ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 33023 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 РІШЕННЯ  

"28" липня 2006 р.                                                                            Справа  № 14/203

за позовом         Товариство з обмеженою відповідальністю "НІВІСАН"  

до відповідача   Закрите акціонерне товариства "Управління будівництва Рівненської АЕС"

         

про стягнення заборгованості в сумі 3 167 649 грн. 40 коп.

                                                                                                               Суддя  Марач В.В.

Представники:

Від позивача  :    директор Цариченко Н.В.    

Від відповідача : представник Пузирко О.О.   

   

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснена

СУТЬ  СПОРУ : Позивач просить просить стягнути з відповідача заборгованість за виконані на підставі контракту субпідряду № 35-2004 від 02.08.2004р. та додаткової угоди від 03.08.2004р. про зміни до вказаного контракту гідроізоляційні роботи по спорудженню відкритого каналу між БНС і градирнями № 5 і 6 добудови об”єктів виробничого призначення пускового комплексу енергоблоку №4 ВП „Рівненська АЕС” ДП „Енергоатом” в сумі 2 318 816 грн.00 коп., пеню за несвоєчасну їх оплату в сумі 260 274 грн.10 коп. за  період з 10.12.2005р. по 17.07.2006р., три відсотки річних в сумі 126 369 грн. 90 коп. за період з 31.09.2004р. по  17.07.2006р., втрати від інфляційних процесів в сумі 466 189 грн. 40 коп. з вересня 2004р. по червень 2006 року.

Відповідач у відзиві на позовну заяву факт існування основного боргу по контракту субпідряду № 35-2004 від 02.08.2004р в сумі 2 318 816 грн.00 коп.,  будь-яким чином не оспорює, пояснює, що заборгованість виникла із-за несвоєчасної сплати коштів замовником будівництва ДП „Енергоатом” і ВП „Рівненська АЕС”. Проти нарахування штрафних санкцій заперечує посилаючись на те, що господарські відносини між сторонами велися згруповано по всіх договорах, що відображено в одному акті звірки і невідомо як позивач розмежував заборгованість по окремо взятих договорах.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками процесу та зібрані судом, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для вирішення справи, господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

При цьому суд керувався наступним.

02 серпня 2004 року між ТзОВ „НІВІСАН” та ЗАТ „Управління будівництва РАЕС” був укладений контракт субпідряду № 35-2004 від 02.08.2004р. відповідно до якого субпідрядник (ТзОВ „НІВІСАН”) виконав гідроізоляційні роботи по спорудженню відкритого каналу між БНС і градирнями № 5 і 6 добудови об”єктів виробничого призначення пускового комплексу енергоблоку №4 ВП „Рівненська АЕС” ДП „Енергоатом”. 03 серпня 2004 року сторони уклали до вказаного договору додаткову угоду якою змінили вартість робіт та відповідальність за несвоєчасну оплату товару.

На основі вказаного контракту ТзОВ „НІВІСАН” виконав підрядних робіт на суму 6 268 816 грн. 00 коп., що підтверджується довідками форми КБ-3 про вартість виконаних робіт , які підписані сторонами, а саме:

-          серпень місяць 2004 року на суму  2 360 769,00 грн.;

-          вересень місяць 2004 року на суму  3 413 813,00 грн.;

-          жовтень місяць 2004 року на суму   494 234,00 грн..

Відповідно до умов контракту (п.14)  відповідач зобов’язався розрахуватися за виконані роботи на протязі 30 календарних днів після підписання довідки про вартість виконаних робіт.

Однак відповідач свого зобов’язання не виконав і вартість робіт оплатив лише частково на суму 3 954 000, 00 грн..

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем складає  2 314 816 грн. 00 коп..

Статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов”язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов цих Кодексів та інших вимог законодавчих актів України.

Отже на основі наведеного вимоги позивача стосовно вимог про стягнення з відповідача основного боргу правомірні, ґрунтуються на договорі та законі і підлягають задоволенню.

Пунктом 21 контракту передбачено, що в разі порушення строків оплати, Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочки, за кожен день прострочки. На основі даного пункту позивач нарахував відповідачу пеню в сумі   в сумі 260 274 грн.10 коп. за  період з 10.12.2005р. по 17.07.2006 року.

Однак при нарахуванні пені позивач не взяв до уваги норми статті 232 Господарського кодексу України, пунктом 6 якої передбачено, що нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців з моменту коли зобов”язання мало бути виконано.   

В зв”язку з тим, що позивач у позовній заяві не вказує за які конкретно періоди поставки відповідач не розрахувався, то виходячи з суми основного боргу суд вважає що відповідач не оплатив вартість робіт виконаних в жовтні місяці 2004р. в сумі 494 234,00 грн. та в вересні 2004р. в сумі  1 820 582, 00 грн..

Враховуючи те, що відповідач зобов’язався провести оплату за роботи на протязі 30 календарних днів від дня підписання довідки форми КБ-3,  то відповідно, зобов”язання по їх оплаті у відповідача виникло за роботи виконані у вересні 2004р. - 01.11.2004р., у жовтні 2004р. - 01.12.2004р., а відтак нарахування штрафних санкцій за неоплату вартості робіт припиняється через шість місяців від вказаних строків, а саме за вересень місяць 2004р. - 01.05.2005р., за жовтень місяць 2004р.- 01.06.2005р.. Позивач же всупереч наведеному нарахував пеню поза межами строку встановленого пунктом 6 ст.232 ГК України, а відтак вказані вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

На основі наведеної норми ЦКУ правомірними являються вимоги позивача про нарахування 3% річних та про стягнення суми на яку збільшилася заборгованість від інфляції. 

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49,82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

 Позов задоволити частково.

Стягнути з рахунку Закрите акціонерне товариства "Управління будівництва Рівненської АЕС" територія Промзона 1,Кузнецовськ,Рівненська область,34400 р/р 260061847 АППБ "Аваль" м. Рівне МФО 333227 ЗКПО 04630695 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "НІВІСАН" вул. Орджонікідзе 17/19,Кіровоград,25002 2 314 816 грн. 00 коп. основного боргу, 3% річних в сумі 126 369 грн.90 коп., суму на яку збільшилася заборгованість від інфляції 466 189 грн. 40 коп., 25 500 грн. 00 коп. витрат по держмиту, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили. 

Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 260 274 грн. 10 коп..     

          Суддя                                                                 Марач В.В.