ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.07.2006 Справа № 21/73-06
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Джихур О.В. -доповідача
суддів: Коршуна А.О. ,Ясир Л.О.,
при секретарі судового засідання Лазаренко П.М.
Представників сторін:
від позивача: Мастюк Євген Петрович представник, довіреність №58-14/18777 від 24.12.04;
від відповідача: Рукавішніков Костянтин Романович представник, довіреність №01/02 від 03.02.06;
розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат”, м. Кривий Ріг
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.06р.
у справі № 21/73-06
за позовом відкритого акціонерного товариства “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат”, м. Кривий Ріг
до відкритого акціонерного товариства “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат”, м. Кривий Ріг
про зобов’язання передати позивачу 5 тн. куль чавунних помольних (60 мм.)
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2009р. у справі № 21/73-06 ( суддя Алмазова І.В.) позов відкритого акціонерного товариства “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат”, м. Кривий Ріг до відкритого акціонерного товариства “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат”, м. Кривий Ріг про зобов’язання передати позивачу 5 тн. Куль чавунних помольних (60 мм.) задоволено. Стягнуто з відкритого акціонерного товариства “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат” на користь відкритого акціонерного товариства “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” 14756, грн. 74 коп. основного боргу, 5076 грн. 31 коп. - інфляційних,1106 грн. 75 коп. - річних, 209грн. 40 коп. - витрат по сплаті державного мита,118 грн.00 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Рішення мотивовано ст.ст.11,526-530,625 Цивільного кодексу України.
Не погодившись з зазначеним рішенням відповідач його оскаржує на предмет невідповідності нормам процесуального, матеріального права. Скаржник стверджує, що позивачем не доведено договірний характер поставки , проте суд вважав ці обставини доведеними, відсутність в матеріалах справи доказів погодження між сторонами усіх істотних умов договору є підставою для застосування до спірних відносин ст. 153 ЦК УРСР та відмови в позові. Особа, яка отримувала продукцію була уповноважена лише на приймання товару, а не на узгодження суттєвих умов договору, отже відносини між сторонами є позадоговірними, тому застосування господарським судом до спірних правовідносин ч.1 ст. 11,526,530,625 ЦК України, які передбачають відповідальність за порушення договірного зобов’язання, є помилковим.
Скаржник просить рішення скасувати, в позові відмовити.
Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає рішення законним, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Перевіривши рішення на предмет відповідності діючому законодавству, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
На підставі листа відповідача від 08.07.2003р. (а.с.8) його представник по довіреності по накладній № 012189 від 24.07.2003р. отримав кулі металеві у кількості 5 тн. на загальну суму 14756 грн. 74 коп.
Разом з продукцією представник відповідача отримав й рахунок № 22 (а.с.13) на оплату продукції.
В судовому засіданні були досліджені оригінали документів: довіреності ЯЖБ № 806662 (а.с. 9), накладної № 012189 від 24.07.2003р., рахунку № 282 і було встановлено, що підписи на накладній та рахунку відповідають зразку підпису особи, уповноваженої за довіреністю ЯЖБ № 806662 на отримання продукції. Отримання рахунку № 282 від29.07.2003р. представником відповідача свідчить про те, що йому було відомо про необхідність оплати продукції, яку він повинен був оплатити на протязі 7 днів з моменту отримання вимоги (ст.. 165 ЦК УРСР, який діяв на час виникнення спірних відносин).
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦК УРСР цивільні права і обов’язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов’язки.
Ця норма відновлена й в ч. 1 ст. 11 ЦК України, якою встановлено, що цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.
Дії сторін, відповідача –по видачі довіреності на отримання продукції повноважному представнику, безпосередньому отриманню її, що не заперечується відповідачем, позивача - по відвантаженню продукції, видачі первинних документів, свідчить про те, що між сторонами виникли правовідносини з купівлі –продажу.
Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі – продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно ст.692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідач продукцію і рахунок прийняв, але своє зобов’язання по оплаті прийнятої продукції не виконав.
Таким чином, вимога щодо стягнення основного боргу в сумі 14756,74 грн. вважається обґрунтованою.
Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов”язанний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За період з вересня 2003 року по лютий 2006 року інфляційні витрати становлять 5076,31 грн., 3% річних за цей же термін –1 106,75 грн.
В цій частині позов також вважається правомірним, оскільки матеріалами справи доведено факт прострочки відповідачем виконання грошового зобов’язання.
Доводи скаржника не заслуговують на увагу, оскільки згідно ч.2 ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього кодексу. Таким чином, на спірні відносини розповсюджуються норми, що регулюють окремі види зобов’язань, зокрема купівлю –продаж.
Зазначене й стосується ст.625 ЦК України, оскільки інфляційні витрати та річні не є за своєю правовою природою неустойкою, яка встановлюється договором.
Що стосується порушення відносно відповідача справи про банкрутство, то судова колегія зазначає, що ця справа порушена 06.09.2004 року (а.с. 63) на даний час триває процедура розпорядження майном, оголошення в газеті про порушення провадження у справі про банкрутство не здійснено, як пояснив представник відповідача, доказів в спростування цих обставин не надав. Мораторій на стягнення інфляційних втрат та річних не розповсюджуються, оскільки як вказано вище, вони не є штрафними санкціями.
З огляду на викладене, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2006 року відповідає діючому законодавству, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 103- 105 Господарського процесуального кодексу України,
суд -
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12 травня 2006р.
у справі № 21/73-06 залишити без змін.
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат”, м. Кривий Ріг без задоволення.
Головуючий суддя | О.В.Джихур |
Судді:
| А.О.Коршун |
| Л.О.Ясир |