УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2009 року
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області у складі:
головуючого -Коваленка Є.П.
суддів -Коструби Г.І., Стадника О.Б.
з участю прокурора Гузіка Й.М.
засудженого ОСОБА_1
захисника ОСОБА_2 .
розглянула у відкритому судовому засіданні у м.Тернополі кримінальну справу за апеляціями ззасудженого ОСОБА_1 . та його захисника ОСОБА_2 . на вирок Тернопільського міськрайсуду від 25 лютого 2009 р., яким
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н.,уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2 , гр-н України, з середньою спеціальною освітою,одружений , на утриманні малолітня дитина,2008 р.н., прож. в АДРЕСА_1 , не працює, судимий:
1)вироком Тернопільського районного суду від 3 травня 1995 р.за ч.2 ст.140 , ч.3 ст.140 КК України 1961 р. із застосуванням ст.42 КК України на 3 роки позбавлення волі без конфіскації майна з відбуванням покарання у ВТК загального режиму;
2)вироком Тернопільського районного суду від 6 грудня 1995 р. за ч.2 ст.140 КК України 1961 р. на 2 роки позбавлення волі без конфіскації майна.На підставі ч.3 ст.42 КК України частково приеднане невідбуте покарання за вироком суду від 3 травня 1995 р. і остаточно призначено 4 роки позбавлення волі з відбуванням покарання у ВТК загального режиму без конфіскації майна. Звільнений 27 листопада 1997 р. постановою Самбірського міського суду Львівської обл. від 26 листопада 1997р. умовно-достроково на 1 рік 3 міс. 26 дн. відповідно до вимог ст.53 КК України;
3)вироком Тернопільського міського суду від 8 квітня 1999 р. за ч.3 ст. 81, ч.2 ст.140, ч.1 ст.145, ч.1 ст.106 , ч.1 ст.89 КК України 1961 р. із застосуванням вимог ст.ст. 42, 43 КК України 1961 р. на 4 р.6 міс. позбавлення волі з конфіскаціею майна.Звільнений з місць позбавлення волі 14 травня 2003 р. по відбуттю строку покарання;
4)вироком Тернопільського міськрайонного суду від 6 грудня 2004 р. із змінами, внесеними ухвалою судової колегії апеляційного суду Тернопільської обл. від 2 березня 2005 р., - за ч.2 ст.185 КК України на 2 р.6 міс.позбавлення волі .На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки;
5)вироком Тернопільського міськрайонного суду від 19 грудня 2006 р. - за ч.1 ст. 286 КК України до штрафу в сумі1500 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків остаточно засуджений на 2 роки 6 міс. позбавлення волі із сплатою штрафу в сумі 1500 грн і позбавленням прав керувати транспортними засобами строком на 2 роки.У відповідності з вимогами ст.75 КК України звільнений від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 2 роки
засуджений за ч.2 ст.286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки; за ч.1 ст.389 КК України — на 2 роки обмеження волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового складання призначених покарань до покарання за новим вироком приеднано частково невідбуту частину покарання за вироком суду від 19 грудня 2006 р. у вигляді одного року позбавлення волі та 1350 грн штрафу і остаточно призначено покарання у вигляді 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки та сплатою штрафу в сумі 1350 грн в дохід держави.
Згідно вироку суду , ОСОБА_1 . , керуючи технічно справним автомобілем марки “ ІНФОРМАЦІЯ_3 ” р.н. НОМЕР_1 та рухаючись з перевищенням швидкості через с.Миролюбівка Тернопільського району в напрямку смт.Микулинці Теребовлянського району , в порушення п.п. 1.5 ч.1, 12.4 Правил дорожнього руху України позбавив себе можливості безпечно керувати автомобілем і в такий спосіб не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю і здоров,ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Продовжуючи рух із зазначеною швидкістю 70 км/год на підйом , ОСОБА_1 . в порушення вимог п.2.3 б/ ПДР України не був уважним , не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну. Маючи об”єктивну можливість бачити пішохода ОСОБА_3 ., який поза межами пішохідного переходу з темпом швидкий біг перетинав проїзну частину дороги справа наліво відносно руху автомобіля ,та об”єктивну можливість зупинити керований транспортний засіб, в порушення п.12.3 ПДР України своечасно не зменшив швидкості та в подальшому не зупинився і скоїв наїзд на потерпілого.
