Судове рішення #5820708
Справа № 22ц-4470/08

Справа 22ц-4470/08

 

Категорія ЦП; 45

Головуючий у першій інстанції Бузовський В.В.

 Доповідач Левенець Б.Б.

 

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

 ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2008 року.                                                                                              м.  Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:     головуючого - Левенця Б.Б.

суддів                        - Кварталової А.М. ,  Галушко Л.А.

при секретарі -   Кодінцевої С. В.

за участі представників позивачки ОСОБА_12.,  ОСОБА_13.,  представника відповідача ОСОБА_14

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Одесі апеляційні скарги голови правління Громадської організації «Автостоянка «Волна»,  ОСОБА_1,  ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  ОСОБА_4,  ОСОБА_5,  ОСОБА_6,  ОСОБА_7,  ОСОБА_8,  ОСОБА_9,  ОСОБА_10на рішення Суворовського районного суду м.  Одеси від 4 серпня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_11до Громадської організації «Автостоянка «Волна» про усунення перешкод у здійсненні права власності,  -

 

встановила:

 

У листопаді 2005 року позивачка звернулась із позовом,  на обгрунтування якого зазначила,  що у січні 2005 року на підставі рішення міської ради їй була передана земельна ділянка площею 0, 0512 га для будівництва та обслуговування житлового будинку за АДРЕСА_1,  а у серпні 2005 року вона отримала державний акт.

Відповідач перешкоджає реалізації її права,  тому просила зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні вказаною земельною ділянкою шляхом її повернення у придатному для використання стані,  із проведенням демонтажу будівель та споруд,  розташованих на ній(т. 1 а.с.  8-25)

Представник відповідача в судове засідання,  коли суд першої інстанції постановив судове рішення не прибув.(т. 1 а.с.  227-237,  240,  250-255,  257,  259)

Рішенням Суворовського районного суду м.  Одеси від 4 серпня 2008 року позов ОСОБА_11.  до Громадської організації «Автостоянка «Волна» - задоволено (т. 1,  а.с. 277-278).

В апеляційній скарзі апелянти зазначили,  що суд першої інстанції припустився порушень норм матеріального і процесуального права,  просили рішення суду скасувати(т. 2 а.с.  3-60).

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи скарги,  яку просив задовольнити і спрямувати справу на новий розгляд до суду першої інстанції,  представники позивачки заперечували проти скарги і просили її відхилити.

 

 

Інші особи були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи про що у справі є докази(т. 2 а.с.  136-148,  154-165),  до суду не прибули,  про причини неявки не повідомили,  заяв про відкладення розгляду справи не подавали. Зважаючи на вимоги ч. 2  ст.  305 ЦПК України,  така неявка не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши матеріали справи,  заслухавши доповідача,  пояснення представників сторін,  обговоривши доводи скарг,  перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду,  судова колегія вважає,  що апеляційні скарги не підлягають задоволенню за таких підстав.

Згідно до  ст.  ст.  14,  41 Конституції України,  право власності на землю гарантується,  це право набувається і реалізується громадянами,  юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до  ст.  125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа,  що посвічує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою,  та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі,  одержання документа,  що посвічує право на неї,  та державної реєстрації забороняється.

За змістом вимог  ст.  152 цього Кодексу,  власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю,  навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою,  і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом,  у т.ч.,  визнання прав власника та відновлення стану земельної ділянки,  який існував до порушення цих прав,  і запобігання вчиненню дій,  що порушують права або створюють небезпеку порушення прав і не виключає застосування інших,  передбачених законом,  способів.

Обсяг прав власності на земельну ділянку визначений  ст.  78 цього Кодексу і передбачає право володіти,  користуватися і розпоряджатися земельною ділянкою.

Судом встановлено,  що:

Рішенням виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів від 18 вересня 1988р. № 470 був зареєстрований статут кооперативу „Іскра",  за п. 4 цього рішення - у тимчасове користування кооперативу була передана земельна ділянка по вул.  Кишинівська,  кут Ростовської(т. 1 а.с.  262-272)

Розпорядженням Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради від 19 грудня 2003 року № 1874 скасовано п. 4 рішення виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів № 470 від 16.09.1988р. у частині передачі вказаної земельної ділянки під автостоянку. Цим же розпорядженням прийнято рішення про демонтаж автостоянки „Волна",  яке протягом тривалого терміну відповідачем не виконується.(т. 1 а.с.  20-24)

26 серпня 2005 року позивачка ОСОБА_11отримала державний акт серії АБ № 295333 і є власником земельної ділянки площею 0.0512 га,  розташованої в АДРЕСА_1,  відведеної їй під будівництво жилого будинку,  проведено обґрунтування нумерації ділянки,  складено і затверджено проектну документацію,  висновок державної землевпорядної експертизи,  (т. 1 а.с.  9-11,  18,  67-68,  71-108,  139-140)

Рішення органів місцевої влади про демонтаж автостоянки „Волна",  надання земельної ділянки ОСОБА_11під будівництво жилого будинку та державний акт про право власності ОСОБА_11на вказану земельну ділянку відповідачем оспорювались,  проте до цього часу не скасовані(т. 1 а.с.  18-19,  250-260)

 

 

Колегія суддів перевірила доводи апелянта,  надані ним до апеляційного суду відповідні документи на їх підтвердження^. 2 а.с.  92-93,  166-201).

