а
ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2009 р. Справа № 2-а-2199/09/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Загороднюка Андрія Григоровича,
При секретарі судового засідання: Подолян Наталії Вікторівні
За участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1
відповідача : Пилипіва С.О.
розглянувши матеріали справи
за позовом:ОСОБА_1
до: головного управління внутрішніх військ МВС України, комісії ГУВВ МВС України з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій
про: зобов'язання до вчинення дій
ВСТАНОВИВ :
29.04.2009р. до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до головного управління внутрішніх військ МВС України про зобов'язання надати статус учасника бойових дій та видати відповідне посвідчення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1, в період з 10.07.2006 р. по 10.07.2007 р., відповідно до наказу МВС України від 07.07. 2006 р.№ 381 о/ с, перебував у тривалому закордонному відрядженні у складі Спеціального миротворчого підрозділу МВС України в Косово на посаді патрульного 3-го оперативного взводу.
Відповідно до пункту 2 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" позивачу надана довідка Спеціального підрозділу МВС України в Косово від 09.07.2007р. № К1-322/12 про те, що позивач має право на пільги як учасник бойових дій.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2007 р. № 1296 " Про поповнення переліку держав і періодів бойових дій на їх території" до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 р. № 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" внесено зміни, у зв'язку із чим період, під час якого позивач перебував на службі Спеціального миротворчого підрозділу МВС України в Косово на посаді патрульного 3- го оперативного взводу виключений з переліку держав і період бойових дій на їх території. На підставі вказаних змін, позивача не визнано учасником бойових дій.
В той же час, відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2007 р. № 1296 "Про доповнення переліку держав і періодів бойових дій на їх території" , установлено, що прийняті до набрання чинності цією постановою рішення про надання статусу учасника бойових дій громадянам, які брали участь у подіях на території колишньої Югославії, перегляду не підлягають.
На думку позивача, не надання йому статусу учасника бойових дій через постанову Кабінету Міністрів України від 08.11.2007 р. № 1296 "Про доповнення переліку держав і періодів бойових дій на їх території" є порушенням вимог ст. 22 Конституції України, оскільки, при прийнятті нових законів чи внесені змін в діючі закони не допускається звуження змісту та об'єму існуючих прав і свобод.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 вважає дії посадових осіб неправомірними, а тому звернувся до суду для зобов'язання відповідача надати йому статус учасника бойових дій та видати посвідчення встановленого зразка.
Під час судового засідання позивач підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Просив позов задовольнити.
Натомість представник відповідача проти позову заперечив, зазначивши, що питання можливості надання позивачу статусу учасника бойових дій 27.02.2009 р. розглядалось комісією Головного управління внутрішніх військ МВС України з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових. Під час розгляду встановлено, що на момент звернення позивача, період перебування його у складі миротворчого підрозділу МВС України в Косово не надавав йому права, з урахуванням вимог визначених постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 р. № 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" на отримання статусу учасника бойових дій.
Крім того, ухвалою суду від 02.06.2009р. до участі у справі залучено другого відповідача - комісію ГУВВ МВС України з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій. Від комісії представником надані аналогічні заперечення.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши докази, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
Відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 17.07.2006р. №381 о/с старшого лейтенанта ОСОБА_1 направлено з 10.07.2006р. терміном на 1 рік в тривале закордонне відрядження до складу Спеціального та Кінологічного миротворчих підрозділів МВС України в Косово.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.08.2007р. №1172 о/с продовжено термін відрядження ОСОБА_1 у Косово до 31.12.2007р.
Як вбачається із довідки Спеціального миротворчого підрозділу МВС України №К1-322/12 від 09.07.2007р., позивач перебував у закордонному відрядженні у складі спеціального та Кінологічного миротворчих підрозділів МВС України в Косово у період з 10.07.2006р. по 10.07.2007р.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Статтею 6 вказаного Закону передбачено, що учасниками бойових дій визначаються військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які за рішенням відповідних державних органів були направлені для виконання миротворчих місій або у відрядження в держави, де в цей період велися бойові дії.
Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 08.02.1994 р. № 63, в редакції чинній на час направлення та перебування позивача в Югославії, статус учасника бойових дій надавався тим, хто перебував у даній країні лише в певну дату, а саме - 15.07.1992р.
08.11.2007р. постановою Кабінету Міністрів України № 1296 "Про доповнення переліку держав і періодів бойових дій на їх території" внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України №63 від 08.02.1994 р., згідно з якими період перебування у Югославії, що дає право на визнання учасником бойових дій становить 15.07.1992р.- 16.06.1999р.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2009 р. № 197 "Про доповнення переліку держав і періодів бойових дій на їх території" також внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України №63 від 08.02.1994 р., згідно з якими її дію поширено на осіб начальницького складу органів внутрішніх справ та військовослужбовців внутрішніх військ МВС, які перебували 17.03.2008 р. в складі миротворчого персоналу органів внутрішніх справ на території Автономного Краю Косово (Республіка Сербія, колишня Югославія).
