Справа№2-78 2007 року

       РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"06" лютого 2007 року Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

Головуючого - судді: Цалина Б.М.

Секретаря: Губчук Д.Ю.

з участю :позивача - ОСОБА_1

представника позивача- ОСОБА_2

відповідчів: представника відділу ДВС у Косівському районі - Павлюка І.М.

· представника Хімчинської сільської ради - Розвадовського П.Г.

· співвідповідача -ОСОБА_3

· представника співвідповідача - ОСОБА_4

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Косові справу за позовом ОСОБА_1 до відділу виконавчої служби у Косівському районі, Хімчинської сільської ради, співвідповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення майнової шкоди в сумі 7500 грн, моральної шкоди в сумі 2500 грн та за додатковим позовом про визнання права власності на свійську тварину - коня (кобилу) та виключення її із акту опису та арешту майна НОМЕР_1

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до відділу виконавчої служби у Косівському районі, Хімчинської сільської ради, співвідповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення майнової шкоди в сумі 7500 грн., моральної шкоди в сумі 2500 грн та додатковим позовом про визнання права власності на свійську тварину - коня (кобилу), виключення її із акту опису та арешту майна НОМЕР_1

В судовому засіданні позивач, ОСОБА_1 позов підтримав, суду пояснив, що в березні 2003 року на ринку в селищі Заболотів Снятинського району він купив в жителяАДРЕСА_1  ОСОБА_6 за 1100 грн коня (кобилу) червоної масті півторарічного віку для ведення свого особистого підсобного господарства, та підсобних господарств своїх родичів. В цей же день він купив на ринку упряж для коня на загальну вартість 500 грн. Після придбання коня він деякий час утримував його в своєму господарстві а згодом за браком необхідної кількості корму, а саме сіна, за домовленістю із тещею, ОСОБА_7, передав свого коня на утримання в господарство останньої.ОСОБА_7 доглядала коня, а брат дружини, який проживає в цьому ж господарстві - ОСОБА_3 з його дозволу використовував коня для ведення як свого так і його господарств. 02 червня 2005 року його повідомив родич, ОСОБА_3, що працівники відділу ДВС в нього примусово вилучили коня. Після чого він неодноразово звертався в відділ ДВС щодо повернення свого коня а згодом довідався, що його кінь був переданий на зберігання ОСОБА_5, який реалізував коня а гроші отримав в рахунок погашення грошового боргу ізОСОБА_3 на виконання рішення Косівського районного суду від 23.06.2004 року. Просить визнати за ним право власності на свійську тварину - коня (кобилу) та виключити її із акту опису та арешту майна НОМЕР_1 . А також стягнути із відповідачів в його користь 7500 грн матеріальної шкоди та 2500 грн моральної шкоди.

Представник позивача, ОСОБА_2, позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав, дав аналогічні пояснення та доповнив, що факт придбання його довірителем коня (кобили) стверджується власноручно написаним поясненням ОСОБА_6 та свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 , які були присутні при здійсненні позивачем цієї покупки . Придбаного коня ОСОБА_1 за домовленістю із тещею, ОСОБА_7,

