Справа №2-32/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2011 року Ананьївський районний суд Одеської області

в складі: головуючого судді: Надєр Л. М.

при секретарі Калін О. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ананьєві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про примусове виселення із житлового приміщення

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про примусове виселення ОСОБА_2 з житлового приміщення, в якому зазначає, що є власницею частини житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 на підставі договору-дарування від 01 грудня 1995 року. З 1986 року вона знаходилась у зареєстрованому шлюбі з відповідачем по справі, а з травня 1996 року вони почали проживати у зазначеному житловому будинку разом з неповнолітніми дітьми, однак в даному житловому приміщенні відповідач не зареєстрований, на реєстраційний облік поставлений за іншою адресою. Оскільки 16 лютого 2001 року шлюб між позивачем та відповідачем був розірваний, тому припинивши будь-які родинні відносини, ОСОБА_1 поставила питання щодо його добровільного виселення з належного їй домоволодіння, в зв?язку з тим, що ОСОБА_2 не має жодних правових підстав для проживання в даному житловому будинку, однак він ігнорує її прохання. Відповідач неправомірно поводиться, псує майно, принижує та погрожує їй, завдає матеріальної та моральної шкоди, привів у непридатність для подальшого використання приміщення літньої кухні та сараї, зносить на дворову територію непотріб, не дає їй доступу до лічильників електроенергії та газопостачання, таким чином створює їй перешкоди в користуванні вказаним домоволодінням, який є її приватною власністю, а така його протиправна поведінка ще й негативно впливає на стан її здоров?я, тому ОСОБА_1 звернулася до суду та просить задовольнити позовні вимоги та примусово виселити відповідача з її домоволодіння.

У судовому засіданні при розгляді справи позивач уточнила свої позовні вимоги та просить суд усунути перешкоди у здійсненні права власності та виселити відповідача з належного їй на праві приватної власності домоволодіння, розташованого АДРЕСА_2.

Відповідач по справі позов не визнав та пояснив, що жодних перешкод в користуванні будинком ОСОБА_1 не чинить, крім того вважає що має право проживати у даному домоволодінні, в зв?язку з тим, що за час спільного їх проживання у вказаному будинку, де на той час ніяких зручностей не було, він за свої кошти, які були отримані від реалізації меду, адже у нього була своя власна пасіка, та інші кошти (а.с.54-82,86) зробив ремонт в будинку та суттєво поліпшив умови проживання в ньому. Крім того вказав, що подав до суду позов про визнання вказаного жилого будинку об?єктом права спільної власності подружжя та поділ будинку в натурі, в зв?язку з чим просить провадження у даній справі зупинити до розгляду судом справи за його позовом до ОСОБА_1

Суд, заслухавши позивача, відповідача, допитавши свідків та вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснила, що дуже добре знає ОСОБА_1, часто буває у неї вдома та може підтвердити той факт, що позивач дійсно не має можливості в повному обсязі користуватися своїм домоволодінням належним чином, оскільки в відсутність ОСОБА_1 вдома, відповідач псує поставлені нею замки на господарські будівлі, неодноразово бачила, як він вивозив різні речі з домоволодіння позивачки, привозить металобрухт та виливає відходи та сміття на її подвір’я. Крім того нещодавно стався інцидент, який суттєво вплинув на здоров?я ОСОБА_1, в її будинок влили якусь рідину невідомого походження від якої вона тривалий час перебувала в лікарні на стаціонарному лікуванні з ознаками отруєння. В зв?язку з наведеним були викликані співробітники Ананьївського РВ УМВС України в Одеській області та МЧС. Також вона була свідком того, як син позивачки –ОСОБА_4 відремонтував паркан довкола будинку, а через деякий час відповідач його зламав, вирвавши майже всі дошки.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що працює в Ананьївській центральній районній лікарні Одеській області, яка розташована напроти будинку ОСОБА_1, давно її знає та їй відомий той факт, що вказаний будинок в якому проживає ОСОБА_1 придбав її батько - ОСОБА_6, а відповідач до вказаного будинку не має жодного відношення. Також вона неодноразово була свідком того, що відповідач приходить до будинку ОСОБА_1 та вивозить звідти різні речі, виливає сміття на її подвір?я, шкодить замки на горищі, сараї та літній кухні. Оскільки її чоловік працює в Ананьївському РЕМ, їй відомо, що у ОСОБА_1 виникали проблеми з використанням електричної енергії через відповідача, що призвело до відімкнення її будинку від електричної мережі ВАТ “Одесаобленерго”.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що проживає з ОСОБА_1 по-сусідству, знає її як чесну і добросовісну людину, неодноразово чула, що відповідач псує майно її сусідки –ОСОБА_1, однак безпосередньо свідком цього вона не була.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_4, який є сином ОСОБА_1 та ОСОБА_2, пояснив, що батьки розлучені вже близько десяти років, однак ОСОБА_2 досі втручається в життя його матері, оскільки постійно змінює та псує замки на літній кухні, сараї та горищі, що не дає можливості користуватися належним ОСОБА_1 майном. Відповідач неодноразово притягував на їх подвір?я сміття та металобрухт, який вони прибирали. Досить часто погрожував ОСОБА_1. В той день, коли влили в будинок невідому отруйну речовину, він при цьому присутній не був, оскільки перебував на заняттях, однак прийшовши додому, в будинку знаходитись не міг, так як там був нестерпний запах, тому два дні він знаходився у знайомого. Знаючи характер і можливості батька в нього сумнівів не виникає, що це міг зробити саме він.

Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в судовому засіданні, кожен окремо пояснили, що ОСОБА_2 знають дуже добре, оскільки раніше працювали разом. Приблизно у 1995 –1996 році відповідач з ОСОБА_1 придбали будинок по вул. Леніна, 60, в м. Ананьїв Одеської області та поступово робили ремонт, адже будинок потребував капітального ремонту і в ньому не було ніяких зручностей, однак як і ким був придбаний будинок їм невідомо. Оскільки ОСОБА_2 потребував допомоги у пошуках будівельних матеріалів та робочих вони йому допомагали знайти все необхідне та можуть з впевненістю сказати, що ремонт робився виключно за кошти ОСОБА_2, адже він мав свою власну пасіку та продавав мед, що на той час було вигідною справою. Після їх розлучення ОСОБА_2 продовжував проживати в даному домоволодінні.

У суду не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками. Даних про їх заінтересованість в результаті розгляду справи немає, та їх показання об’єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.

Судом також встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно копії паспорту, позивач —ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с.Новоолександрівка Ананьївського району Одеської області, мешканка АДРЕСА_3 (а.с.34-35).

Відповідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу від 16 лютого 2001 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано відділом реєстрації актів громадянського стану Ананьївського районного управління юстиції в Одеській області, про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу зроблено відповідний запис №05 від 16 лютого 2001 року (а.с.5).

Встановлено також, що згідно копії договору-дарування житлового будинку від 01 грудня 1995 року, ОСОБА_6 подарував 55/100 частини житлового будинку №60 по вул.Леніна в м.Ананьєві Одеської област, гр-ці ОСОБА_1, договір зареєстрований бюро технічної інвентаризації виконкому Ананьївської міської ради народних депутатів Одеської області 12 грудня 1995 року (а.с.6-7).

Згідно копії Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 636267, виданого 28 квітня 2010 року на підставі рішення Ананївської міської ради Одеської області від 24 липня 2009 року за №1028-У на ім?я ОСОБА_1, вона на праві приватної власності має земельну ділянку, площею 0,0614 га, розташовану АДРЕСА_4 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (а.с.8).

Відповідно до копії довідки, виданої начальником паспортного столу Ананьївського РВ ГУМВС України в Одеській області, гр-н ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, прописаний за адресою: вул. Незалежності, 32, м.Ананьїв Одеська область (а.с.9,43).

Згідно довідки Ананьївського управління експлуатації газового господарства від 09 жовтня 2001 року №107 та 30 жовтня 2001 року №118, встановлено що проект по газозабезпеченню жилого будинку АДРЕСА_5, згідно робочої документації на газифікацію жилого будинку від 1995 року здійснював ОСОБА_6 (а.с.10-11).

Відповідно до довідки, виданої Ананьївським РЕМ, №1573 від 08 листопада 2004 року , ОСОБА_1 дійсно понесла матеріальну та моральну шкоду в результаті порушення її колишнім чоловіком ОСОБА_2 “Правил користування електричною енергією для населення”, в результаті чого її квартира по вул.Леніна, 60 кв.2 була відімкнена від електричної мережі ВАТ “Одесаобленерго”(а.с.12).

Згідно довідки, наданої Ананьївською центральною районною лікарнею Одеської області, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, дійсно перебувала на стаціонарному лікування в терапевтичному відділенні в період з 16 жовтня 2008 року по 24 жовтня 2008 року в зв?язку з антено-невротичним синдромом (а.с.14,15).

17 грудня 2010 року ДІМ Ананьївського РВ ГУМВС України в Одеській області була винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи по факту отруєння гр-ки ОСОБА_1 в зв?язку з відсутністю висновку експерта.

Відповідно ст. 316 ЦК України, право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм

майном на власний розсуд та відповідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 386 ЦК України передбачає, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Таким чином, встановлено, що позивач є власником 55/100 частини жилого будинку АДРЕСА_6 на підставі договору дарування. Земельна ділянка, на якій розташовано дане домоволодіння, також належить позивачу. Шлюб між сторонами розірвано 16 лютого 2001 року. Відповідач по справі ОСОБА_2 не має жодних правових підстав для проживання у вказаному помешканні та чинить перешкоди позивачу в реалізації нею права власності на вказане майно. А тому належно, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що є всі підстави для задоволення позову і усунення перешкод у здійсненні ОСОБА_1 права власності та виселення ОСОБА_2 з житлового приміщення позивача.

Крім того, суд не бере до уваги твердження відповідача щодо подачі ним позову до суду до ОСОБА_1 про визнання жилого будинку АДРЕСА_6 об?єктом права спільної власності подружжя та поділ будинку в натурі, в зв??язку з чим просить провадження у даній справі зупинити до розгляду судом справи за його позовом, оскільки суду дійсно надано відповідачем копію відповідної позовної заяви, однак жодних доказів прийняття її до провадження, відкриття провадження у справі і розгляд справи судом не має, та вважає ці твердження відповідача намаганням затягнути розгляд даної справи.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд приходить до висновку, що згідно ст.88 ЦПК України вони повинні бути покладені на відповідача.

Керуючись ст.ст. 311, 316, 319, 383, 386 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 15, 30, 60, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про примусове виселення із житлового приміщення –задовольнити повністю.

Усунути перешкоди у здійсненні права власності шляхом виселення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, з домоволодіння за адресою АДРЕСА_7, належного на праві приватної власності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати: державне мито в розмірі 8 гривень 50 копійок, витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 37 гривень та за надання їй юридичної допомоги в розмірі 200 гривень, понесених нею при зверненні до суду, а всього стягнути 245 гривень 50 копійок.

Позовні вимоги задовольнити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: ОСОБА_10

Рішення суду набуває законної сили „___” ____________ 20__ року.