Головуючий у 1 інстанції - Бусленко В.П.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 липня 2011 року справа №2а-1069/11/1226 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Міронової Г.М.
суддів Юрко І.В. , Блохіна А.А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області на постанову Свердловського міського суду Луганської області від 28 грудня 2010 року у справі № 2а-2681/10/1226 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області про перерахунок призначеної пенсії
ВСТАНОВИЛА:
27.10.2010 року позивач звернулася до суду з позовом про визнання неправомірними дій пенсійного органу щодо перерахунку пенсії в зв’язку з втратою годувальника і вказала, що їй була призначена пенсія у зв'язку з втратою годувальника з 5.01.2004 року згідно ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Загальний стаж годувальника складав 41 рік 11 місяців ( в тому числі робота зі Списком № 1 - 22 роки 8 місяців 27 днів). Коефіцієнт стажу склав 0, 63917. Пенсія розрахована із середнього заробітку за період з 1.07.1979 року до 30.06.1984 року (за 60 місяців щомісячно із застосуванням оптимізації). Коефіцієнт заробітку - 3,99794. Згідно поданої позивачем заяви з 1.07.2004 року було зроблено перерахунок по стажу, при якому автоматизованим способом відбулася оптимізація заробітної плати. Прооптимізувалось 59 місяців з 60. Коефіцієнт заробітної плати склав 4,95302. Заробітна плата для визначення розміру пенсії - 1846,09 грн. Загальний стаж годувальника склав 52 роки 4 місяці 4 дні (в т.ч. робота за Списком № 1 - 27 років 1 місяць 13 днів, робота в районах Крайньої Півночі - 31 рік 3 місяці 14 днів в пільговому обчисленні 1:1,5). Коефіцієнт стажу склав 0.74332. З невідомих позивачу причин у лютому 2010 року відповідач здійснив перерахунок стажу за пенсійною справою померлого годувальника і зменшив стаж його роботи як за Списком № 1, так і змінив кратність стажу за період роботи в районах Крайньої Півночі, тим самим зменшив розмір призначеної та сплачуваємої пенсії. Просила визнати дії пенсійного органу щодо перерахунку пенсії у зв'язку з втратою годувальника неправомірними та зобов’язати відповідача відновити її порушене право з 01.02.2010 року шляхом виплати пенсії в раніше призначеному розмірі.
Постановою Свердловського міського суду Луганської області від 28 грудня 2010 року позовні вимоги були задоволені.
Відповідач не погодився з таким судовим рішенням і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити. Відповідач вказував на порушення судом норм матеріального права при вирішенні спору.
За нормами частини другої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Головним доводом апеляційної скарги є посилання на те, що позивач змінила адресу і при постановці на облік саме в Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області було виявлено, що не було документів, які б підтверджували стаж роботи померлого годувальника на інвалідності внаслідок профзахворювання, тому на цій підставі пенсію в зв’язку з втратою годувальника була перерахована з огляду на Закон України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Колегія суддів вважає наведений довід безпідставним з огляду на наступне.
Сторонами не заперечувалось, що пенсія по втраті годувальника була призначена позивачеві у відповідності до ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058 (надалі – Закон № 1058) (а.с. 15, 20).
Годувальник помер 01.11.1999 року. Тобто, пенсія, яка була йому нарахована і підстави її нарахування за діючим законодавством не можуть бути переглянуті у сторону зменшення. Тому довід пенсійного органу про перерахунок пенсії померлого згідно із Законом України «Про підвищення престижності шахтарської праці» не витримує ніякої критики. Даний закон у спірних правовідносинах не застосовувался, для цього потрібно волевиявлення позивача, якого у даному випадку не було. До того, вказаний запроваджений в дію з 16.09.2008 року.
Окрім того, відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, зараховується до стразового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що було чинним до 1 січня 1991 року, тобто у кратному розмірі.
Зазначений порядок обчислення страхового стажу застосовується і у разі призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника, оскільки статтею 37 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058 визначено, що пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається у відсотках від пенсії за віком померлого годувальника: на одного непрацездатного члена сім’ї – 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.
Відповідно до абзацу 3 частини 2 статті 63 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, підпункту 3.2 пункту 3 Положення про управління Пенсійного Фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року № 5-5, начальник управління керує діяльністю управління, персонально відповідає за виконання покладених на управління завдань. Таким чином від імені територіального органу Пенсійного фонду приймає рішення його начальник.
В матеріалах справи відсутнє рішення пенсійного органу як реалізація його владних управлінських функцій, є тільки лист про повідомлення позивача про вчинення певних дій з боку відповідача, що є неприпустимим в даній ситуації (а.с. 20 зв.бік).
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, як при розгляді справи у суді першої інстанції, так і при апеляційному перегляді, відповідачем не було додано належних доказів стосовно того, що оспорювані дії вчинені ним законно та обґрунтовано.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв постанову з дотриманням норм матеріального і процесуального права і доводами апеляційної скарги висновку суду не спростовуються.
Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області у справі № 2а-2681/10/1226 – залишити без задоволення.
Постанову Свердловського міського суду Луганської області від 28 грудня 2010 року у справі № 2а-335/11/1201 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області про перерахунок призначеної пенсії – залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Міронова Г.М.
Судді Блохін А.А.
ОСОБА_3