В результаті ДТП пішохід ОСОБА_3 . згідно висновку експерта судово-медичної експертизи №45\4від 15.02.2007 р. отримав травми у вигляді чисельних ушкоджень кісток скелету , внутрішніх органів та крупних кровоносних судин , від чого наступила його смерть , яка перебуває в прямому причинно-наслідковому зв”язку із вказаною дорожньо-транспортною пригодою, а дорожньо-транспортна пригода — в прямому причинному зв”язку з порушенням водіем ОСОБА_1 . вимог п.п. 1.5ч.1, 2.3 “б”, 12.3, 12.; ПДР України.
Крім цього, ОСОБА_1 .,ухиляючись від виконання основного покарання у вигляді штрафу в сумі 1500 грн та додаткового у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами за вироком суду від 19 грудня 2006 р, на шлях виправлення не став, а продовжував скоювати нові правопорушення та злісно ухилятися від сплати штрафу , який до цього часу сплатив лише частково — в сумі 150 грн.
Не бажаючи виконувати додаткове покарання у вигляді позбавлення права займатися певною діяльністю, ОСОБА_1 . продовжував керувати транспортом з порушенням Правил дорожнього руху України.
Так, 13 січня 2008 року близько 11 год. 55 хв. ОСОБА_1 ., керуючи автомобілем « ІНФОРМАЦІЯ_3 »р.н. НОМЕР_1 , не виконав вимоги дорожнього знаку «В'їзд заборонено», чим порушив п. 3.21 ч.1 ПДР України, за що Теребовлянським районним судом 12 березня 2008 року був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, і на нього було накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 8,50 грн. в дохід держави.
Крім цього, 07 березня 2008 року близько 18 год. 05 хв. ОСОБА_1 ., керуючи автомобілем « ІНФОРМАЦІЯ_4 » р.н. НОМЕР_2 , в порушення п. 8.7.3 «г» ПДР України на вул. Микулинецькій в м. Тернополі проїхав перехрестя на заборонений (жовтий) сигнал світлофора, за що Теребовлянським районним судом 07 квітня 2008 року був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, і на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 грн. в дохід держави.
Також 15 березня 2008 року близько 07 год. 10 хв. ОСОБА_1 ., керуючи автомобілем « ІНФОРМАЦІЯ_4 » р.н. НОМЕР_2 , в порушення п. 8.7.3 «е» ПДР України на перехресті вул. За Рудкою-Чехова в м. Тернополі проїхав на заборонений (червоний) сигнал світлофора, змусивши інших учасників руху раптово змінити швидкість та напрям руху, що призвело до створення аварійної ситуації, за що Теребовлянським районним судом 18 березня 2008 року був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 122 КУпАП і на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 6 (шість) місяців.
Продовжуючи ухилятись від виконання призначеного судом покарання та адміністративного стягнення, ОСОБА_1 . 27 березня 2008 року близько 07 год. 20 хв. керував автомобілем « ІНФОРМАЦІЯ_3 » р.н НОМЕР_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння ,та в порушення п. 2.5 ПДР України відмовився пройти у встановленому порядку огляд на стан сп'яніння, за що Теребовлянським районним судом 28. березня 2008 року був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП і на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки.
06 квітня 2008 року близько 23 год. 10 хв., керуючи автомобілем « ІНФОРМАЦІЯ_3 » р.н НОМЕР_3 , в порушення п. 12.9 «б» ПДР України на вул. Микулинецькій в м. Тернополі рухався зі швидкістю 81 км/год., за що Теребовлянським районним судом 05 травня 2008 року був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, і на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 грн. в дохід держави.