передав останній на утримання.ОСОБА_7 доглядала коня, а брат дружини позивача, який проживає в цьому ж господарстві - ОСОБА_3 з його дозволу використовував коня для ведення як свого так і його господарств. 23.06.2004 року рішенням Косівського районного суду задоволено позов гр.ОСОБА_5 і стягнуто із ОСОБА_3 в користь ОСОБА_5 2600 грн заподіяної шкоди . На виконання вказаного рішення суду було видано виконавчий лист та направлено для примусового виконання в відділ ДВС у Косівському районі. 02 червня 2005 року працівниками відділу ДВС в примусовому порядку, посеред дороги, вилучено вОСОБА_3, коня ( кобилу), що фактично належалаОСОБА_1. Після чого позивач неодноразово звертався в відділ ДВС щодо повернення свого коня а згодом довідався, що його кінь був переданий на зберігання ОСОБА_5, який в дальнійшому реалізував коня а гроші отримав в рахунок погашення грошового боргу ізОСОБА_3 на виконання рішення Косівського районного суду від 23.06.2004 року. При виясненні підстав опису належного позивачу коня , останньому стало відомо, що сільською радою безпідставно, фактично не проводячи перепису та без підпису голови двору ОСОБА_7 записано в її погосподарську книгу коня (кобилу) в наслідок чого Хімчинською сільською радою видано у відділ ДВС довідку НОМЕР_2 із якої вбачається, що в господарствіОСОБА_3 значаться 2 шт. великої рогатої худоби та кінь - 1 шт. На підставі вказаної довідки державним виконавцем складено акт опису й арешту майна де описано в тому числі і спірного коня(кобилу) при чому в даному акті ОСОБА_3 вказував, що кінь належить позивачу, ОСОБА_1 Державним виконавцем не перевірено в установленому законом порядку належність боржнику ОСОБА_3 описаного коня, а в примусовому порядку 02 червня 2005 року вилучили та передали на зберігання стягувачу ОСОБА_5 , який в дальнійшому реалізував його. Таким чином позивач позбавлений своєї власності а саме коня (кобили), в наслідок чого йому заподіяно шкоду в сумі 7500 грн матеріальної шкоди та моральну шкоду в сумі 2500 грн. Просить визнати за ОСОБА_1 право власності на свійську тварину - коня (кобилу) та виключти її із акту опису та арешту майна НОМЕР_1 А також стягнути із відповідачів в користь ОСОБА_1 7500 грн матеріальної шкоди та 2500 грн маральної шкоди. 

Представник відповідача, відділу Державної виконавчої служби у Косівському районі, Павлюк Іван Михайлович, позов заперечив , суду пояснив , що 27.07.2004 року на виконання відділу ДВС поступив виконавчий лист Косівського районного суду про стягнення ізОСОБА_3 в користь ОСОБА_5 2680 грн. Постановою Державного виконавця від 02.08.2004 року відкрито виконавче провадження та надано боржнику термін для добровільного виконання в строк до 09.08.2004 року, однак боржником рішення суду не виконано . В результаті вжитих державним виконавцем заходів встановлено, що згідно довідки МБТІ  НОМЕР_3 нерухомого майна в приватній власності за боржником не рахується . Згідно повідомлення МРЕВ УДАІ НОМЕР_4 за боржником транспортні засоби не числяться . Згідно довідки Хімчинської сільської ради НОМЕР_2 в господарстві боржника зареєстровано 2шт великої рогатої худоби та кінь 1 шт. На виконання рішення суду державним виконавцем згідно акту опису й арешту майна від 09.03.2005 року описано майно за місцем проживання боржникаОСОБА_3 , а саме : незакінчений будівництвом житловий будинок, кобилу та телицю. Описане майно передано на зберігання ОСОБА_3 , якому і було роз'яснено порядок виключення майна із акту опису. 04.04.2005 року встановлено , що частина описаного й арештованого майна відсутня а саме телиця , яку зі слівОСОБА_3 було продано про, що державним виконавцем було складено акт та 05.04.2005 року направлено подання про порушення кримінальної справи відносно зберігача майна. 28.04.2005 року Косівським РВ УМВС повідомлено, що в порушенні кримінальної справи відносноОСОБА_3 відмовлено на підставі ст.6 п.2 КПК України. А тому 02.06.2005 року для забезпечення збереження арештованого майна описане майно а саме коня (кобилу) вилучено у боржника та передано на зберігання стягувачу ОСОБА_5. 11.11.2005 року встановлено, що у ОСОБА_5 описане й арештоване майно відсутнє про, що складено акт та 21.11.2005 року направлено відповідне подання прокурору району про порушення

кримінальної справи відносно зберігана майна. Відділом Державної виконавчої служби арештоване майно на реалізацію не виставлялось , окрім того ОСОБА_1 до ДВС не надавалось жодних підтверджуючих документів про право власності на описану й арештовану кобилу а також позивач не звертався до Косівського райсуду із заявою про виключення майна із акту опису й арешту. Позовні вимоги до відділу ДВС вважає безпідставними та просить в позові відмовити.

