ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2016 р.                                        Справа № 921/830/15-г/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді М.І. Хабіб

суддів О.В. Зварич

ОСОБА_1,

за участю секретаря судового засідання Карнидал Л.Ю.

та представників сторін:

стягувача: ОСОБА_2 (довіреність №14-167 від 11.06.2014);

боржника: ОСОБА_3 (довіреність №01/1816 від 04.01.2016),

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, вих. №14/2-1539в від 19.07.2016 (вх. №01-05/4060/16 від 19.08.2016)

на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 27.07.2016 про часткове задоволення заяви ПАТ по газопостачанню та газифікації “Тернопільгаз” про розстрочку виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 15.10.2015 у справі №921/830/15-г/16 про стягнення 22 902,61 грн інфляційних втрат, 1 416 807,78грн - 7% штрафу, 87 627,12 грн – 3% річних та 438 135,64 грн пені

стягувач: Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ

боржник: Публічне акціонерне товариство “Тернопільгаз”, м. Тернопіль

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року ПАТ «Тернопільгаз» звернулося до Господарського суду Тернопільської області на підставі ст. 121 ГПК України із заявою про розстрочення на 24 місяці виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 15.10.2015 у справі №921/830/15-г/16, яким присуджено до стягнення з ПАТ «Тернопільгаз» на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України» 212 668, 76грн пені, 708 403,89грн 7% штрафу, 84 801,07грн 3% річних, 22 902,61грн інфляційних втрат та 39 252,93грн судового збору.

Заява обгрунтована неможливістю повного одночасного виконання рішення у зв’язку з важким фінансовим станом боржника. Боржник вказує, що на момент звернення із заявою про розстрочку, його заборгованість перед стягувачем на підставі судових рішень становить 5 млн.грн, яка складається виключно із штрафних санкцій, відсотків річних та інфляційних втрат. Зазначає, що причиною несвоєчасних розрахунків із стягувачем було те, що поставлений згідно з договором купівлі-продажу №105/2012-ВТБ від 30.07.2012 природний газ використаний виключно для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат боржника. Розрахунки за газ здійснювалися з власних обігових коштів ПАТ «Тернопільгаз», які товариство отримувало в результаті постачання та транспортування природного газу усім категоріям споживачів, які, в свою чергу, несвоєчасно проводили розрахунки за спожитий газ. З 01.07.2015 відповідно до ЗУ «Про ринок природного газу» відокремлено функції ПАТ «Тернопільгаз» з постачання та розподілу природного газу та анульовано ліцензію на постачання природного газу за регульованим тарифом і товариство не здійснює постачання природного газу, що за результатами 2014 року складало 58,8% дохідної частини товариства. Єдиною статтею доходу товариства станом на даний час є розподіл ( транспортування) природного газу, що не покриває витрат на обслуговування та утримання в належному стані газопроводів. За результатами діяльності у 2015 році товариство зазнало збитків на суму понад 31 млн. грн.

У поданих суду першої інстанції доповненнях до заяви про розстрочення виконання рішення боржник зазначає, що постановою НКРЕКП № 446 від 24.03.2016 затверджено для ПАТ «Тернопільгаз» тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами у розмірі 681,20грн за 1000 м куб. До вказаного тарифу статті витрат на оплату штрафних санкцій не передбачено, як і не передбачено чистого прибутку від газорозподільної діяльності. Вказує, що відповідно до балансу підприємства та звіту про фінансові результати за 2015 рік збитки підприємства становлять 31,70 млн грн, в той час, як за І квартал 2016 року товариством отримано прибуток в розмірі 43 тис.грн. Зазначає, що у ПАТ «Тернопільгаз» наявна кредиторська заборгованість в розмірі 186, 3 млн. грн, в тому числі 13,5 млн. грн банківські кредити, 7,5 млн. грн розрахунки з бюджетом, 2,5 млн. грн страхові внески (соціальні виплати).

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 27.07.2016 у справі №921/830/15-г/16 (суддя Хома С.О.) заяву ПАТ «Тернопільгаз» про розстрочку виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 15.10.2015 у справі №921/830/15-г/16 задоволено частково. Розстрочено виконання рішення суду на 12 місяців, починаючи з серпня 2016 року по липень 2017 року, шляхом сплати щомісяця по 89 002, 44 грн (крім липня 2017 року, в якому до сплати належить 89 002,42грн).

При частковому задоволенні заяви ПАТ «Тернопільгаз» про розстрочку виконання рішення, суд першої інстанції виходив з наявності конкретних обставин, які ускладнюють виконання рішення суду, зокрема, фінансового стану боржника. Крім того, суд першої інстанції також врахував, що стягувач не подав жодних заперечень щодо розстрочення виконання рішення, хоча належним чином був повідомлений про судове засідання з розгляду заяви боржника, не подав доказів на підтвердження свого фінансового стану.

Стягувач - ПАТ НАК «Нафтогаз України» не погодився з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, просить скасувати ухвалу та відмовити у задоволенні заяви ПАТ «Тернопільгаз» про розстрочку виконання рішення суду у справі №921/830/15-г/16 в повному обсязі.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги скрутний фінансовий стан боржника, оскільки такий документально не підтверджений. Вказує, що боржник не навів жодних фактів настання стихійного лиха або інших надзвичайних подій, які унеможливлюють виконання рішення суду. Зазначає, що з установчих документів боржника вбачається, що боржник веде активну господарську діяльність, має кошти на рахунках та майно, на яке можна звернути стягнення. При цьому стверджує, що ПАТ НАК «Нафтогаз України» не має фінансової можливості відстрочувати виконання зобов’язання своїх контрагентів, що зумовлено важким фінансовим станом компанії та інфляційними процесами в державі. Вказує, що ПАТ «НАК «Нафтогаз України» є суб’єктом господарювання державного сектору економіки, що забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом та має стратегічне значення для безпеки та економіки держави. За спірним договором постачався імпортований природний газ, закуплений компанією за зовнішньоекономічними контрактами, умовами яких встановлені чіткі строки розрахунків за поставлений газ та жорсткі санкції за порушення цих строків. Вчасне виконання зобов’язань контрагентами перед компанією, в т.ч. судових рішень, зменшить можливі фінансові втрати компанії. Однак, ці обставини не були досліджені судом першої інстанції, що призвело до прийняття безпідставної та необґрунтованої ухвали.