В апеляціях:
- захисник ОСОБА_2 ., діючи в інтересах засудженого ОСОБА_1 ., просить вирок в частині засудження останнього за ч. 2 ст. 286 КК України скасувати у зв’язку з відсутністю в його діях складу злочину. На його думку, судом не було дано належної юридичної оцінки діям потерпілого ОСОБА_3 ., який в порушення вимог п. 4.14 ПДР України, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе у місцях ,де встановлено огородження, поза межами пішохідного переходу раптово вибіг на проїжджу частину дороги, що і стало причиною ДТП. Саме такий розвиток дорожньо-транспортної пригоди описує в своїх показаннях сам засуджений та свідок ОСОБА_4 . Небезпека для руху водію ОСОБА_1 . наступає з моменту зміни потерпілим напрямку руху, а тому він був позбавлений технічної можливості уникнути наїзду, що підтверджується висновком експерта від 28 березня 2007 року. Висновки суду про те, що ОСОБА_1 рухався з перевищенням швидкості, суперечать зібраним у справі матеріалам;
засуджений ОСОБА_1 . просить вирок суду в частині його засудження за ч. 2 ст. 286 КК України скасувати, оскільки він не порушував жодних вимог ПДР України, які б стали причиною ДТП. На його думку, побачивши пішохода, він не мав можливості застосувати екстрене гальмування, оскільки міг трапитись занос керованого ним автомобіля на зустрічну смугу, де в той час рухався вантажний автомобіль. Звертає увагу суду на те, що справа 4-ри рази закривалась, що свідчить про його невинуватість у порушенні Правил дорожнього руху, що спричинили загибель людини.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора про залишення вироку без змін, думки захисника та засудженого , які підтримали свої апеляції і просять скасувати вирок суду в частині засудження ОСОБА_1 . за ст.286 КК України ,ознайомившись з матеріалами справи та доводами апеляцій , колегія суддів вважає, що апеляції до задоволення не підлягають.
Згідно п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. “Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту , а також про адміністративні правопорушення на транспорті” №14 “ При розгляді справ про злочини, відповідальність за які встановлено статтями 286-288,415 КК, слід мати на увазі, що диспозиції сформульованих у них норм-бланкетні.У зв’язку з цим суди повинні ретельно з’ясовувати і зазначати у вироках, у чому саме полягали названі у перелічених статтях порушення ;норми яких правил, інструкцій, інших нормативних актів не додержано; чи є причинний зв’язок між учиненими порушеннями та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками.”
Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров”я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначае Закон “Про дорожній рух” від 30 червня 1993р.
Конкретизація зазначених основ здійснюється ,перш за все,Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою КМ від10 жовтня 2001 р.№1306.
Об”єктом злочину, передбаченого ст.286 КК України, є безпека дорожнього руху, здоров”я і життя громадян.
Відповідно до цього п.1.10 ПДР в частині поняття “небезпека для руху” звучить таким чином , що це є зміна дорожньої обстановки (у тому числі поява рухомого об’єкта,який наближаеться до смуги руху транспортного засобу чи перетинає її) або технічного стану транспортного засобу,яка загрожує безпеці дорожнього руху і змушує водія негайно зменшити швидкість або зупинитися”; з п.1.5 ч.1 вбачаеться , що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху,загрожувати життю або здоров’ю громадян,завдавати матеріальних збитків. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об’єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об’їзду перешкоди,що передбачено п.12.3 зазначених Правил.
Порушення засудженим ОСОБА_1 . Правил дорожнього руху України повністю доведено зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні доказами .
