Справа № 2а-1282/09/1570
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 червня 2009 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Аблова Є.В.;
при секретарі Паровенко І.П.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1. до Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Одеської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги ,-
В С Т А Н О В И В :
До суду надійшов адміністративний позовОСОБА_1, в якому позивач просить суд зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Одеської області нарахувати недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30% від мінімальної пенсії по віку за 2006 -2007 роки в сумі 2733,30 грн. та за 2008 р. 1178,00 грн. Також позивач просить суд відновити пропущений строк для звернення до суду з позовом.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004р. №2195-IV (зі змінами та доповненнями), відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
В судове засідання позивач не з'явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Одеської області надало до суду заперечення на позовну заяву, у яких з посиланням на приписи Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік», Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік”, Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” зазначено, що позовні вимоги вважають незаконними та необґрунтованими, оскільки ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. Згідно зі ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ст.28, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій призначених згідно з цим Законом, а не для визначення надбавок. Статтею 71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” призупинена дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та передбачена виплата підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» особам, які є інвалідами у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Згідно п. 21 та 41 розділу 2 Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” та п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року „Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення, в розмірі надбавки встановленої для учасників війни. Дітям війни виплачується підвищення на 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Оскільки від позивача та відповідача надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі ч.3 ст. 122 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Згідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», № 2195-ІV від 18.11.2004 року (зі змінами), визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком. Приписами ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визначено, що дитина війни, це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1народження, відноситься до соціальної категорії - «Дитина війни», і має право на пільги, встановлені законодавством України для дітей війни, що підтверджується копіями документів, що знаходяться в матеріалах адміністративної справи: паспорт громадянки України серії НОМЕР_1, посвідченням НОМЕР_2 з відміткою «дитина війни», що вказує на право позивачки користуватися пільгами відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006р. №3367-ІV пункт 17 статті 77 вказаного Закону виключено, а статтю 110 викладено у новій редакції, якою встановлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Проте, протягом 2006 року Кабінетом Міністрів України вказаний порядок запровадження та виплати пільг дітям війни, які передбачені статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", визначений не був. Таким чином, фінансування виплат підвищення пенсії дітям війни з Державного бюджету у 2006 році не проводилось.
Вказані вище положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” не визнавалися неконституційними, отже для проведення спірних виплат у 2006р. правові підстави відсутні, а тому позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити недоплачену соціальну допомогу з 01 січня 2006 року по 01.01.2007 року не підлягають задоволенню.
Як свідчить позиція Європейського Суду у справі Yvonne van Duym v. Home Office (Case 41/74 van Duym v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в цьому випадку це надання підвищення пенсії дітям війни, держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Згідно з п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», від 19.12.2006 року № 489-V (зі змінами), дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», № 2195-ІV від 18.11.2004 року (зі змінами) зупинено на 2007 рік.
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007, положення статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», від 19.12.2006 року № 489-V (зі змінами), яким зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - визнано таким, що не відповідає Конституції України (визнано неконституційним).
В ст. 152 Конституції України визначено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
З урахуванням вищезазначеного суд дійшов висновку, що з 09.07.2007 року - з дня прийняття рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 відновлено право позивача -ОСОБА_1 - на нарахування та отримання підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно з п. 41 розділу II “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік, та про внесення змін до деяких законоданчих актiв України” вiд 28.12.2007, який набрав чинності з 01.01.2008 року, ч. 1 ст. 6 Закону України „Про соцiальний захист дiтей вiйни”, викладена в новiй редакції визначено, що дiтям вiйни (крiм тих, на яких поширюється дiя Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантiї їх соцiального захисту”) до пенсiї або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соцiальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
22 травня 2008 року, Конституційним Судом України прийнято рішення №10-рп/2008, згідно якого положення, п. 36-100 роздiлу II “Внесення змiн до деяких законодавчих актiв України” Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рiк та про внесення змiн до деяких законодавчих актів України” визнані неконституційними.
З 22 травня 2008 року відновлено право позивача на нарахування підвищення до пенсії у розмiрi 30% мiнiмальної пенсiї за віком.
