Справа№2а-376/09
ПОСТАНОВА
І МЕНЕ М У К Р А Ї Н И
23.06. 2009р. Франківський районний суд м. Львова у складі:
головуючої- судді Гулієвої М.І.
при секретарі - Петришин О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові справу за адмінстративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного Фонду України у Франківському р-ні м.Львова про стягнення недоплаченої доплати до пенсії , -
в с т а н о в и в:
позивачка звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова, в якому просить зобов'язати відповідача нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як "Дитині війни" за період 2007-2008 роки, в сумі 1646.07 грн. та подалі сплачувати допомогу відповідно до норм закону, а також просить поновити строк звернення до суду за захистом порушених прав.Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни. Згідно із статтею 6 цього ж Закону їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак така допомога не виплачувалась.
У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала,дала аналогічні пояснення, просить позов задовольнити, так як про порушення своїх прав дізналась в листопаді-жовтні 2008р.по телебаченні.
Представник відповідача у судове засідання не з»явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив. Згідно ст.128 КАС України суд вважає, що справу слід слухати у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Законом України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року № 2195-V1 установлено правовий статус дітей війни, визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом падання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 1 цього Закону визначено, шо дитиною війни с особа, яка с громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Судом встановлено, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року, є дитиною війни.
Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Як вбачається із ст.3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Частина 2 статті 8 Конституції України встановлює вимогу щодо законів України - усі вони приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Частиною 3 статті 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Законами України "Про .Державний бюджет України на 2007 рік" та "Про Державний бюджет України на 2008 рік" дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було обмежено.
Однак, Рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та "Про Державний бюджет України на 2008 рік" якими обмежується дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
З дня ухвалення Конституційним Судом України Рішень № 6-рп/2007 та № 10-рп/2008 визнані неконституційними положення Законів України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та "Про Державний бюджет України на 2008 рік" втратили чинність, отже, з цього часу відновлено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку і правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей, що визнані неконституційними.
Судом встановлено, що всупереч Рішеннь Конституційного Суду України Управлінням Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова оспорювана позивачем надбавка з липня по грудень 2007 року не виплачувалась, тому позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни" за вказаний вище період підлягає до задоволення.
Що стосується позовних вимог позивача в частині зобов'язання відповідача нарахувати позивачу недоплачене підвищення до пенсії за період з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року, то такі до задоволення не підлягають та суд мотивує це наступним. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом цього Рішення, тобто з 09 липня 2007 року. Отже, саме з 09.07.2007 року відновлено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Що стосується позовних вимог позивача в частині зобов'язання відповідача нарахувати позивачу недоплачену соціальну допомогу за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року, то такі підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом цього Рішення, тобто з 22 травня 2008 року. Отже, саме з 22.05 2008 року відновлено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Враховуючи наведені вище обставини, суд вважає, що дії Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова по невиплаті та недоплаті позивачу підвищення до пенсії відповідно до вимог статті 6 Закону України,. Про соціальний захист дітей війни" є протиправними, при цьому суд не приймає до уваги посилання представника відповідача, у своїх запереченнях, на відсутність коштів для вказаних виплат.
Відповідно до ст.8 КАСУ, суд при вирішенні справ керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина,її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Даний принцип застосовується судом з врахуванням практики Європейського Суду з прав людини.
Як вбачається із ст.17 Закону України»Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ застосовують практику Суду як джерело права.
Не приймаючи до уваги посилання відповідача на відсутність коштів, суд враховує рішення Європейського Суду з прав людини по справі «Качко проти України»(заява №63134/00), згідно якого органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов»язань.
Окрім цього, про належні позивачу, як дитині війни, виплати їй не було повідомлено. Про факт порушених прав позивачу стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у засобах масової інформації у зв"язку з ухваленням відповідних рішень Конституційним Судом України, а саме- в жовтні-листопаді 2008р., що вбачається з його пояснень в судовому засіданні.
За наведених обставин, суд вважає, що строк для звернення до суду позивачем не пропущено, позов подано в межах строку, встановленого ст.99 КАСУ.
Керуючись ст.ст. 7-14,128,158-163,167 КАС України, ст.3,6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”суд, -
п о с т а н о в и в :
позов задоволити частково.
Зобов”язати управління Пенсійного Фонду України у Франківському р-ні м.Львова нарахувати та виплатити ОСОБА_2 недоплачену щомісячну доплату до пенсії в розмірі, встановленому ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 31.12.2008р.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом 10днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі ,відповідно до ст.160 КАСУ –з дня складення в повному обсязі, апеляційну скаргу-протягом 20днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя: М.І.Гулієва