Зокрема,під час проведення перевірки за фактом вказаної пригоди ОСОБА_1 . 30.12.2006 року дав пояснення про те, що він у зазначений час, керуючи автомобілем « ІНФОРМАЦІЯ_3 » р.н. НОМЕР_1 , рухався з м. Тернополя до м. Теребовлі. На підйомі в с. Миролюбівка назустріч йому їхав автомобіль. В цей момент він побачив, як з правої сторони через тросове огородження переліз пішохід та швидкою ходою почав переходити дорогу. Дійшовши до середини, зупинився, а далі несподівано побіг в бік його автомобіля, де і відбувся наїзд.
02 січня 2007 року ОСОБА_1 . уточнив свої пояснення ,зазначивши, що він у 23год 30 хв., керуючи автомобілем « ІНФОРМАЦІЯ_3 » р.н. НОМЕР_1 ,з двома пасажирами без вантажу рухався по правій смузі дороги при ближньому світлі фар зі швидкістю 60-70 км/год, проїзджаючи через с. Миролюбівка у напрямку смт. Микулинці. В попутному напрямку автомобілів в зоні видимості не було. В зустрічному напрямку з приблизною швидкістю 60 км/год рухався вантажний автомобіль, але якої марки ,він не запам'ятав. В цей час помітив, як від тросового огородження практично перпендикулярно до проїзної частини дорогу почав перебігати пішохід. Добігши до середини лівої смуги руху ,останній зупинився. Реагуючи на рух пішохода ,він подав звуковий сигнал, але потерпілий на це не реагував та голову в його сторону не повертав, тобто зорового контакту між пішоходом і автомобілем не було. Він зменшив швидкість приблизно до 60 км/год та перемкнув на третю передачу, продовжуючи рух у вказаному напрямку. Пішохід, постоявши приблизно секунду, розвернувся за годинниковою стрілкою, почавши перебігати дорогу практично перпендикулярно в зворотньому напрямку . Уникаючи аварії, він скерував рух свого автомобіля праворуч і таки допустив наїзд, який відбувся в межах правої смуги руху.
Під час допиту в якості підозрюваного 17.01.2007 року ОСОБА_1 . дав аналогічні своїм поясненням показання про те, що 29.12.2006 року близько 23 год. 30 хв. він їхав через с. Миролюбівка Теребовлянського району. На даній ділянці дороги рухався з приблизною швидкістю 60-70 км/год з увімкненим ближнім світлом фар. Проїзна частина дороги була сухою та чистою, опадів не було, туман не спостерігався. В попутному напрямку автомобілів в зоні видимості не було. В зустрічному напрямку з приблизною швидкістю 60 км/год рухався вантажний автомобіль-фургон, але якої марки, він не запам'ятав. Рухаючись на підйом по правій смузі руху свого напрямку, помітив, як від тросового огородження практично перпендикулярно до проїзної частини дороги дорогу швидким бігом почав перебігати дорогу пішохід. Добігши до середини лівої смуги руху його напрямку, пішохід зупинився. Реагуючи на рух пішохода, він зменшив швидкість до 60 км/год та перемкнув на третю передачу і продовжував рух у вказаному напрямку.Зорового контакту між ним та пішоходом не було. Тим часом потерпілий, постоявши приблизно 1 сек., розвернувся за годинниковою стрілкою та почав перебігати дорогу дещо вниз у напрямку правого узбіччя. Реагуючи на це,він скерував рух автомобіля праворуч та допустив наїзд на останнього. З місця стоянки (середини лівої смуги для руху) до місця наїзду пішохід з темпом швидкий біг зробив 2-3 кроки. Наїзд відбувся в межах правої смуги руху, де останній контактував із передньо-лівою частиною автомобіля.
Такі ж показання ОСОБА_1 . давав і будучи допитаним в якості підсудного в судовому засіданні, пояснивши, що оскільки зустрічна машина пересувалась з уввімкненим дальнім світлом фар , він пізно побачив потерпілого, який несподівано для нього з середини дороги розвернувся і продовжив рух в протилежному від його початкових дій напрямку, а тому не зміг уникнути наїзду .Вважає винним у скоєній ДТП пішохода.
