закарпатській області про відшкодування матеріальної шкоди, -

в с т а н о в и л а :

25 січня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області, прокуратури Закарпатської області, Головного управління державної казначейської служби України в Закарпатській області про відшкодування матеріальної шкоди .

Позов мотивовано тим, що на підставі його заяви слідчим відділенням Свалявського райвідділу міліції УМВС України в Закарпатській області 04 грудня 2013 року було відкрито кримінальне провадження за ч.2 ст.190 КК України відносно громадянина Чеської республіки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 за те, що в червні 2013 року шахрайським шляхом виманив від позивача 5000 американських доларів для купівлі йому вживаного автомобіля. 30 травня 2015 року дане кримінальне провадження було закрито на підставі ч.1 ст.284 КК України.

Позивач оскаржив постанову про закриття кримінальної справи та судом було скасовано постанову слідчого, як незаконну. Позивач неодноразово звертався до прокуратури Закарпатської бласті та УМВС України в Закарпатській області з скаргами щодо навмисної волокіти в розслідуванні справи, проте ніякого реагування та відповіді ним не отримано.

Позивачу стало відомо, що 16 серпня 2015 року слідчим Свалявського РВ до єдиного реєстру внесено кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 за ст.115 ч.1 КК України за заявою його жінки про те, що ОСОБА_2 виїхав в Донецьку область для закупівлі вантажного автомобіля та занятття волонтерством, де загинув і похований. Позивач вважає, що розслідування кримінальної справи проводиться вкрай незадовільно та такими діями з боку відповідачів йому завдано значну матеріальну шкоду та моральні страждання,

Посилаючись на вищезазначені обставини ОСОБА_1 просив суд першої інстанції відшкодувати матеріальну шкоду в сумі 5000 американських доларів, що в переводі на українські гривні становить 125000 гривень та 1000 гривень за навмисне невиконання своїх службових обов'язків посадовими особами міліції та прокуратури району при розслідуванні кримінального провадження, його волокіти та зловживання службовим становищем при закритті провадження, зобов'язати головне управління казначейської служби в Закарпатській області відшкодувати зазначену суму за рахунок коштів державного бюджету та її виплати.

Рішенням Свалявського районного суду від 12 лютого 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області, прокуратури Закарпатської області, державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної шкоди - відмовлено.

Не погодившись з рішенням Свалявського районного суду від 12 лютого 2016 року позивач ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, вважаючи, що таке є незаконним, не об'єктивним, не обґрунтованим, винесеним із грубим порушенням норм матеріального права та не повним з'ясуванням обставин, що мають істотне значення для справи, а тому просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що однією з процесуальних дій, яка обмежує права громадян є волокіта розслідування кримінального провадження, яка полягає у тому, що за 2014-2015 роки слідчим міліції допитано лише одного потерпілого по письмовій вимозі поліції Чеської республіки. За цей час ОСОБА_2 52 рази перетнув кордон України з Чеської республіки. На ринку в м. Свалява займався торгівлею, вільно ходив по місту. В результаті бездіяльності правоохоронних органів, а також, мабуть з корисливих мотивів, ОСОБА_2 було надано можливість виїхати в Донбас, де він на стороні бойовиків воював проти бійців України, де загинув і похований. Жінка ОСОБА_2 є малозабезпеченою, неплатоспроможною, працює вчителем.

У запереченні на апеляційну скаргу прокуратура Закарпатської області просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 з мотивів, викладених у запереченні, а рішення Свалявського районного суду від 12 лютого 2016 року залишити без змін.

Заперечення мотивовано тим, що наведені у апеляційній скарзі доводи є безпідставними, не підкріплені жодними належними і допустимими доказами, а обставини заподіяння позивачу шкоди саме з вини відповідачів (зокрема прокуратури області) є недоведеними. На думку прокуратури рішення Свалявського районного суду від 12 лютого 2016 року є законним, ґрунтується на фактичних обставинах справи та ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представники відповідачів в суді апеляційної інстанції вважають рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною.

Судова колегія вважає, що, відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України, може розглянути справу у відсутності позивача, оскільки він належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи .

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, що з'явилися по справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд, керуючись принципом диспозитивності, відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України та роз'яснень Верховного Суду України, викладених в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку", перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, не роблячи висновків щодо неоскарженої частини судового рішення.

Відповідно до ст. ст. 10, 11, 59, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив із того , що відсутні правові підстави для стягнення матеріальної шкоди з підстав, передбачених п.п. 1, 1-1, 2, 3, 4 ст. 2 та п. 1 ст. 1, п. 5 ст. 3, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».

Судова колегія погоджується з висновками місцевого суду, який розглядаючи заявлений по справі позов, повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі заяви ОСОБА_1 04 грудня 2013 року було відкрито кримінальне провадження за ч.2 ст.190 КК України відносно громадянина Чеської республіки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 за те, що в період з 16 червня по 01 липня 2013 року громадянин ОСОБА_2 зловживаючи довірою громадянина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця АДРЕСА_1 під приводом сприяння в купівлі автомобілів на території Чеської республіки шахрайським шляхом заволодів його грошима в сумі 5000 доларів та 43 000 гривень, які привласнив і зник, заподіявши ОСОБА_1 значну матеріальну шкоду на загальну суму близько 83 000 гривень.

30 травня 2015 року слідчим СВ Свалявського РВ (з обслуговування Свалявського та Воловецького районів) УМВС України в Закарпатській області закрито кримінальне провадження від 04 грудня 2013 року у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення (а.с.9).

Ухвалою Свалявського районного суду Закарпатської області від 30 червня 2015 року постанову слідчим СВ Свалявського РВ (з обслуговування Свалявського та Воловецького районів) УМВС України в Закарпатській області від 30.05.2015 року скасовано (а.с.10).

Матеріалами справи встановлено та не заперечувалось сторонами, що рішення по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_2 на час розгляду указаної справи не прийнято.

Із змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 просив суд першої інстанції відшкодувати матеріальну шкоду в сумі 5000 американських доларів, яку позивач передав громадянину ОСОБА_2, для купівлі автомобіля.

Також, судова колегія констатує, що позивач відповідно до положень ст. 16 ЦК України не позбавлений можливості захисту свої цивільних прав.

Згідно п. 1 ст. 1, п. 5 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» (далі Закон) підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Відповідно до п.п. 1, 1-1, 2, 3, 4 ст. 2 указаного Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку передбачених цим Законом, виникає у випадках: постановлення виправдувального вироку суду; встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали чи постанови суду про повернення справи на додаткове розслідування чи на новий судовий розгляд) факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину; відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи з підстав, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті; закриття справи про адміністративне правопорушення.

Право на відшкодування шкоди, завданої зазначеними у статті 1 цього Закону оперативно-розшуковими заходами до порушення кримінальної справи, виникає у випадках, передбачених пунктом 1-1 частини першої цієї статті, або за умови, що протягом шести місяців після проведення таких заходів не було прийнято рішення про порушення за результатами цих заходів кримінальної справи або таке рішення було скасовано.

Відносини, які виникли між позивачем як потерпілим у кримінальній справ та державою, врегульовані ст. 1176 ЦК України.

Відповідно до ст. 56 Конституції України закріплено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування; їх посадових і службових осіб.

Статтею 1173 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Доводи апеляційної скарги не мають правового значення для вирішення даної справи, а тому підлягають відхиленню з вищезазначених підстав.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що відсутні правові підстави для покладення на відповідачів обов'язку по відшкодуванню позивачеві матеріальної шкоди з підстав, передбачених Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються й не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтею 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Свалявського районного суду від 12 лютого 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили, шляхом подачі скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді: