ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2006                                                                                             Справа № 37/75  

                                                              

       Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузнецової І.Л. (доповідача)          

суддів:Тищик І.В.., Чимбар Л.О.

при секретарі Гайдук Ю.А.

за участю прокурора: не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином

за участю представників сторін :

від позивача: Стежко Ю.Ю., довіреність №3360/9/10-012  від 27.02.06,  Кравцов Б.В., довіреність №16228/9/10-012  від 24.10.05,  

від  відповідача 1:Буря О.Є., довіреність №б/н  від 27.06.06,  Зайцев М.В., довіреність №б/н  від 10.01.06

від відповідача 2: не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

    розглянувши апеляційні скарги акціонерного товариства закритого типу “Футбольний клуб “Дніпро-96”, м.Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від  23.05.06р.  у справі № 37/75

за позовом прокурора Красногвардійського району  м.Дніпропетровська в інтересах держави в особі державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська

до В1 акціонерного товариства закритого типу “Футбольний клуб “Дніпро-96”, м.Дніпропетровськ

до В2 товариства з обмеженою відповідальністю “Кваза-Н”, м.Київ

про  визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.05.2006р. у справі №37/75 (суддя Кеся Н.Б.) позов прокурора Красногвардійського району м.Дніпропетровська, пред’явлений в інтересах держави в особі державної податкової інспекції (далі-ДПІ) у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська задоволено, визнано недійсним договір поставки нафтопродуктів №НП –26/11 від 26.11.2003р. та додаткові угоди до зазначеного договору від 26.11.2003р., 21.01.2004р., 20.02.2004р., 26.02.2004р., які укладені акціонерним товариством закритого типу (далі-АТЗТ) «Футбольний клуб «Дніпро-96»та товариством з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) “Кваза-Н”, з підстав, передбачених ст.207, 208 Господарського кодексу України, з АТЗТ “Футбольний клуб “Дніпро-96” на користь Державного бюджету України стягнуто 913 964 481грн., а з ТОВ «Кваза-Н»таку ж суму на користь АТЗТ «Футбольний клуб «Дніпро-96»;

- приймаючи рішення, господарський суд виходив з наявності мети, суперечної інтересам держави і суспільства на момент укладення оспорюваного договору в діях осіб, які діяли від імені ТОВ “Кваза-Н” і направлення такої мети на приховування від оподаткування прибутків та доходів;

- не погодившись з рішенням суду, АТЗТ “Футбольний клуб “Дніпро-96” подало апеляційну скаргу, в якій просить це рішення скасувати та відмовити прокурору в задоволенні позову;

- у поданій скарзі йдеться про визнання господарським судом встановленими обставин, які не було доведено, але які мають суттєве значення для справи та про неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме ст.ст.207, 208 Господарського кодексу України;

- при цьому скаржник вказує на те, що застосування перелічених норм Господарського кодексу України можливе лише  в тому випадку, коли умисел особи на вчинення дій всупереч інтересам держави доведений належним чином, на те, що у даному випадку, намір ТОВ “Кваза-Н” ухилитися від сплати податків належними доказами у справі не підтверджується, оскільки остання додаткова угода до спірного договору укладена 26.02.2004р., тобто до того як рішенням Шевченківського районного суду м.Києва було визнано недійсними установчі документи ТОВ “Кваза-Н”, вказаний договір було виконано сторонами в повному обсязі, і метою його укладення та виконання було досягнення економічного ефекту та отримання доходу, а також на те, що податковою інспекцією не надано доказів відсутності декларування та сплати  ТОВ “Кваза-Н” податків та доказів порушення кримінальної справи відносно посадових осіб товариства, яка мала бути порушена у зв’язку із вчиненням дій, суперечних інтересам держави і суспільства;

- прокурор в судове засідання не з’явився;

- позивач вважає рішення суду обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність доводів скаржника;

- відповідач 2 заперечення на апеляційну скаргу не надав, його представник в судове засідання не з’явився, ухвали апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до апеляційного розгляду повернуті відділенням поштового зв’язку внаслідок вибуття адресата; дані ухвали направлені відповідачу 2 за адресою, вказаною в позовній заяві, довідці Київського міського управління статистики (т.1. а.с.9); інші відомості про місцезнаходження відповідача 2 в матеріалах справи відсутні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачами укладено договір поставки нафтопродуктів №НП-26/11 від 26.11.2003р. та додаткові угоди до зазначеного договору від 26.11.2003р., 21.01.2004р., 20.02.04р., 26.02.2004р., предметом яких є поставка відповідачем 2 нафтопродуктів на користь відповідача 1, кількість та асортимент яких передбачений додатковими угодами. Ними же встановлюється ціна товару за передоплатою. Матеріали справи, а саме платіжні доручення, податкові накладні, рахунки на сплату товару, акти прийому-передачі товару, витратні накладні, свідчать про виконання умов договору сторонами на суму 913 964 481грн., у т.ч. податок на додану вартість –152 327 413,50 грн.