Представник відповідача Хімчинської сільської ради , сільський голова -Розвадовський Петро Гнатович позовні вимоги заперечив , суду пояснив, що ОСОБА_3 проживає АДРЕСА_2 в господарстві своєї матері ОСОБА_7 яка значиться головою двору. На виконання його розпорядження спеціаліст-землевпорядник Хімчинської сільської ради ОСОБА_9 в 2004 року проводив перепис майнґ в окрузі де проживає сім"я ОСОБА_7 та відповідно вносив записи в погосподарські книги . Так в господарстві ОСОБА_7 було зареєстровано 2 шт. великої рогатої худоби та кінь 1 шт а також птиця 6 шт на підставі фактичних даних. Підпис голови двору ОСОБА_7 в погосподарській книзі відсутній так як остання при проведенні опису не була присутня. Працівниками відділу ДВС в присутностіОСОБА_3 03.02.2005 року складено акт опису й арешту майна а саме описано і накладено арешт на таке майно : незакінчений будівництвом житловий будинок та кінь (кобила) . Описане майно було передано на відповідальне зберігання ОСОБА_3 , якому і видано на руки копію даного акту. ОСОБА_3 при проведенні опису вказував, що кінь належить ОСОБА_1 однак ніхто із сторін не звертався в сільську раду про внесенення змін в погосподарські книги тобто виключення коня (кобили) із господарства ОСОБА_7 та внесення відповідно до господарства належного власника ОСОБА_1 а тому сільською радою не могли самостійно вноситись будь які зміни в погосподарські книги. ОСОБА_3 відмовлявся від виконання рішення суду про відшкодування 2600 грн матеріальної шкоди ОСОБА_5 а тому державним виконавцем 09 березня 2005 року складено повторний акт опису й арешту майна боржника , а саме : незакінчений будівництвом житловий будинок та кінь (кобила)3-х річного віку та телиця . Описане майно було передано на відповідальне зберігання ОСОБА_3, якому і видано на руки копію даного акту. ОСОБА_3 при проведенні опису вказував, що спірний кінь належить ОСОБА_1, однак знову в сільську раду не поступало ніяких заяв чи звернень від сторін щодо внесення змін в погосподарські книги їхніх господарств . Окрім того спірний кінь утримувався весь час в господарстві ОСОБА_7 а користувався ним боржник ОСОБА_3 В червні 2005 року даний кінь державними виконавцями був примусово вилучений вОСОБА_3 та переданий на зберігання ОСОБА_5 Щодо реалізації даного коня сільській раді нічого не відомо. Просить відмовити в позові до Хімчинської сільської ради за безпідставністю заявлених вимог.

Співвідповідач ОСОБА_3 , позов заперечив , суду пояснив, що рішенням суду було стягнуто з нього в користь ОСОБА_5 2680 грн. матеріальної шкоди заподіяної малолітнім сином ОСОБА_11 та 80 грн за надання юридичної допомоги. Йому було надано термін для добровільного виконання в строк до 09.08.2004 року, однак в зв"язку із тим, що він не погоджувався із рішенням суду він відмовлявся від його виконання. Він проживає в господарстві матері ОСОБА_7, яка і є головою двору. Хімчинською сільською радою в відділ ДВС було видано довідку про те, що в його господарстві зареєстровано 2шт великої рогатої худоби та кінь 1 шт. На виконання рішення суду державним виконавцем на підставі вказаної довідки 09.03.2005 року описано майно за місцем його проживання а саме : незакінчений будівництвом житловий будинок, кобилу та телицю. Описане майно передано йому на зберігання . Він відразу ж ставив до відома державного виконавця, що незакінчений будівництвом житловий будинок належить його дружині, шлюб із якою розірвано, кінь належить не йому а родичу ОСОБА_1 а телиця належить його матері. Мати свою телицю продала так їй необхідно було поїхати до дочки. А 02.06.2005 року під час того як він їхав конем допомогти по господарству ОСОБА_1 державним виконавцем примусово вилучено у нього коня та передано на зберігання стягувачу ОСОБА_5, який за допомогою працівників відділу ДВС продав цього ж коня та гроші отримав собі в рахунок погашення боргових зобов'язань .

