Справа № 2-96/09

Р І Ш Е Н Н Я

  І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

 

28 липня 2009 року                                                                                           м. Шостка

          Шосткинський міськрайонний суд  Сумської області у складі:

головуючого: судді Чернобая О.І.,

при секретарі: Ніколаєнко В.В.,

з участю позивачки ОСОБА_1 .,

представника відповідачки і представника позивачів по другому позову ОСОБА_2 ,

адвоката ОСОБА_3 ,

розглянувши у  відкритому судовому засіданні у приміщенні Шосткинського міськрайонного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_4  і ОСОБА_5  про визнання недійсним заповіту від 18.01.2007 року та позовом ОСОБА_4  і ОСОБА_5  до ОСОБА_1  про визнання недійсним заповіту від 28.05.1999 року,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1  звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4  і ОСОБА_5  про визнання недійсним заповіту від 18.01.2007 року, мотивуючи свій позов тим, що 28.05.1999 року, її рідний брат ОСОБА_6 , склав на неї заповіт, яким на випадок своєї смерті заповів їй все майно, яке буде належати йому на день смерті. Заповіт був посвідчений нотаріусом.

ІНФОРМАЦІЯ_1 , її брат помер. В установлений законом строк вона звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом після померлого  брата. У нотаріуса вона дізналась, що її брат склав новий заповіт на відповідачів, який був посвідчений у нотаріуса – 28.05.2007 року.

Вважає цей заповіт недійсним, оскільки на момент його складання, заповідач не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними із-за свого психічного стану.

В свою чергу, відповідачі ОСОБА_4  і ОСОБА_5 , подали до суду позов до ОСОБА_1 ., який був об’єднаний в одне провадження з первісним позовом і який обґрунтований тим, що ОСОБА_6  був їх батьком. 28.05.2007 року, батько склав на них заповіт, яким заповів все своє майно в рівних частках їм.

ІНФОРМАЦІЯ_1 , батько помер і після його смерті вони звернулись до нотаріуса з приводу оформлення спадщини за заповітом, але у нотаріуса дізнались, що батько склав ще один заповіт на ім’я своєї сестри ОСОБА_1 ., який був посвідчений у нотаріуса – 28.05.1999 р.

Вважають вказаний заповіт недійсним, оскільки на момент його укладання, батько не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними із-за свого психічного стану, оскільки перебував на обліку у лікаря-психіатра і проходив курс лікування в психіатричній лікарні.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 , яке є відповідачкою по другому позову, свої позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просить суд визнати недійним заповіт складений ОСОБА_6  – 18.01.2007 р. Другий позов ОСОБА_4  і ОСОБА_5  не визнала і показала, що на момент складення заповіту на неї, її брат ОСОБА_6  ще не знаходився у хворобливому стані і міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

У судовому засіданні представник відповідачів по первісному позову ОСОБА_2 , яка являється представником позивачів по другому позову, позов ОСОБА_1 . не визнала і показала, що на момент укладення її колишнім чоловіком ОСОБА_6  заповіту від 18.01.2007 р. на своїх дочок, він усвідомлював значення своїх дій і міг керувати ними, оскільки в цей час він самостійно сплачував комунальні послуги за квартиру та робив інші покупки.

Свій позов підтримала в повному обсязі, просить задовольнити його пояснивши, що на момент укладання заповіту на ім’я ОСОБА_1 . від 28.05.1999 р., її колишній чоловік   ОСОБА_6  не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, оскільки на той час лікувався у Глухівський психіатричній лікарні.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі дійшов висновку, що обидва позови підлягають задоволенню з таких підстав.