При цьому, рішенням Шевченківського районного суду м.Києва №2-4859/2004р. від 11.05.2004р. визнано  недійсними статут та установчий договір ТОВ “Кваза-Н”, свідоцтво платника податку на додану вартість з 01.10.2003р.. Зазначеним рішенням встановлено, що вказане підприємство створено фіктивно, без наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність та отримувати прибуток від її ведення, засновник товариства громадянин Романюк В.А. ніякої участі в діяльності підприємства не брав, ніяких документів від імені підприємства не підписував, не має ніякого відношення до ТОВ “Кваза –Н”, тому установчі документи вказаного товариства не можуть вважатися дійсними.

Актом обстеження приміщення щодо ведення господарської діяльності ТОВ “Кваза-Н” від 15.04.2005р. встановлено, що останнє за юридичною адресою не знаходиться.

Як вбачається з листів ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 24.03.2005р. та від 26.04.2006р. ТОВ “Кваза-Н” не звітує з вересня 2004 р., а до цього часу звітувало з нульовими показниками, за кримінальною справою №07-3949 розслідується діяльність , зокрема, громадянина Романюк В.А., який зареєстрував ряд фіктивних підприємств, у тому числі, і ТОВ “Кваза-Н”.

Актом від 05.11.2004р. №626 ДПІ у Шевченківському районі м.Києва анульовано свідоцтво про реєстрацію ТОВ “Кваза-Н” як платника податку на додану вартість.

Одночасно слід зазначити, що відповідно до п.4 Розділу ІХ Прикінцевих положень Господарського кодексу України, до господарських відносин, що виникли до набрання   чинності   відповідними   положеннями   цього  Кодексу , застосовуються  щодо  тих  прав  і

обов’язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

        При цьому колегія суддів погоджується з висновками суду про те, що при умові укладання сторонами додаткових угод до договору №НП-26/11 після набрання чинності названим Кодексом (01.01.2004р.) до спірних  правовідносин слід застосовувати норми цього Кодексу.

        Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

          Отже необхідними умовами для визнання господарського зобов’язання недійсним на підставі наведеної норми є його вчинення з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо надання відповідних наслідків.

          Згідно з п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 28.04.1978 року “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” недійсними є угоди, що укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і  суспільства, тобто порушують основні принципи існуючого суспільного ладу. До них, зокрема, належать угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисливою метою, приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, використання майна, що знаходяться у їх власності або користуванні, на шкоду правам, свободам і гідності громадян інтересам суспільства, на незаконне відчуження землі або незаконне нею користування, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених у обігу.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного суду України “Про деякі питання  застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів” від 08.10.2004 року №15, ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів може бути вчинене як шляхом неподання документів із їх обчисленням та сплатою до бюджетів чи державних цільових фондів (податкових декларацій, розрахунків, бухгалтерських звітів і балансів тощо), так і шляхом приховування об’єктів оподаткування, а також шляхом заниження об’єктів оподаткування та іншими способами. При цьому неподання податкової декларації, як правило, є одночасно і приховуванням об’єктів оподаткування.

Відповідно до ст.208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов’язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін –у разі виконання зобов’язання обома сторонами – в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов’язаннями, а у разі виконання зобов’язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Щодо досліджуваної справи, то сукупність вищезазначених фактичних обставин, а саме: створення ТОВ “Кваза-Н” без наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність та отримувати прибуток від її ведення, тобто фіктивно, надання цим товариством податкової звітності до вересня 2004 року з нульовими показниками та відсутність його за юридичною адресою у зв’язку з чим перевірка фінансово-господарської діяльності та встановлення достовірності даних, зазначених в податковій звітності реальним обсягам здійснюваних господарських операцій є неможливою, свідчать про наявність відповідного умислу та мети в діях осіб, які діяли від імені товариства при укладенні та виконанні спірного договору.

Оскільки така мета протирічить інтересам держави і суспільства, договір має бути визнано недійсним.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню, у тому числі, і в частині наслідків визнання договору недійсним та з урахуванням обставин подальшої реалізації відповідачем 1 придбаного товару.

Тому рішення місцевого господарського суду відповідає фактичним обставинам справи, вимогам чинного законодавства, підстави для його скасування відсутні.

У зв’язку зі складністю справи у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 205, 206, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

       - рішення  господарського суду Дніпропетровської області від  23.05.06р.  у справі № 37/75 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення;

- ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.

      

      Головуючий                                                                                            І.Л.Кузнецова                                                                                                                                               

 

 Суддя                                                                                                        І.В.Тищик

     

      Суддя                                                                                                        Л.О.Чимбар

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                          

                                                                        Дата виготовлення у повному обсязі 25.07.06р.