Позовні вимоги заперечує оскільки коня не продавав та позивачу шкоди не завдавав.

Представник співвідповідача, ОСОБА_4, позов заперечила суду пояснила , щр на виконання рішення суду від 23.06.2004 року державним виконавцем згідно акту опису й арешту майна від 09.03.2005 року описано майно за місцем проживання боржникаОСОБА_3 яке передано на зберігання останньому, однак 04.04.2005 року виявлено, що описану телицю вже продано а тому 02.06.2005 року для забезпечення збереження арештованого майна описане майно а саме коня (кобилу) вилучено у боржника та передано на зберігання її чоловікові ОСОБА_5. Із моменту отримання вказаного коня на зберігання він знаходився в їх господарській будівлі - стайні, однак ніхто із членів сім"ї не міг вести догляд за вказаним конем окрім того кінь вдарив їх малолітнього сина а тому вона зверталась до сільського голови та телефонувала начальнику Косівського районного управління юстиції Ворсуляку В.Д., якого ставила до відома про неможливість подальшого утримання в своєму господарстві описаного коня (кобили). Начальник УЮ Ворсуляк В.Д, сказав , що допоможе реалізувати вказаного коня і днів за 4-5 приїхав грузовий автомобіль із людьми, які сказали, що вони від ОСОБА_13 . Чоловікові вказані люди заплатили 2750 грн і коня забрали . 240 грн із виручених за продаж коня вони із чоловіком на слідуючий день принесли до начальника Косівської УЮ та передали по заяві на ремонт юстиції . Позов заперечує так як самовільно коня не продавали а ставили до відома начальника Косівського Управління юстиції окрім того ОСОБА_3 відразу було відомо, що кінь переданий був їм на зберігання і знаходився в них діля 5-6 днів, однак за весь цей час до них ніхто не підходив та не говорив, що кінь фактично належить ОСОБА_1 позов вважає безпідставним та просить в позові відмовити.

Суд вислухавши сторони , свідків ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_13, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню із наступних підстав:

як вбачається із рішення Косівського районного суду від 23 червня 2004 року із ОСОБА_3 стягнуто в користь ОСОБА_5 2600 грн шкоди заподіяної малолітнім сином ОСОБА_11 , 80 грн за надання юридичної допомоги ( а.с. 5). Дане рішення суду після вступу в законну силу звернуто до виконання і постановою Державного виконавця від 02.08.2004 року відкрито виконавче провадження та надано боржнику термін для добровільного виконання в строк до 09.08.2004 року. Боржником ОСОБА_3 рішення суду добровільно не виконано . В результаті вжитих державним виконавцем заходів встановлено, що нерухомого майна в приватній власності за боржником не рахується, транспортні засоби не числяться.

На виконання рішення суду державним виконавцем 03.02.2005 року складено акт опису й арешту майна а саме описано і накладено арешт на таке майно : незакінчений будівництвом житловий будинок та кінь (кобила) ( а.с.74-75 ). Описане майно було передано на відповідальне зберігання ОСОБА_3 , якому і видано на руки копію даного акту. ОСОБА_3 при проведенні опису вказував, що кінь належить ОСОБА_1 однак останній не звертався в сільську раду про внесенення змін в погосподарські книги тобто виключення коня (кобили) із господарства ОСОБА_7 та внесення відповідно до господарства належного власника ОСОБА_1 а також не оскаржувався даний акт опису й арешту майна в судовому порядку. В процесі проведення виконавчих дій державним виконавцем повторно складено акт опису й арешту майна від 09.03.2005 року ( а.с.76 - 77) , яким описано майно за місцем проживання боржникаОСОБА_3, а саме : незакінчений будівництвом житловий будинок, коня (кобилу) та телицю. Описане майно передано на зберігання ОСОБА_3 , якому і було роз'яснено порядок виключення майна із акту опису. 04.04.2005 року встановлено , що частина описаного й арештованого майна відсутня а саме телиця, яку зі слівОСОБА_3 було продано його матір"ю про, що державним виконавцем було складено акт (а.с.82) та 05.04.2005 року направлено подання про порушення кримінальної справи відносно зберігача майна.

Із оглянутого в судовому засіданні виконавчого переведення НОМЕР_5 вбачається що на виконання подання начальника відділу ДВС від 05.04.2005 року про порушення кримінальної справи відносноОСОБА_3 за ознаками злочину передбаченого ст. 197 КК України, за порушення обов'язків щодо охорони майна.   28.04.2005 року Косівським РВ

УМВС повідомлено, що в порушенні кримінальної справи відносноОСОБА_3 відмовлено на підставі ст.6 п.2 КПК України, однак копія постанови про відмову в порушенні кримінальної справи в матеріалах переведення відсутня.

02.06.2005 року для забезпечення збереження арештованого майна, описане майно а саме коня (кобилу) вилучено у боржника та передано на зберігання стягувачу ОСОБА_5. 11.11.2005 року встановлено, що у ОСОБА_5 описане й арештоване майно відсутнє про, що складено акт та 21.11.2005 року направлено відповідне подання прокурору району про порушення кримінальної справи відносно зберігача майна за ознаками злочину передбаченого ст. 197 КК України, за порушення обов'язків щодо охорони майна. 27.12.2005 року Косівським РВ УМВС повідомлено, що в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_5 відмовлено на підставі ст.6 п.2 КПК України за відсутності в його діях складу злочину передбаченого ст. 197 КК України , однак копія постанови про відмову в порушенні кримінальної справи в матеріалах виконавчого переведення відсутня що унеможливило відділ ДВС на ознайомлення із змістом винесених постанов про відмову в порушенні кримінальних справ відносноОСОБА_3 та ОСОБА_5 та прийняття рішення про їх оскарження в судовому порядку.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що йому на виконання було передано виконавчий лист виданий Косівським районним судом на підставі рішення Косівського районного суду від 23 червня 2004 року про стягнення із ОСОБА_3 в користь ОСОБА_5 2600 грн шкоди заподіяної малолітнім сином ОСОБА_11 , 80 грн за надання юридичної допомоги. Постановою від 02.08.2004 року було відкрито виконавче провадження та надано боржнику термін для добровільного виконання в строк до 09.08.2004 року. Боржником ОСОБА_3 рішення суду добровільно не виконано . В результаті вжитих заходів встановлено, що нерухомого майна в приватній власності за боржником не рахується, транспортні засоби не числяться а тому 03.02.2005 року він в присутності сільського голови та спеціаліста -землевпорядника сільської ради склав акт опису й арешту майна а саме описав і наклав арешт на таке майно : незакінчений будівництвом житловий будинок та кінь (кобила). Описане майно було передано на відповідальне зберігання ОСОБА_3, якому і видано на руки копію даного акту. ОСОБА_3 при проведенні опису вказував, що кінь належить ОСОБА_1 однак до відділу ДВС не поступало відомостей про виключення описаного майна із акту опису. ОСОБА_3 ухилявся від виконання рішення суду а тому ним було повторно складено акт опису й арешту майна від 09.03.2005 року яким описано майно за місцем проживання боржникаОСОБА_3 незакінчений будівництвом житловий будинок, коня (кобилу) та телицю. Описане майно передано на зберігання ОСОБА_3, якому і було повторно роз"яснено порядок виключення майна із акту опису. 04.04.2005 року встановлено , що частина описаного й арештованого майна відсутня а саме телиця, яку зі слівОСОБА_3 було продано його матір"ю про, що він склав акт . 02.06.2005 року для забезпечення збереження арештованого майна, описане майно а саме коня (кобилу) вилучено у боржника та передано на зберігання стягувачу ОСОБА_5. 11.11.2005 року встановлено, що у ОСОБА_5 описане й арештоване майно відсутнє про, що складено акт та 21.11.2005 року направлено відповідне подання прокурору району про порушення кримінальної справи відносно зберігача майна . Жодних дій щодо реалізації спірного коня (кобили) державна виконавча служба не проводила , тобто описаний по акту кінь був реалізований стягувачем ОСОБА_5 без відома ДВС .