Під час розгляду справи, судом встановлено, що позивач перебував в Югославії (Косово) у закордонному відрядженні у складі спеціального та Кінологічного миротворчих підрозділів МВС України у період з 10.07.2006р. по 10.07.2007р.
Таким чином, період перебування позивача на території колишньої Югославії (Косово) в складі миротворчого підрозділу не підпадає під періоди бойових дій, визначені постановою Кабінету Міністрів України №63 від 08.02.1994 р., як до так і після внесених змін.
Посилання позивача на п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 1296 "Про доповнення переліку держав і періодів бойових дій на їх території" суд визнає безпідставним, оскільки у даному пункті визначено, що не підлягають перегляду саме рішення про надання статусу учасника бойових дій. Позивачу видане не рішення, а довідка, яка може бути врахована при зверненні до відповідних органів із заявою про визнання учасником бойових.
Крім того, згідно ч.2. ст.2 Закону України "Про участь України в міжнародних організаціях" участь України в міжнародних миротворчих операціях здійснюється шляхом надання миротворчого контингенту, миротворчого персоналу, а також матеріально-технічних ресурсів та послуг у розпорядження відповідних органів, які визначаються рішенням про проведення такої операції.
Відповідно до ч. 1 зазначеного вище Закону миротворчий контингент - військові підрозділи, оснащені відповідним озброєнням і військовою технікою, засобами підтримки і зв'язку, що направляються Україною для участі в міжнародних миротворчих операціях, у тому числі військові підрозділи Збройних Сил України, інших військових формувань, котрі входять до складу об'єднаних військових підрозділів, що створюються спільно з іншими державами для участі у міжнародних миротворчих операціях (спільні батальйони тощо); миротворчий персонал - окремі військовослужбовці та працівники Збройних Сил України, інших військових формувань, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та інших державних органів і цивільних установ України, які направляються Україною для участі в міжнародних миротворчих операціях і не входять до складу миротворчого контингенту.
ОСОБА_1 направлений в тривале закордонне відрядження до складу Спеціального та Кінологічного миротворчих підрозділів МВС України в Косово на підставі Указу Президента України від 02.10.1999р. № 1261/99 "Про направлення миротворчого персоналу України до місії ООН у справах тимчасової адміністрації в Косово, Союзна Республіка Югославія". Указом Президента України № 1261/99 передбачено, що працівників внутрішніх справ України направлено в якості миротворчого персоналу до складу міжнародної поліції тимчасової цивільної адміністрації в рамках Місії ООН у Косово, Союзна Республіка Югославія.
Законом України "Про схвалення Указу Президента України "Про направлення миротворчого контингенту для участі України у міжнародній миротворчій операції в Косово, Союзна Республіка Югославія" від 16.07.1999р. № 1006-XIV визначено, що піклуючись про безпеку українських миротворців, виходити з того, що вони не братимуть участі в акціях, які безпосередньо загрожують їх життю, в тому числі в заходах по демілітаризації збройних формувань, які діяли і діють на території Косово, Союзна Республіка Югославія.
Таким чином, відповідно до вказаних вище вимог законодавства, позивач направлявся до складу міжнародної поліції тимчасової цивільної адміністрації, виходячи з того, що він не братиме участь в акціях, які безпосередньо загрожують життю.
Доказів на підтвердження прийняття участі в бойових діях, їх забезпечення тощо позивач не надав.
Як вбачається з п. 1 положення про Комісію з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.1995 р. N 16, комісія з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій створюється у міністерстві та відомстві для розгляду заяв громадян, які працювали на підприємствах, в установах та організаціях відповідних міністерств і відомств і були направлені ними на роботу за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР в держави, де в цей період велися бойові дії.
Враховуючи, що позивач не направлявся на роботу за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР в держави, де велися бойові дії, а направлений у Косово у 2006 році, комісія ГУВВ МВС України з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій не мала компетенції вирішувати питання щодо визнанняОСОБА_1учасником бойових дій.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність, на даний час, правових підстав для зобов'язання відповідачів надати позивачу статус учасника бойових дій і як наслідок, відсутні правові підстави видати посвідчення учасника бойових дій.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність у відмові в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
в задоволенні позову ОСОБА_1 до головного управління внутрішніх військ МВС України, комісії ГУВВ МВС України з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій про зобов'язання надати статус учасника бойових дій відмовити повністю.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 22.06.09
Суддя Загороднюк Андрій Григорович