У відзиві на апеляційну скаргу боржник заперечує проти доводів скаржника, просить залишити оскаржувану ухвалу без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вважає, що прийнята судом першої інстанції ухвала про розстрочку виконання рішення є законною, обгрунтованою, прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права та з урахуванням усіх обставин справи.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі.

Представник боржника підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Аналогічне за змістом положення міститься в статті 36 Закону України "Про виконавче провадження".

Пунктом 7.1.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.12 № 9 роз’яснено, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, відстрочка або розстрочка виконання рішення суду можлива лише у виняткових випадках, які визначає суд, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають можливість виконання рішення. Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення. Крім того, при відстроченні чи розстроченні виконання рішення суд повинен враховувати інтереси обох сторін.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2015 рік збиток боржника становить 31 747тис.грн, прибуток відсутній.

Згідно з балансами (звітами про фінансовий стан) станом на 31.12.2015 та станом на 31.03.2016 непокритий збиток боржника станом на 31.12.2015 становив 96 895тис.грн, а станом на 31.03.2016 - 96 852тис.грн. Поточна кредиторська заборгованість станом на 31.12.2015 становила 186 299 тис. грн., а станом на 31.03.2016 – 204 186 тис. грн., у т.ч.: 13 500тис.грн - короткострокові кредити в банках, 97 130 тис.грн - поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи та послуги, 2 700тис.грн – розрахунки з бюджетом, 1 832тис.грн - розрахунки зі страхування, 6 257тис.грн -розрахунки з оплати праці. В той час, як згідно із звітом про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) на кінець І-го кварталу 2016 року прибуток становив лише 43тис. грн.

12.04.2016 державним виконавцем органу ДВС Тернопільського міського управління юстиції при примусовому виконанні судових наказів, в тому числі наказу Господарського суду Тернопільської області №921/830/15-г/16 від 23.12.2015, винесено постанову ВП №50121829 про арешт коштів боржника у межах суми 5 505 553,73грн, які знаходяться на рахунках ПАТ «Тернопільгаз» у банківських установах (том 1, а.с. 234-235).

З оскарженої ухвали вбачається, що з цих обставин виходив суд першої інстанції при розстроченні виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 15.10.2015 у справі №921/830/15-г/16. Крім того, суд врахував неподання стягувачем жодних заперечень щодо розстрочення виконання рішення чи доказів його важкого фінансового стану. Відтак суд дійшов висновку про розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців.

Таким чином, з огляду на вказані обставини, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у боржника обставин, які ускладнюють виконання рішення суду.

Крім того, постановою від 24 березня 2016 року N 446 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), установила Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" тариф на послуги розподілу природного газу - в розмірі 681,20 грн за 1000 м 3 (без урахування ПДВ), при цьому, згідно з Планом розвитку газорозподільної системи ПАТ «Тернопільгаз» на 2016-2025роки, затвердженим постановою НКРЕКП №406 від 24.03.2016, єдиним джерелом фінансування Плану розвитку газорозподільної системи ПАТ "Тернопільгаз" на 2016 рік встановлено амортизаційні відрахування в розмірі 6 687,40тис.грн без ПДВ.

Отже, ПАТ «Тернопільгаз» надає послуги та отримує плату за них у розмірі встановленого тарифу. Єдиним джерелом фінансування розвитку газорозподільної системи боржника на 2016 рік є амортизаційні відрахування у встановленому розмірі.

Колегія суддів відхиляє як необґрунтовані доводи скаржника, оскільки норми чинного законодавства пов’язують можливість відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду не лише з настанням стихійного лиха або інших надзвичайних подій. Підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення може бути скрутний фінансовий стан боржника, який ускладнює чи унеможливлює виконання рішення. У даному випадку належними і допустимими доказами підтверджено, що фінансовий стан боржника є скрутним, який унеможливлює виконання рішення суду одноразовим платежем.

Крім того, повідомленням про вручення поштового відправлення ( т.1, а.с. 226) підтверджено, що 22.07.2016 стягувач отримав ухвалу суду першої інстанції про призначення до розгляду на 27.07.2016 заяви боржника про розстрочення виконання рішення суду. Однак, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, жодних заперечень щодо розстрочення виконання рішення суду чи доказів на підтвердження свого важкого фінансового стану, який мав би врахувати суд при розгляді заяви боржника, стягувач суду не подав, явки свого представника в судове засідання суду першої інстанції 27.07.2016 не забезпечив.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду вважає ухвалу суду першої інстанції про розстрочення виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 15.10.2015 у справі №921/830/15-г/16 терміном на 12 місяців, починаючи з серпня 2016 року по липень 2017 року, законною та обгрунтованою.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 2ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що скаржником не доведено та не подано доказів наявності підстав, передбачених ст. 104 ГПК України, для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали та для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір, сплачений скаржником при поданні апеляційної скарги, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 91, 99, 101,103,105, 106, 121 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 27.07.2016 у справі №921/830/15-г/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.Справу повернути до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 31.08.2016

Головуючий суддя                                                                      М.І. Хабіб

Суддя                                                                                          О.В. Зварич

Суддя           О.С. Скрипчук