ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2009 р. Справа № -2-а-3260/09/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
головуючого судді Загороднюка Андрія Григоровича,
при секретарі судового засідання: Димчишина Тетяна Вікторівна ,
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_2
відповідача : Круголя Ю.В. ,
розглянувши матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1
до: комунального підприємства "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації"
про: зобов'язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ :
15.07.2009р. до Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до комунального підприємства "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" про скасування відмови в реєстрації права власності від 24.06.2009р. №166 та зобов'язання провести реєстрацію права власності на будинковолодіння.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 являється власницею земельної ділянки, згідно з державним актом серії ЯА № 818043 про право власності на земельну ділянку, площею 0,0496 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, та будинковолодіння, розташованого на ній, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва № 34 від 29.12.1993 р. про право приватної власності на будівлю, виданого виконкомом Вінницької міської Ради народних депутатів, свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого першою Вінницькою державною нотаріальною конторою від 15.12.1997 р. за реєстровим № 2-2941, рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 30.07. 2007 р. по справі № 2-2264 2007 р.
11.06.2009р. позивачка звернулася до комунального підприємства "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" із заявою зареєструвати право власності на будинковолодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. При цьому позивачем були надані відповідачу документи, які вказували, що реєстрація права власності на згадану нерухомість вже проводилась у комунальному підприємстві “Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації”, про що свідчить реєстраційне посвідчення від 31.07.2007р.
Однак, відповідач відмовив їй у реєстрації права власності на зазначене майно, про що винесено рішення від 24.06.2009р. № 166.
Позивачка вважає дії відповідача по прийняттю рішення про відмову в реєстрації прав власності на рухомість незаконним.
Під час судового засідання представник позивача підтримала позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Просила позов задовольнити.
Представник відповідача позов не визнав. Зазначив, що у проведенні реєстрації права власності відповідачу відмовлено з підстав, які вказані у рішенні реєстратора № 166 від 24.06.2009р. Крім того, з доданих позивачем до заяви про реєстрацію права власності документів не зрозуміло яку саме частину будинковолодіння необхідно зареєструвати. Також представник відповідача вказав на те, що реєстраційне посвідчення від 31.07.2007р. видано не на спеціальному бланку, а тому, відповідно до п. 6 наказу Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 р. "Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно" є недійсним.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, суд встановив наступне.
Порядок проведення державної реєстрації права власності на нерухому майно визначений Законом України “Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” та Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 р.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України “Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 4 вказаного Закону передбачено, що право власності на нерухоме майно підлягає обов'язковій державній реєстрації.
Як вбачається із ст. 17 Закону України “Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” державна реєстрація прав проводиться у чітко встановленому порядку, а саме: облік заяви про державну реєстрацію речових прав; прийняття і перевірка документів, поданих для державної реєстрації речових прав; установлення відсутності підстав для відмови в державній реєстрації речових прав; державна реєстрація речових прав або відмова в такій реєстрації прав та внесення даних до Державного реєстру прав; присвоєння кадастрового номера об'єкту нерухомого майна; видача документів, що підтверджують зареєстроване речове право.
У ч. 4 ст. 18 Закону зазначено, що для державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно до місцевого органу державної реєстрації прав разом із заявою про державну реєстрацію прав подаються документи про правочини щодо такого об'єкту нерухомого майна та їх копії або інші документи, що свідчать про встановлення, зміну чи припинення речового права.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 19 Закону України “Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” однією із підстав для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили.
Враховуючи вищезазначені положення Закону, позивачка 11.06.2009р. звернулась з проханням до комунального підприємства “Вінницьке бюро технічної інвентаризацій” здійснити реєстрацію права власності на будинковолодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Разом із заявою позивачка надала свідоцтво № 34 від 29.12.1993 р. про право приватної власності на будівлю, видане виконкомом Вінницької міської Ради народних депутатів, свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане першою Вінницькою державною нотаріальною конторою від 15.12.1997 р. за реєстровим № 2-2941, рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 30.07. 2007 р. та реєстраційне посвідчення, видане 31.07.2007р.КП "ВООБТІ".
Під час судового засідання з'ясовано, що рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 30.07.2007р. за ОСОБА_1 визнано право власності на будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Проте, 24.06.2009р. державним реєстратором Миколюком Я.П. прийняте рішення про відмову у проведенні державної реєстрації, оскільки Замостянським районним судом м. Вінниці визнано за ОСОБА_1 право власності на самочинно збудоване та переобладнано будинковолодіння, що чинним законодавством не передбачено.
Статтею 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Рішення Замостянського районного суду від 30.07.2007р. станом на 10.08.2007р. набрало законної сили.
Таким чином реєстратор не наділений повноваженнями надавати оцінку правомірності та законності рішення суду або тлумачити його. Вказаний висновок також підтверджується п. 3.5 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 р. та розділом 1 методичних рекомендацій щодо державної реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна на підставі рішень судів, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 914/5 від 26.05.2009р.
Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, суд вважає, що відсутня необхідність у дослідженні правомірності вказаного рішення, а тому враховує рішення Замостянського районного суду м. Вінниці, як належний доказ у справі та законну підставу для проведення державної реєстрації прав.
Державний реєстратор, приймаючи рішення про відмову у проведенні державної реєстрації, посилався на власні висновки, роботи які не входять до його компетенції, а саме: самостійно надав оцінку рішенню суду.
Враховуючи вищевказане, рішення державного реєстратора про відмову у проведенні державної реєстрації права власності від 24.06.2009р. прийняте всупереч законодавству України та без врахування всіх обставин, що мають для цього значення, а тому підлягає скасуванню.
Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на те, що немає можливості встановити частку будинковолодіння, згідно наданих позивачем документів, яка підлягає реєстрації, оскільки, відповідно до рішення Замостянського районного суду, реєстраційного посвідчення, технічного паспорту та заяви позивача вбачається, що реєстрації підлягає будинковолодіння в цілому.
Також суд відхиляє заперечення позивача про те, що реєстраційне посвідчення від 31.07.2007р. видане не на спеціальному бланку, а тому, відповідно до п. 6 наказу Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 р. "Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно" є недійсним, оскільки у вказаному пункті наказу йдеться про витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, а не про реєстраційні посвідчення. Крім того, у даному випадку правоустановчим документом є рішення Замостянського районного суду, яке набрало законної сили.
Згідно із п.5 Прикінцевих положень зазначеного Закону до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.
Дослідивши надані суду докази, зокрема рішення Замостянського районного суду м. Вінниці, яке набрало законної сили, видане на підставі нього КП "ВООБТІ" реєстраційне посвідчення, технічний паспорт та ін. суд прийшов до висновку про відсутність підстав для відмови у проведенні реєстрації права власності за ОСОБА_1 на будинковолодіння, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1.
Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до вимог, позивач просить суд зобов'язати відповідача провести реєстрацію права власності на будинковолодіння на підставі свідоцтва № 34 від 29.12.1993 р. про право приватної власності на будівлю, виданого виконкомом Вінницької міської Ради народних депутатів, свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого першою Вінницькою державною нотаріальною конторою від 15.12.1997 р. за реєстровим № 2-2941. Дослідивши матеріали справи суд прийшов до висновку, що в цій частині позовні вимоги не можуть бути задоволені судом, оскільки, вказані правоустановчі документи втратили законну силу при проведенні попередніх перереєстрацій права власності. У даному випадку, для проведення державної реєстрації повинні були братись до уваги лише рішення Замостянського районного суду. реєстраційне посвідчення та технічний паспорт. За таких обставин, суд приходить до висновку про доцільність задоволення позову частково.
Враховуючи, що фактично рішення суду підлягає ухваленню на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі позовні вимоги задоволені по суті, однак в іншій редакції, суд, враховуючи вимоги ст. 94 КАС України, прийшов до висновку, що позивачу підлягають поверненню документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України у розмірі 3, 40 грн.
Керуючись ст.ст.11, 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до комунального підприємства "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" про скасування відмови та зобов'язання провести реєстрацію задовольнити частково.
Скасувати відмову комунального підприємства "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" в реєстрації права власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 від 24.06.2009 р. № 166.
Зобов'язати провести реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на будинковолодіння, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державної бюджету України на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) судовий збір в розмірі 3,40 грн.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 31.07.09
Суддя Загороднюк Андрій Григорович
Постанова 11.08.2009р. набрала законної сили.