ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 липня 2009 р. Справа № 2-а-2774/09/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Загороднюка Андрія Григоровича,
При секретарі судового засідання: Димчишина Тетяна Вікторівна
За участю представників сторін:
прокурора: не з'явився
позивача : ОСОБА_1
відповідача : ОСОБА_2
адвоката : ОСОБА_3
розглянувши матеріали справи
за позовом: прокурора Замостянського району м. Вінниці в інтересах держави в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Вінницькій області
до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про: стягнення штрафу у розмірі 1700, 00 грн.
ВСТАНОВИВ :
Прокурор Замостянського району м.Вінниці звернувся з позовом до Вінницького окружного адміністративного суду в інтересах держави та урядового органу державного управління, що діє в складі Мінтрансзв'язку і йому підпорядковується - Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі його структурного підрозділу - територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області до ОСОБА_2 про стягнення штрафу в сумі 1700,00 грн.
Позов мотивований тим, що дана санкція нарахована відповідачу згідно положень ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" №2344-III від 05.04.2001 р. (далі Закон №2344-III від 05.04.2001 р.) в зв'язку з тим, що під час перевірки автотранспорту, що належить ОСОБА_2, виявлено порушення ст.39 Закону №2344-III від 05.04.2001 р., а саме: надання послуг з перевезення пасажирів по маршруту "Хмільницький-Вінниця" без оформлення документів, а саме: без дорожнього листа, договору із замовником транспортних послуг, документу, що засвідчує оплату транспортних послуг, ліцензійної картки.
В судовому засіданні представник позивача та представник прокуратури позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.
Натомість, відповідач та його адвокат під час слухання справи проти позову заперечили, зазначивши, що відповідач не є перевізником, а займається торгівлею. Для забезпечення своєї торгівлі їздить за товаром, тобто використовує автотранспорт для власних потреб, а іноді перевозить знайомих, які їздять разом із ним на ринок за товаром. При цьому, всі разом купують лише паливо на дорогу. Автомобілем також для своїх власних потреб користується син. При перевірці за кермом транспортного засобу знаходився саме син, який використовув автомобіль у власних цілях.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши надані докази, судом встановлено, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
19.08.2008 р. державними інспекторами ГДІАТ у Вінницькій області складено акт №088494 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом про те, що водій ОСОБА_4, використвуючи транспортний засіб марки RENAULT, номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2, надавав послуги з перевезення пасажирів по маршруту "Хмельницький -Вінниця" без оформлених документів: дорожнього листа, договору із замовником транспортних послуг, документу, що засвідчує оплату транспортних послуг, ліцензійної картки (а.с. 8).
На підставі зазначеного акту, в зв'язку з порушенням відповідачем приписів ст.39 Закону України №2344-III від 05.04.2001 р., 26.08.2008 р., начальником територіального управління Головавтотрансінспекції у Вінницькій області, згідно положень абз. 3 ч. 1 ст.60 Закону України №2344-III від 05.04.2001 р., винесена постанова №060466 про застосування до ОСОБА_2 фінансових санкцій в сумі 1700,00грн.(а.с.6).
Відповідно до ст. 1 Закону України „Про автомобільний транспорт” автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;
Статтею 29 Закону України „Про автомобільний транспорт”(в редакції, чинній на час складання акту перевірки та прийняття постанови) автомобільним перевізником, що здійснює перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу за договором перевезення пасажира транспортним засобом, що використовується ним на законних підставах.
Згідно із ч. 1 ст. 39 вищевказаного Закону автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Як встановлено під час розгляду справи, на момент здійснення перевірки транспортним засобом керував син відповідача - ОСОБА_4, який надав державним інспекторам на їх вимогу дорожній лист № 033581 та список пасажирів. Крім того, із пояснень самого відповідача суд встановив, що транспортний засіб використовується для перевезення пасажирів для власних потреб, про що також вказано в дорожньому листі №033581.
Статтею 39 Закону України „Про автомобільний транспорт” передбачено, що до документів для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів автобусами для власних потреб належать: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, список пасажирів, яких перевозять, завірений підписом перевізника та печаткою, інші документи, передбачені законодавством України; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на автобус, дорожній лист, список пасажирів, яких перевозять, завірений підписом перевізника та печаткою, інші документи, передбачені законодавством України.
Таким чином, для здійснення перевезення пасажирів для власних потреб на автобусі не потрібні документи, які зазначені в акті перевірки від 19.08.2008р. № 088494, а саме: договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, ліцензійна картка.
Крім того, в судовому засіданні представником позивача не надано доказів на підставі яких в акті перевірки від 19.08.2008р. відображена інформація про те, що водієм здійснюються саме нерегулярні пасажирські перевезення.
Враховуючи вищевикладене, позивачем, всупереч положень ч.1 ст.71 КАС України, не надано доказів в підтвердження того, що транспортний засіб під час здійснення перевірки та складання акту №088494 від 19.08.2008 року, використовувався для нерегулярних пасажирських перевезень, а не для власних потреб.
Окрім цього, як встановлено вище, на момент здійснення перевірки, транспортним засобом керував син відповідача - Грогуль М. О. на підставі довіреності ВЕВ 988478. Таким чином, акт перевірки складений саме відносно нього. Відносно відповідача територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області будь-яких перевірок не проводилось, порушень законодавства про автомобільний транспорт не встановлено та акт про проведення перевірок не складався.
Стаття 60 Закону України №2344-III від 05.04.2001 р. встановлює відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт лише до автомобільних перевізників. Позивачем не надано доказів, що відповідач відноситься до категорії автомобільних перевізників, а його син ОСОБА_4 перебуває з ним в трудових відносинах, метою яких є надання послуг з перевезення пасажирів на автобусі.
Крім того, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_4 надавав послуги з перевезення пасажирів на автобусі в інтересах ОСОБА_2
Також позивачем не надано мотивованих пояснень з приводу не прийняття до уваги інформації відповідача (пояснення) та доданих документів при вирішенні питань щодо застосування фінансових санкцій.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що у позові прокурора Замостянського району м.Вінниці в інтересах держави та урядового органу державного управління, що діє у складі Міністерства транспорту та зв'язку України і йому підпорядковується - Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі його структурного підрозділу - територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області до ОСОБА_2 про стягнення фінансових санкцій слід відмовити повністю.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
в задоволені позову прокурора Замостянського району м. Вінниці в інтересах держави в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Вінницькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення штрафу 1700,00 грн. відмовити повністю.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 10.07.09
Суддя Загороднюк Андрій Григорович