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що разом із нею в господарстві проживає її син ОСОБА_3. Ствердила, що в березні 2003 року її зять ОСОБА_1 на ринку в селищі Заболотів купив коня (кобилу) червоної масті півторарічного віку. Після придбання коня він деякий час утримував його в своєму господарстві а згодом за браком необхідної кількості корму, а саме сіна, домовився із нею про те, щоб вона деякий час утримувала цього коня в своєму господарстві. Так вона із осені 2003 року доглядала коня, а ОСОБА_3 із дозволу ОСОБА_1 використовував коня для ведення як свого так і його господарств. їй відомо, що працівники відділу виконавчої служби описали в її господарстві майно а саме недобудований житловий будинок

який фактично належить невістці, коня, що належав зятю, ОСОБА_1 та її телицю. Вона в квітні 2005 року їхала до своєї дочки, яка проживає в Запоріжжі а тому і була змушена продати телицю. В червні 2005 року працівники відділу ДВС вОСОБА_3 примусово вилучили коня, та передали на зберігання ОСОБА_5, який і продав коня . Щодо запису за 2004 рік в погосподарській книзі про те, що в її господарстві зареєстрований кінь вона довідалась після проведення опису майна державними виконавцями так як при проведенні перерепису вона присутня не була і їй взагалі не було відомо , що в господарстві головою двору якого вона являється самовільно сільською радою дописано коня, який фактично належить ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що він працює начальником управління юстиції у Косівському районі і може ствердити, що до нього неодноразово звертались із скаргами щодо невиконання рішення суду жит.АДРЕСА_2 ОСОБА_5 та його дружина а також щодо неможливості утримання в своєму господарстві описаного вОСОБА_3 коня однак він особисто ніяких вказівок чи розпоряджень щодо реалізації описаного та арештованого державними виконавцями вОСОБА_3 коня (кобили) не давав так як це не входить в його компетенцію. 

Суд вважає доведеною в судовому засіданні вимогу позивача ОСОБА_1 в частині визнання права власності на свійську тварину коня (кобилу) та виключення її із акту опису та арешту майнаНОМЕР_1, оскільки як вбачається із пояснень позивача він в березні 2003 року на ринку в селищі Заболотів в жит.АДРЕСА_1 ОСОБА_6 купив за 1100 грн коня (кобилу) червоної масті півторарічного віку для ведення підсобних господарств свого та родичів. Даний факт стверджується власноручно написаним поясненням ОСОБА_6 (а.с.12) та свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 ( а.с. 13,14) , які також ствердили факт придбання позивачем спірного коня (кобили). СвідокОСОБА_7 в судовому засіданні підтвердила, що на прохання позивача погодилась тимчасово утримувати в своєму господарстві його коня та за згодою останнього даним конем користувався ОСОБА_3 Як пояснив в судовому засіданні сільський голова с.Химич Розвадовський П.Г. перепис майна в господарстві ОСОБА_7 було проведено у відсутньої останньої та без її відома зареєстровано в її господарстві коня, який фактично утримувався в її господарстві. А тому суд вважає , що ОСОБА_1 являється правомірним власником свійської тварини -коня (кобили) та відповідно даний кінь (кобила) піддягає виключенню із акту опису й арешту майна . Окрім того суд вважає, що позивачу слід поновити строк позовної давності в частині виключення із акту опису та арешту майнаНОМЕР_1 належного йому коня (кобили), як такий , що пропущений із поважної причини оскільки як вбачається із оглянутого в судовому засіданні виконавчого провадження копія акту опису й арешту майна була вручена боржнику ОСОБА_3 однак в матеріалах переведення відсутні відомості про те, коли саме боржник повідомив належного власника про описане його майно , що практично позбавило можливості позивача на оскарження у встановлений законом строк акт опису й арешту майна. Ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У відповідності до ст. 5 ЗУ "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов"язаний вживати заходів примусового виконання рішення, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення та має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку встановленому законодавством... Ст. 50 цього ж Закону передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації. В судовому засіданні встановлено, що боржник ОСОБА_3 ухилявся від добровільного виконання рішення суду про відшкодування ОСОБА_5 2600 грн матеріальної шкоди та 80 грн за надання юридичної допомоги, про що свідчить власноруч написана заява боржника на ім"я начальника ДВС. А тому

державним виконавцем у відповідності до вимог ст. 55 ЗУ "Про виконавче провадження" накладено арешт на майно боржника шляхом проведення опису і накладення на нього арешту. Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису й арешту майна боржника. Під час проведення опису й арешту майна боржника державний виконавець вправі оголосити заборону розпоряджатися ним, а у разі потреби обмежити права користування майном або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам , про що зазначається в акті опису й арешту. Із акту опису та арешту майнаНОМЕР_1 ( а.с.76 - 77) вбачається, що державним виконавцем ОСОБА_14 описано майно за місцем проживання боржникаОСОБА_3, а саме : незакінчений будівництвом житловий будинок, коня (кобилу) та телицю. Описане майно передано на зберігання самому боржнику ОСОБА_3, якому і було роз'яснено порядок виключення майна із акту опису. А також в даному акті зазначено, що описане майно буде передано для реалізації не раніше 16.03.2005 року. Боржнику видано на руки копію вказаного акту. Із акту державного виконавця від 04.04.2005 року (а.с.82) вбачається, що частина описаного й арештованого майна відсутня а саме телиця . 05.04.2005 року начальником ДВС направлено подання прокурору району про порушення кримінальної справи відносно зберігача майна -ОСОБА_3 Із оглянутого в судовому засіданні відмовного матеріалу НОМЕР_6 вбачається що постановою ДІМ Косівського РВ УМВС Лукинича 1.3. від 11.04.2005 року відмовлено в порушенні кримінальної справи відносноОСОБА_3 за відсутністю в його діях складу злочину передбаченого ст. 197 КК України. Вказана постанова при перевірці відмовного матеріалу скасована прокурором Косівського району Хомин В.Д постановою від 05.05.2005 року а матеріали направлено для проведення додаткової перевірки в Косівський РВ УМВС. За наслідками проведення додаткової перевірки постановою ДІМ Косівського РВ УМВС Лукинича І.З. від 19.05.2005 року відмовлено в порушенні кримінальної справи відносноОСОБА_3 за відсутністю в його діях складу злочину передбаченого ст. 197 КК України. Дана постанова грунтується на зібраних поясненнях боржникаОСОБА_3, його матері ОСОБА_7, та інших членів сім»ї які стверджували, що в боржника відсутнє особисте майно на яке можна було б накласти арешт. Із супровідного листа при відмовному матеріалі вбачається, що копія вказаної постанови направлена для відома прокурору , однак вихідний номер та дата направлення цієї постанови відсутні як і взагалі відсутні відомості про направлення вказаної постанови начальнику відділу ДВС у Косівському районі, що унеможливило для останнього подальше її оскарження.