У відповідності до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
У рішенні Конституційного Суду України № 26-рп/2008 зазначено, що зi змiсту частини другої статті 95 Конституцiї України, якою встановлюється, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-якi видатки держави на загальносуспiльнi потреби, розмiр i цiльове спрямування цих видаткiв, випливає, що вони не можуть визначатися iншими нормативно-правовими актами. Самі ж загальносуспільні потреби, до яких належить і забезпечення права на соціальний захист громадян України, проголошений у статтi 46 Конституцiї України, передбачаються у державних програмах, законах, інших нормативно-правових актах. Визначення вiдповiдних бюджетних видаткiв у Законi про Державний бюджет України не може призводити до обмеження загальносуспiльних потреб, порушення прав людини i громадянина, встановлених Конституцiєю України, зокрема щодо забезпечення рiвня життя для осiб, якi отримують пенсiї, iншi види соцiальних виплат та допомоги, що є основним джерелом iснування, не нижчого вiд прожиткового мiнiмуму, визначеного законом.
Таким чином, встановлена частиною третьою статті 46 Конституції України мінімальна соціальна гарантія для визначення пенсії та інших видів соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, - прожитковий мінімум, який встановлюється законом, не може бути зменшений ані законом, ані підзаконним нормативно-правовим актом.
Згідно ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди України, при розгляді справ, застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї, а також практику Європейського суду - як джерело права.
Згідно зі ст.1 Протоколу №1 до вказаної Конвенції, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Борги розглядаються у сенсі поняття «власності», яке міститься у ч.1 ст.1 Протоколу №1 до Конвенції і яке не обмежене власністю на фізичні речі та залежить від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права» і, таким чином, як власність.
Європейський Суд з прав людини при розгляді справи «Кечко проти України» (заява №63134\00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, припиняти чи закінчити виплату таких надбавок , вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення суду). У зв'язку з чим Європейський суд не прийняв до уваги позицію уряду України про колізію двох нормативних актів - Закону України, відповідно якому встановлені надбавки з бюджету і який є діючим, та Закону України «Про державний бюджет» на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку уряду України, превалювали як lex specialis. Європейський суд не прийняв аргумент уряду України щодо бюджетних асигнувань, постільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає, а тому суд не приймає до уваги посилання відповідачів на ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачу конституційної гарантії та права на отримання підвищення до пенсії у розмiрi 30% мiнiмальної пенсiї за віком, як дитині війни.
Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Виходячи з вище викладеного, позовні вимоги позивача про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Одеської області нарахувати недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки в сумі 2733,30 грн. та за 2008 р. 1178 грн., підлягають частковому задоволенню, а саме в частині зобов'язання відповідача нарахувати і виплатитиОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, у розмiрi 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, якi втратили працездатність, визначеного Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно.
Згідно частини 2 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, якщо не встановлено інше.
Рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007, №10-рп/2008, № 26-рп/2008 встановлено недопустимість обмеження загальносуспiльних потреб, порушення прав людини i громадянина, встановлених Конституцiєю України, зокрема щодо забезпечення рiвня життя для осiб, якi отримують пенсiї, iншi види соцiальних виплат та допомоги, що є основним джерелом iснування.
Статтею 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статтею 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що суми пенсій виплачуються за минулий час не більше як за 3 роки.
В частині 3 ст. 99 КАС України зазначено, що строки для звернення до адміністративного суду можуть встановлюватися іншими законами.
Оскільки, такі строки встановлені вищезазначеними законами, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для відмови позивачу у поновленні строку на звернення до адміністративного суду.
Частиною 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Ч. 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, заперечуючи проти позову, не надав належних доказів та не довів суду правомірність невиплати позивачу щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни.
Керуючись ст.ст. 11, 94, 158-163 КАС України суд ,-
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Одеської області по несвоєчасному донарахуванню по виплатіОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції по 31 грудня 2007 року), в період часу з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та за період часу з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року - протиправними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Одеської області провести перерахунок та забезпечити проведення виплатиОСОБА_1 підвищення пенсії, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції по 31 грудня 2007 року), у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період часу з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та за період часу з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Аблов Є.В.