Як було встановлено у судовому засіданні, 28.05.1999 року, ОСОБА_6  склав нотаріально посвідчений заповіт за реєстраційним № 745 на ім’я позивачки по первісному позову ОСОБА_1 ., яким зробив розпорядження, що на випадок його смерті, все майно, яке на день смерті буде належати йому заповів ОСОБА_1  /а.с.93/

18.01.2007 року, ОСОБА_6  склав нотаріально посвідчений заповіт за реєстраційним № 1-44 на ім’я відповідачів по первісному позову ОСОБА_5  і ОСОБА_4 , яким зробив розпорядження, що на випадок його смерті, належну йому на праві особистої власності кВ. АДРЕСА_1  він заповідає своїм донькам ОСОБА_4  і ОСОБА_5  в рівних долях. /а.с.93/

ІНФОРМАЦІЯ_1  року, заповідач ОСОБА_6  помер. /а.с.92/

Згідно довідки завідуючої Шосткинським диспансерним психоневрологічним відділенням, ОСОБА_6  за своїм психічним станом здоров’я з 1999 року знаходився на обліку у психіатра до моменту смерті. Лікувався стаціонарно, приймав підтримуюче лікування. /а.с.95/

Згідно висновку амбулаторної посмертної судово-психіатричної експертизи, ОСОБА_6  на момент складання ним заповіту 28.05.1999 року мав ознаки реактивного параноіду, а на момент складання 18.01.2007 р. мав ознаки хронічного бердового розладу. Таким чином, ОСОБА_6  на момент складання їм заповітів 28.05.1999 року та 10.01.2007 року не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними. Як зазначила у судовому засіданні представник відповідачів по первісному позову ОСОБА_2 , заповідач ОСОБА_6 , на момент складання заповіту від 28.05.1999 року не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними із-за свого психічного стану, а на момент складання заповіту на її дочок від 18.01.2007 р., заповідач розумів значення своїх дій та керував ними, оскільки у січні місяці він оплачував комунальні потреби, тобто вчиняв дії, які вчиняються дієздатними особами.

Такі твердження представника відповідачів не можуть бути сприйняти судом в якості належного доказу стосовно психічного стану заповідача ОСОБА_6 , оскільки це тільки припущення представника відповідачів, яка трактує це на свою користь та користь своїх дочок, т.я. згідно висновку вищеназваної експертизи, експертами, га підставі наданої медичної документації, заповідач ОСОБА_6  на момент укладання заповіту від 18.01.2007 р. не міг розуміти значення своїх дій та не міг керувати ними.

Відповідно до п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 7 «Про судову практику у справах про спадкування» заповіт є правочином, тому на нього поширюються загальні положення про правочини.

Згідно п.18 названої Постанови, за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою, яка через стійкий розлад здоров'я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.

Згідно ст.225 ЦК України, п равочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Враховуючи, що заповідач який був дієздатним, уклав обидва заповіти в момент, коли він не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними , обидва заповіти підлягають визнанню недійсними.    

Керуючись ст.ст. 3, 10, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.225 ЦК України, п.16 і 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 7 «Про судову практику у справах про спадкування»,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1  задовольнити.

    Визнати заповіт ОСОБА_6 , посвідчений 18 січня 2007 року Шосткинською міською державною нотаріальною конторою за реєстром № 144 на користь ОСОБА_4  та ОСОБА_5  недійсним.

    Стягнути з ОСОБА_4  та ОСОБА_5  на користь ОСОБА_1  судовий збір в сумі 8 грн. 50 коп., стягнувши з кожної по 4 грн. 25 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 7 грн. 50 коп., стягнувши з кожної по 3 грн. 75 коп.

Позов ОСОБА_4  та ОСОБА_5  задовольнити.

    Визнати заповіт ОСОБА_6 , посвідчений 28 травня 1999 року Шосткинською міською державною нотаріальною конторою за реєстром № 745 на користь ОСОБА_1  недійсним.

    Стягнути з ОСОБА_1  на користь ОСОБА_4  та ОСОБА_5  судовий збір в сумі 8 грн. 50 коп., стягнувши на користь кожної по 4 грн. 25 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 7 грн. 50 коп., стягнувши на користь кожної по 3 грн. 75 коп.

 Рішення суду може бути оскаржене в апеляційний суд Сумської області, через Шосткинський міськрайсуд,  шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, а апеляційна скарга не була подана у строк визначений законом, рішення набирає законної сили по закінченню цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.    

Суддя:                                                                                               О.І.Чернобай