В ході проведення відтворень обстановки і обставин події з підозрюваним ОСОБА_1 .19 березня 2007 р. та 30 травня 2008 р. встановлено, що наїзд на пішохода ОСОБА_3 . відбувся на правій смузі руху, на відстані 2,4 м. від правого краю дороги та на відстані 62,5 м до базової лінії, що проведена через дорожній знак 1.22 «Перехрещення з другорядною дорогою», який розташований з лівої сторони дороги, якщо рухатись в напрямку смт.Микулинці. Місце ,де пішохід змінив напрямок руху ,знаходиться на відстані 61 м до базової лінії та на відстані 5.2 м- до правого краю дороги. Враховуючи траєкторію руху пішохода, він перебував на проїзній частині дороги близько 2,5 с.
Всі ці пояснення і показання ОСОБА_1 . стосовно місця наїзду І траєкторії руху пішохода підтверджені під час проведення відтворення обстановки і обставин події зі свідком ОСОБА_4 .і підставно не викликали жодного сумніву ні у слідства , ні у суда.
Разом з тим, під час відтворень обстановки та обставин події з підозрюваним ОСОБА_1 . встановлено, що при умові руху зустрічного автомобіля з увімкнутим дальнім світлом фар пішохода можна побачити на проїзній частині дороги, коли автомобіль « ІНФОРМАЦІЯ_3 » знаходиться на відстані 33.2-38,7 м (за 2-2-3 с) до наїзду. При умові руху зустрічного автомобіля з увімкнутим ближнім світлом фар пішохода можна побачити на узбіччі чи проїзній частині дороги,коли автомобіль « ІНФОРМАЦІЯ_3 » знаходиться на відстані 49,9-56,2 м. (за 3-3.4 с.) до наїзду.
Наведене засвідчує, що при зазначеній траєкторії та швидкості руху пішохода показання ОСОБА_1 . та свідка ОСОБА_4 .на досудовому слідстві та в судовому засіданні відносно руху зустрічного вантажного автомобіля з уввімкнутим дальнім світлом фар не можуть бути технічно спроможними, оскільки видимість пішохода в таких випадках наступає тільки на проїзній частині дороги. Таким чином, ОСОБА_1 . під час пояснень та допитів на початку досудового слідства говорив правду, коли пояснював,що пішохода бачив ще на узбіччі, як той рухався від тросового огородження. Можливість бачити пішохода ще до його виходу на проїзну частину дороги забезпечена тільки при умові руху зустрічного вантажного автомобіля з увімкнутим ближнім світлом фар, що і було встановлено під час відтворень обстановки та обставин події, тому досудовим слідством і судом правильно взято до уваги рух невстановленого слідством зустрічного вантажного автомобіля саме з увімкнутим ближнім світлом фар.
Про те, що зустрічний автомобіль пересувався саме з увімкнутим ближнім світлом фар , ствердив і допитаний на досудовому слідстві свідок ОСОБА_4 . /т.1 а.с. 66-67/,показання якого оголошувались в судовому засіданні.
Здатність виявити небезпеку у водія визначається його досвідом, знанням психологічних особливостей поведінки учасників руху та можливістю передбачати їх подальші дії.
Аналізуючи дану дорожньо-транспортну пригоду, наїзд на пішохода, який в темну пору доби поза межами пішохідного переходу перетинав проїзну частину дороги, слідство і суд правильно прийшли до висновку, що в даному випадку з моменту об'єктивної появи пішохода в полі зору водія автомобіля « ІНФОРМАЦІЯ_3 » дії ОСОБА_3 . вже не відповідали вимогам ПДР України. Зорового контакту пішохода з автомобілем « ІНФОРМАЦІЯ_3 » не було. Крім того, до траєкторії руху пішохода наближався зустрічний вантажний автомобіль, який змушував пішохода змінювати напрямок руху. В цьому випадку небезпека для руху водія автомобіля « ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно ПДР виникає з моменту виходу пішохода на проїзну частину дороги, що і повинен був зрозуміти підсудний.