В судовому засіданні встановлено, що 02.06.2005 року для забезпечення збереження арештованого майна, описане майно а саме коня (кобилу) державним виконавцем вилучено у боржника та передано на зберігання стягувачу ОСОБА_5. 11.11.2005 року встановлено, що у ОСОБА_5 описане й арештоване майно відсутнє про, що складено акт ( а.с.87) та 21.11.2005 року начальником ДВС направлено відповідне подання прокурору району про порушення кримінальної справи відносно зберігача майна за ознаками злочину передбаченого ст. 197 КК України, за порушення обов'язків щодо охорони майна. Із оглянутого в судовому засіданні відмовного матеріалу НОМЕР_7 вбачається що постановою ДІМ Косівського РВ УМВС Лукинича 1.3. від 01.12.2005 року відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_5 за відсутністю в його діях складу злочину передбаченого ст. 197 КК України. Із пояснень, що містяться у вказаному відмовному матеріалі вбачається, що ОСОБА_5, відповідальний за збереження описаного державним виконавцем вОСОБА_3 коня без відома працівників відділу ДВС продав невідомим особам коня а гроші отримав в рахунок відшкодування шкоди , при чому різницю в сумі 240 грн на слідуючий день по заяві передав на ремонт управління юстиції в Косівському районі. Як пояснив начальник Управління Юстиції у Косівському районі Ворсуляк В.Д. , він особисто не контролює виконання рішень судів і ніяких розпоряджень щодо реалізації описаного коня він не давав. Відомості про направлення вказаної постанови для відома начальнику ДВС та прокурору району відсутні, що унеможливило для ДВС подальше її оскарження.

Таким чином суд вважає що позивачем в судовому засіданні не доведено позовну

вимогу в частині відшкодування із відділу ДВС та Хімчинської сільської ради матеріальної шкоди в сумі 7500 грн та 2500 грн моральної шкоди . У відповідності до вимог ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Ст. 1167 цього ж кодексу передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Як передбачено ст. 1190 ЦК України, особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини. В даному випадку за неналежної перевірки працівниками відділу Косівського РВ УМВС подань начальника ДВС у Косівському районі щодо порушення кримінальних справ відносноОСОБА_3 та ОСОБА_5 як зберігачів майна, за ознаками злочину передбаченого ст. 197 КК України, за порушення обов"язків щодо охорони майна, суд не має можливості визначити частку відповідно до ступеня їхньої вини а тому в позові про відшкодуванн матеріальної та моральної шкоди слід відмовити. Окрім того при відмові в позові в частині відшкодування шкоди суд бере до уваги вину самого позивача, що виражається в тому, що останній сам передав придбаного коня (кобилу) на утримання та використання боржнику ОСОБА_3, а також як пояснив в судовому засіданні ОСОБА_3 він повідомляв позивача про те, що його коня державним виконавцем включено в акт опису й арешту майна від 03.02.2005 року та 09 березня 2005 року однак останній не придаючи цьому значення не вживав ніяких заходів щодо виключення його власності коня (кобили) із акту опису й арешту майна, що в дальнійшому і призвело до таких наслідків. Окрім того як пояснила представник співвідповідача ОСОБА_4, та ОСОБА_3, позивачу було відомо про примусове вилучення коня державними виконавцями 02 червня 2005 року та передачу на тимчасове зберігання ОСОБА_5 , однак і в даному випадку ОСОБА_1 відразу не вживав ніяких заходів щодо повернення свого коня а тільки в січні 2006 року звернувся в суд із позовом про відшкодування шкоди.

На підставі ст. ст. 316, 319, 321, 325, 328 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 50, 55, 58 ЗУ "Про виконавче провадження" та керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України , суд, -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 задоволити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на свійську тварину -коня (кобилу) та виключити її із акту опису та арешту майна НОМЕР_1 а в решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскардження , якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження , але апеляційна скарга не була подана в строк , рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано до Косівського районного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути додана до Івано-Франківськорго апеляційного суду через Косівський районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.