Громадська організація „Автостоянка „Волна" є юридичною особою,  зареєстрована 15 травня 2002 року за № 1078 і була створена у т.ч. для захисту інтересів організації та її членів (т. 1 а.с.  12,  227-233,  235-236)

Відповідач не є правонаступником кооперативу „Іскра" або його прав чи обов'язків,  правові документи щодо землекористування(оренди) земельною ділянкою,  власником якої є ОСОБА_11відповідачу не надавались.

За дослідженим судом витягом,  в Єдиному державному реєстрі відсутня реєстрація кооперативу „Іскра" із вищезазначеною статутною діяльністю і за вказаною адресою.(т. 2 а.с. 201-221)

За даними землевпорядної документації,  схеми розташування земельної ділянки,  визначеними межами останньої,  поясненнями представників сторін,  на території земельної ділянки,  що належить позивачці ОСОБА_11розташовані місця стоянок машин громадської організації „Автостоянка "Волна",  облаштовані тимчасові споруди - навіси,  що не мають фундаментів,  правовстановлюючі документи на них не видавались. Будь-які інші будівлі,  споруди на вказаній земельній ділянці не перебували(т. 1 а.с.  24,  91-104,  237,  т. 2 а.с.  26,  52-60,  166-201)

Цих обставин сторони не заперечували і в суді апеляційної інстанції(т. 1 а.с.  204-205,  208-216,  т.2 а.с.  224-230)

Доводи апелянта про наявність погоджень перебування автостоянки,  колегія суддів відхиляє,  оскільки такі є попередніми висновками,  у встановленому порядку вказана земельна ділянка відповідачу у власність або у користування не передавалась (т. 2 а.с.  14-24, 41-51,  177-202)

Колегія суддів апеляційного суду перевірила і відхиляє доводи апелянтів - членів громадської організації „Автостоянка „Волна" ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6,  ОСОБА_7. ,  ОСОБА_8., ОСОБА_9 , ОСОБА_10. ,  щодо порушення їх прав оскаржуваним судовим рішенням у зв'язку із відсутністю охоронюваних законом прав та інтересів цих осіб на вказану земельну ділянку,  що на праві власності належить Сурженко.

Представництво інтересів громадської організації та,  відповідно,  її членів здійснено у порядку передбаченому п. 1.7.2,  3.1 Статуту відповідача,   ст.  20 Закону України „Про об'єднання громадян" 16 червня 1992 року N 2460-ХІІ(із змінами) і процесуальним законом - представником громадської організації,  який належним чином був повідомлений про розгляд справи судом першої інстанції,  представник відповідача брав участь і в розгляді справи апеляційним судом,  про що у справі є докази(т. 1 а.с.  227-233,  257-259,  т. 2 а.с.  222,  224-230)

Колегія суддів виходить з того,  що фактичне використання належної позивачці земельної ділянки під стоянку автомашин,  не залежно від тривалості її використання відповідачем,  не породжує виникнення прав на вказану земельну ділянку у громадської організації „Автостоянка „Волна" або її членів,  якщо такі права не були оформлені у порядку,  встановленому чинним законодавством України.

При цьому,  на думку колегії суддів,  апелянти не позбавлені можливості отримати зроблені на території автостоянки тимчасові навіси(матеріали).

Доводи апелянта,  що суд не притягнув до участі у справі Організацію ветеранів Суворовського району м.  Одеси,  колегія суддів відхиляє,  зважаючи на обсяг та межі заявлених позовних вимог в суді першої інстанції та відсутність у матеріалах справи доказів перешкоджання цією особою у здійсненні прав позивачки на належну їй земельну ділянку. Такий висновок не позбавляє позивачку права заявити такі вимоги в іншому провадженні(т. 2 а.с.  197-199,  221)

Згідно до ч. 1  ст.  221 ЦПК України,  якщо рішення суду є незрозумілим для осіб,  які брали участь у справі,  або для державного виконавця,  суд за їхньою заявою постановляє ухвалу,  в якій роз'яснює своє рішення,  не змінюючи при цьому його змісту.

 

З цих підстав колегія суддів відхиляє доводи апелянтів,  що суд першої інстанції в резолютивній частині оскаржуваного рішення зробив висновок про належність саме громадській організації „Автостоянка „Волна" вищевказаної земельної ділянки.

Інші доводи апелянтів не спростовують цих висновків суду і не можуть бути визнаю підставою для скасування рішення суду першої інстанції,  оскільки згідно до ч. 2  ст.  308 ЦПК України,  не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись  ст.  303,  п. 1 ч. 1  ст.  307,   ст.  308,   ст.  ст.  313-315,  317,  319 ЦПК України,

судова колегія,  -

 

ухвалила:

 

Апеляційні скарги голови правління Громадської організації «Автостоянка «Волна» ОСОБА_1,  ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  ОСОБА_4,  ОСОБА_5,  ОСОБА_6,  ОСОБА_7,  ОСОБА_8,  ОСОБА_9,  ОСОБА_10- відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м.  Одеси від 4 серпня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення,  але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація