ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2009 р. Справа № 2-а-3056/09/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Загороднюка Андрія Григоровича,
При секретарі судового засідання: Гуцол Максим Павлович
За участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1
відповідача : не з'явився
розглянувши матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1
до: військової частини А 2656
про: визнання дій неправомірними та стягнення компенсації за продовольче забезпечення в сумі 8167 грн. 24 коп.
ВСТАНОВИВ :
26.06.2009р. до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до військової частини А2656 про визнання незаконними дій командування військової частини А2656 та стягнення з відповідача компенсації за продовольче забезпечення в сумі 8167, 24 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що згідно ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них. Позивач вважає, що зупинивши дію вказаної норми Законом України "Про деякі заходи економії бюджетних коштів", законодавцем не скасовувалась норма ч. 1 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі, а тому його необхідно було перевести на іншу норму продовольчого забезпечення. Враховуючи вищевикладене позивач вважає, що у військової частини утворилася перед ним заборгованість у розмірі 8167, 24 грн.
Під час судового засідання позивач підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить розписка у справі. У попередніх запереченнях відповідачем зазначено, що дія ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" зупинена Законом України "Про деякі заходи економії бюджетних коштів". Вказаний Закон не скасований Конституційним Судом України, не визнаний неконституційним, а тому діє і на даний час. Крім того, в примітці №1 постанови Кабінету Міністрів України №426 навіть згадки немає про грошову компенсацію за продовольче забезпечення. Тому, продовольчий пайок, видачу якого призупинено та добова вартість норм харчування - різні за своїм поняттям та мають різне правове обґрунтування.
Вислухавши пояснення позивача, розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, суд встановив наступне.
Відповідно до довідки, виданої Вінницьким об'єднаним міським військовим комісаріатом від 01.07.2008р. б/н ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у період з 25.11.2003р. по 24.05 2005р. та з 29.06.2005 р. по 29.06.2008р. (а.с. 13). За період проходження військової служби з 01.06.2007р. по 31.12.2007р та з 01.01.2008р. по 29.06.2008р. позивачу не виплачено грошову компенсацію за продовольче забезпечення в розмірі 8167, 24 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції чинній до 10.03.2000р.) військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Законом України від 17.02.2000 р. N 1459-III "Про деякі заходи економії бюджетних коштів" призупинено дію частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна. Цей Закон набрав чинності з дня його опублікування, а саме з 11.03.2000р.
Тобто, після 11.03.2000р. дія правової норми, яка надавала право військовослужбовцям одержувати за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них, зупинилася.
Крім того, в подальшому Законом України від 03.11.2006р. N328-V "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" статтю 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" викладено в новій редакції та доповнено вказаний Закон ст. 9-1, відповідно до ч. 2 якої військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.
Згідно прикінцевих положень Закону України від 03.11.2006р. N328-V, останній набирає чинності з 1 січня 2007 року, однак, Законом України "Про державний бюджет на 2007 рік", який набрав чинності з 01.01.2007р., дію положень ч. 2 ст. 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", також зупинено.
В подальшому, Законом України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" вказану норму взагалі виключено.
Таким чином, з аналізу вказаних норм законодавчих актів вбачається, що позовні вимоги позивача не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Посилання позивача на постанову Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. N 426, яка діє на даний час, також не заслуговують на увагу, оскільки вказаною постановою КМУ затверджено норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, та жодним чином не передбачено права військовослужбовця на грошову компенсацію замість продовольчого забезпечення
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, у тому числі: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
З приписів ст.ст.71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Позивачем не доведено належними засобами доказування правомірності заявленого позову, у зв'язку з чим в його задоволенні слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
у задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини А 2656 про визнання дій неправомірними та стягнення компенсації за продовольче забезпечення в сумі 8167 грн. 24 коп. відмовити повністю.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 28.08.09
Суддя Загороднюк Андрій Григорович