Винність засудженого у вчиненні злочинів доведена також:
-протоколом огляду місця ДТП від 30 грудня 2006 р. зі схемою та фототаблицею, де зафіксовані осипи скла , слід ковзання тіла по асфальтобетонному покриттю, а також кінцеве розташування автомобіля ІНФОРМАЦІЯ_3 р.н. НОМЕР_1 /т.1 а.с. 6-18/;
-протоколом огляду автомобіля ІНФОРМАЦІЯ_3 р.н. НОМЕР_1 , в якому зафіксовані механічні ушкождення, які утворились внаслідок ДТП /т.1 а.с. 19/;
-висновком експерта судово-медичної експертизи №45/4 від 15.02.2007 р.,згідно якого смерть ОСОБА_3 .настала внаслідок масивної травми тіла з чисельними ушкодженнями кісток скелету, внутрішніх органів та крупних кровоносних судин /аорти/. В даному випадку мала місце транспортна травма.Між отриманими ОСОБА_3 . внаслідок дорожньо-транспортної пригоди тілесними ушкодженнями і настанням смерті потерпілого існує прямий причинно- наслідковий зв”язок /т.1 а.с.79/.
Причинний зв”язок між діянням ОСОБА_1 . , а саме: порушенням засудженим вимог п.п.1.5 ч.1, 2.3 “б”, 12ю.3, 12.4 Правил дорожнього руху України та наслідками у вигляді смерті ОСОБА_3 . повністю доводиться висновком експерта судової автотехнічної експертизи №1095 від 20 червня 2008 р., згідно якого причиною виникнення ДТП може бути невідповідність дій водія ОСОБА_1 . технічним вимогам п.п.12.3 ПДР України /т.1 а.с.238/.
Аналогічні висновки містяться в проведеній слідством судовій автотехнічній експертизі за № 5-134 від 28 березня 2007 р/т.1 а.с.130-136/..Посилання захисту на те , що висновки даної експертизи спростовують висновки слідства про винуватість ОСОБА_1 . , не відповідають дійсності , оскільки експертиза дала дві взаємовиключаючі відповіді на запитання слідства відповідно до заданих вихідних даних, про що і зазначено у її змісті.
В загальному , судова автотехнічна експертиза встановлює причину настання дорожно-транспортної пригоди лише з технічної , науково-обгрунтованої точки зору, а слідство /суд/ на підставі правового аналізу матеріалів справи і з врахуванням даного висновку вирішує питання про причину ДТП в цілому .З технічної точки зору слідство і суд можуть самостійно вибрати один з варіантів відповіді, визначивши правовим шляхом, який з варіантів розвитку механізму ДТП, пов”язаних із настанням видимості пішохода чи зміною напрямку останнього, слід визначити як момент виникнення небезпеки для руху, що і було зроблено слідством та судом.
Таким чином , суд правильно кваліфікував дії засудженого за ч.2 ст.286 КК України.
Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 . у вчиненні злочину , передбаченого ч.1 ст.№389 КК України, тобто в ухиленні від сплати штрафу та позбавлення права займатись певною діяльністю особою, засудженою до цих видів покарань, відповідають фактичним обставинам справи і розглянутими в судовому засіданні доказами і є обгрунтованими та в апеляції ніким не оспорюються.
При призначенні ОСОБА_1 . покарання за вчинені злочини суд врахував вимоги ст.ст .50,65 КК України, зокрема , ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом”якшують і обтяжують покарання ,а тому підстав для його подальшого пом”якшення немає.
Керуючись ст.ст. 365,366 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляції засудженого ОСОБА_1 . та захисника ОСОБА_2 . в інтересах засудженого ОСОБА_1 . залишити без задоволення , а вирок Тернопільського міськрайонного суду від 25 лютого 2009 р. відносно ОСОБА_1 — без змін.
Головуючий -
Судді -