Справа № 1-107/2007 p.

ВИРОК

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

02 лютого 2007 року Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

головуючого - судді                             - Розинко В.М.

при секретарі                              - Примак Т.В.

з участю прокурора                   - Боброва М.П.

та потерпілої                              - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу по

обвинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Чернігова, українця, громадянина України, із базовою загальною середньою освітою, не працюючого, одруженого, має на утриманні неповнолітню дочку ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимого, мешканця АДРЕСА_1, -

у скоєнні злочину, передбаченого ст. 122 ч. 1 КК України, -

встановив:

10.06.2006 р. близько 3 год. підсудний ОСОБА_2, знаходячись на сходовій площадці 8 поверху під'їзду 1 біля квартири АДРЕСА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в ході конфлікту, який виник на ґрунті особистих неприязних стосунків із матір'ю своєї дружини - потерпілою ОСОБА_1, наніс тій ряд ударів руками та ногами по тулубу, голові та рукам, чим заподіяв потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Підсудний, який був допитаний у судовому засіданні, вину у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю і пояснив, що не бажає давати свідчення в суді, оскільки у повному обсязі підтримує свої попередні свідчення, які давав у ході досудового слідства. Крім того, пояснив, що у нього були проблеми з дружиною, але він обіцяє більш не з'являтися у квартирі потерпілої, просить ту його вибачити, клянеться, що ніколи на ту не підніме руку. У скоєному розкаюється, просить суворо не карати.

Потерпіла, допитана в судовому засіданні, також пояснила, що не бажає давати свідчення в суді, оскільки у повному обсязі підтримує свої попередні свідчення, які давала у ході досудового слідства. Вважає, що підсудного належить покарати, оскільки дитина того прописана у неї, вона

2

сплачує всі квартирні платежі, а підсудний не бажає нести витрати по цим платежам. Жодних матеріальних претензій до того не має.

Враховуючи свідчення підсудного і потерпілої і те, що фактичні обставини справи ніким не оспорюються, суд знаходить, що дії підсудного правильно кваліфіковані за ст. 122 ч. 1 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, а вина у скоєному доведена у повному обсязі.

Вирішуючи питання про міру покарання, суд враховує тяжкість злочину, який є злочином середньої тяжкості, особу винного - його вік, сімейний стан, наявність постійного місця проживання та відсутність негативної характеристики за таким, наявність утриманця -неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, відсутність попередніх притягнень до кримінальної відповідальності, точку зору потерпілої про притягнення того до суворої відповідальності, разом із тим і обставини, які пом'якшують покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а також обставину, яка обтяжує покарання - учинення злочину особою, що перебувала у стані алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим доходить висновку про те, що на цей час ще не втрачена можливість виправлення підсудного без відбуття покарання, тобто є підстави для звільнення його від відбуття покарання з випробуванням, що є необхідним й достатнім для попередження нових злочинів.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд -

засудив:

ОСОБА_2 визнати винним за ст. 122 ч. 1 КК України і призначити покарання у вигляді 2 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого від відбуття призначеного покарання якщо він протягом іспитового строку в 2 роки не вчинить нового злочину.

На підставі ст. 76 КК України зобов'язати засудженого не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, зобов'язати засудженого повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації.

Мірою запобіжного заходу до набрання вироком законної сили залишити підписку про невиїзд.

На вирок можуть бути подані апеляції до апеляційного суду Чернігівської області протягом 15 діб із моменту проголошення.

Головуючий               В.М.Розинко