а
ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2009 р. Справа № 2-а-2164/09/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Загороднюка Андрія Григоровича,
При секретарі судового засідання: Подолян Наталії Вікторівні
За участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_2
відповідача : ОСОБА_1
розглянувши матеріали справи
за позовом: Лівобережного міжрайонного центру зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття
до: ОСОБА_1
про: стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю
ВСТАНОВИВ :
Лівобережний міжрайонний центр зайнятості-робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 20.03.2008р. подав заяву про призначення допомоги по безробіттю та надання статусу безробітного, в якій зазначає, що він не є найманим працівником, не укладав договорів цивільно - правового характеру, не отримує пенсію на пільгових умовах і не зареєстрований як фізична особа - підприємець. Під час отримання допомоги по безробіттю відповідач виконував оплачувану роботу, про що, в порушення покладених на нього обов'язків, не повідомив позивача. В зв'язку з чим йому незаконно виплачено допомогу по безробіттю.
В судовому засіданні представник позивача зазначив, що позов підтримує в повному обсязі та просить позовні вимоги задовольнити посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Відповідач у судовому засіданні повідомив, що він для TOB „Бета-В" виконував оплачувану роботу за цивільно-правовою угодою, про те, що це може вплинути на виплату йому допомоги по безробіттю, він не знав.
Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши докази по справі, встановив наступне.
13.03.2008р. в Лівобережному міжрайонному центрі зайнятості зареєструвався громадянин ОСОБА_1, як такий, що шукає роботу.
20.03.2008р. відповідач надав заяву про призначення допомоги по безробіттю та надання статусу безробітного, в якій зазначив, що він не є найманим працівником, не укладав договору цивільно - правового характеру, не отримує пенсію на пільгових умовах і не зареєстрований як фізична особа - підприємець. На підставі заяви, відповідно до ч. 1 ст. 22 та ч. 1 ст. 23 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (далі - Закон України № 1533 - ІІІ) та Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.12.2000р. № 307, 20.03.2008 р. ОСОБА_1 призначено допомогу по безробіттю в розмірі 70% від середньомісячного заробітку, на підставі довідки № 149-3 від 28.02.2008р., виданою ТОВ "Сільпо-65", з подальшим зменшенням відповідно до п. 2 ч.1 ст. 23 Закону України № 1533-ІІІ.
Згідно пункту 1.6 Порядку обміну інформацією між Державною податковою адміністрацією України, Пенсійним Фондом України та Державним центром зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, затвердженого наказом від 12.07.2006р. №259/407, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 26.07.2006 р. № 876/12750, зроблено запит до Державної податкової адміністрації України.
За інформацією, отриманою на запит, встановлено, що відповідач працював під час отримання допомоги по безробіттю в ТОВ „Бета-В".
30.01.2009р. працівниками центру зайнятості проведено перевірку для підтвердження факту роботи ОСОБА_1на TOB „Бета-В" та отримання за це матеріальної винагороди. За результатами перевірки складено акт за № 204, в якому зазначено, що відповідач працював на TOB „Бета -В" з 13.06.2008р. по 30.06.2008р. за цивільно - правовою угодою.
Відповідач вказані обставини підтвердив, зазначив, що він отримував плату за виконану роботу, однак, точну суму не назвав.
Факт роботи громадянина ОСОБА_1на TOB "Бета-В" за цивільно - правовою угодою та отримання ним коштів, в якості оплати за виконану роботу, впливає на умови виплати допомоги по безробіттю та наданню соціальних послуг. Відповідно до частини 1 пункту 5.5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності: виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі виконання робіт за цивільно - правовими угодами та відповідно до частини 1 пункту 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян які шукають роботу і безробітних: громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу та безробітні знімаються з обліку з дня укладення договору цивільно - правового характеру, предметом якого є діяльність, спрямована на виконання власними силами робіт та надання послуг.
З метою недопущення нецільового використання коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, керуючись ч.3 ст.36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, 05.02.2009р. директором Лівобережного міжрайонного центру зайнятості прийнято рішення про повернення відповідачем допомоги по безробіттю, виплаченої за період перебування останнього на обліку в міжрайонному центрі зайнятості з 13.06.2008р. по 30.06.2008р., тобто, за період перебування відповідача в цивільно-правових відносинах з ТОВ "Бета-В".
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про зайнятість населення” від 01.03.1991 р. безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу. У разі неможливості надати підходящу роботу безробітному може бути запропоновано пройти професійну перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію.
Згідно із ч. 2 ст. 36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. У разі виїзду особи, зареєстрованої в установленому порядку як безробітна, за межі України з метою працевлаштування чи здійснення іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку, така особа зобов'язана повідомити про це державну службу зайнятості.
Відповідно до абз. 3 ч.1 ст. 36 вказаного Закону сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
На момент розгляду справи відповідачем заборгованість не сплачена та становить відповідно до розрахунку суми матеріального забезпечення та вартості наданих соціальних послуг 545,58 гривень, які підлягають поверненню, згідно рішення директора центру зайнятості від 05.02.2009р.
Судом встановлено, що позивач правомірно звернувся до суду про стягнення з ОСОБА_1незаконно отриманих коштів, що передбачено діючим законодавством України, зокрема ст. 39 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Представником позивача надано достатньо доказів в обґрунтування позовних вимог про стягнення з відповідача допомоги по безробіттю в сумі 725,11 гривень.
Ст. 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, враховуючи викладене, суд на підставі наявних доказів прийшов до висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Позов Лівобережного міжрайонного центру зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1(АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Лівобережного міжрайонного центру зайнятості ( вул. Привокзальна, 28, м. Вінниця, р/р 37178304900005 ГУДКУ у Вінницькій області, МФО 802015) кошти в сумі 545 грн. 58 коп.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 22.06.09
Суддя Загороднюк Андрій Григорович