ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2009 р. Справа № 2-а-2659/09/0270
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Курко Олег Петрович, розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи
за позовом: Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції
до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про: скасування державної реєстрації
ВСТАНОВИВ :
Гайсинська міжрайонна державна податкова інспекція звернулась до суду з позовом про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протягом року не подає звітності в державну податкову інспекцію, чим порушує п. 4.1.4 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року №2181-ІІІ.
В судове засідання, яке призначено на 16.07.2009р., представники як позивача так і відповідача не з'явились, надіславши на адресу суду відповідні письмові клопотання про розгляд справи у відсутність уповноважених представників сторін за наявними у ній матеріалами. Поряд з цим, відповідач у своїй заяві зазначив про визнання заявлених позовних вимог в повному обсязі.
На підставі викладеного, та виходячи з положень ч. 3 ст. 122 КАС України, судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані матеріали судом з'ясовано, що фізична особа-підриємець ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1) зареєстрований Гайсинською райдержадміністрацією 05.06.2006 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію. Відповідач є платником податків і зборів, передбачених Законом України "Про систему оподаткування", зокрема, платником податку з доходу фізичних осіб.
Відповідно до ст. 9 Закону України ”Про систему оподаткування” платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані:
- вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законом;
- подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням, сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).
Згідно п. 8 ст. 19 Господарського кодексу України, усі суб'єкти господарювання зобов'язані здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом.
В силу п. 4.1.4 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р №2181-ІІІ, податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу.
В порушення зазначених норм Закону відповідач не звітує до податкової інспекції з 07.05.2008р. Зокрема, остання декларація про доходи за 2007 рік була подана 07.05.2008р. за № 5430, про що свідчить довідка Гайсинської МДПІ від 27.05.09 за № 4491. А згідно іншої довідки позивача від 27.05.09 № 4490 ФОП ОСОБА_1 заборгованості перед бюджетом не має.
Відповідно до підпункту 8.6 пункту 8 Інструкції про порядок обліку платників податків, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 19.02.98 р. N 80 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.98 р. за N 172/2612, якщо платник податків не має заборгованості перед бюджетом, та в разі неподання протягом одного року в органи державної податкової служби податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, керівник державної податкової служби приймає рішення про звернення до господарського суду із позовною заявою про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.
Відповідно до Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (п. 17, ч. 1 ст. 11) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.
Згідно з частиною першою статті 216 Господарського кодексу України (далі - ГК України) учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Частиною 1 статті 238 ГК України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Згідно із частиною 1 статті 247 ГК України у разі здійснення суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 р. N 755-ІУ (далі - Закон), неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до цього закону є підставою для постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Відповідно до частини 1 статті 49 Закону передбачено, що суд, який постановив рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, у тому числі рішення про визнання фізичної особи - підприємця недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності, в день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи - підприємця для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що державний реєстратор зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем внести до Єдиного державного реєстру запис про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця та в той же день повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування та фізичну особу - підприємця, щодо якої було постановлено судове рішення, про внесення такого запису.
Порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності за судовим рішенням, що не пов'язано з банкрутством фізичної особи - підприємця, здійснюється за процедурами, встановленими частинами дев'ятою - вісімнадцятою статті 47 цього Закону (частина 5).
З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідач не звітує у встановленому законодавством порядку більш ніж на протязі року, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, у зв'язку з чим є всі підстави для припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 та зобов'язати відповідача вчинити дії передбачені статтею 49 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців”.
При цьому слід зазначити, що визнання відповідачем позову в повному обсязі судом приймається, оскільки не суперечить закону і не порушує чиї-небудь права, свободи або інтереси.
Відповідно до ч. 3 ст. 112, ст. 136 КАС України у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.
Таким чином, заявлений позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 46, 47, 49 Закону України ”Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців”, ст. 9 Закону України ”Про систему оподаткування”, ст.ст. 69, 70, 86-98, 159-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ :
Позов задовольнити.
Припинити підприємницьку діяльність фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 інд. номер НОМЕР_1).
Зобов'язати ОСОБА_1 здійснити заходи, пов'язані з ліквідацією суб'єкта господарювання у встановленому законом порядку і в трьохмісячний термін подати органу державної реєстрації документи відповідно до ч. 9-18 ст. 47 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".
Копію даної постанови, в день набрання нею законної сили, надіслати Державному реєстратору Гайсинської районної державної адміністрації (23700 м. Гайсин, вул. 1-го Травня, 46) для виконання вимог ст. 49 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Курко Олег Петрович