Справа № 275/231/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2016 року смт. Брусилів

Брусилівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Руденка В.О.,

при секретарі Довгаленко О.І.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до Брусилівської районної державної адміністрації про визнання розпорядження голови Брусилівської районної державної адміністрації Житомирської області №107 від 14 квітня 2010 року незаконним та його скасування,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Брусилівської районної державної адміністрації, третя особа ТОВ «Долинівське», про визнання розпорядження голови Брусилівської районної державної адміністрації Житомирської області №107 від 14 квітня 2010 року незаконним та його скасування. Позов мотивований тим що ОСОБА_2, маючи намір щодо ведення фермерського господарства, звертався до Головного управління Держземагенства з клопотанням про надання дозволу на відведення земельної ділянки. З документів, виданих іншим органом – Відділом Держземагенства у Брусилівському районі Житомирської області дізнався про те, що земельні ділянки на території Соболівської сільської ради Брусилівського району перебувають в оренді. У грудні 2014 року довідався про те, що розпорядженням голови Брусилівської районної державної адміністрації Житомирської області від 14.04.2010 року №107 без проведення конкурсної процедури надано дозвіл ТОВ «Долинівське» на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 300 га з земель запасу для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Посилаючись на норми законодавства, що визначають необхідність проведення конкурсної процедури при передачі в оренду земельних ділянок державної власності, звернувся до суду з вказаним позовом про визнання протиправним вказаного розпорядження та його скасування.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не прибула, надала суду заяву позов не визнала, надала письмові заперечення та клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

Згідно поданим запереченням та поясненням представника відповідача у судовому засіданні, проведеному по цій справі раніше, вимоги позивача вважають необґрунтованими та безпідставними, а оскаржуване розпорядження таким, що відповідає вимогам ст.22, 124, 134 Земельного кодексу України. Крім того, вважають, що оскаржуване розпорядження не порушує прав та законних інтересів позивача.

Представник третьої особи ТОВ «Долинівське» в судове засідання не з’явився, про причину неявки суд не повідомив. Про дату час та місце судового розгляду ТОВ «Долинівське» повідомлялось судом 01.07.2016 р. шляхом отримання розписки представника у судовому засіданні та 10.08.2016 року шляхом направлення судової повістки рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. Неявка представника третьої особи, належним чином повідомленої про дату та час розгляду справи не перешкоджає проведенню судового засідання.

У судовому засіданні по справі 01 липня 2016 року представник ТОВ «Долинівське» позов не визнав, пояснив, що розпорядження голови Брусилівської районної державної адміністрації від 14 квітня 2010 року №107 раніше вже оскаржувалось до суду і було залишено в силі. Вважає, що відповідач не порушив своїх повноважень при ухваленні оскаржуваного розпорядження. Крім того, представник третьої особи заявив про застосування позовної давності до вимог позивача з огляду на те, що представнику позивача, який бере участь у судовому засіданні, про існування оскаржуваного розпорядження було відомо з 2012 року.

Почувши пояснення сторін та дослідивши подані ними докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

Розпорядженням голови Брусилівської районної державної адміністрації від 14 квітня 2010 року №107, на підставі ст.17, 22, 124 п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України було надано дозвіл ТОВ «Долинівське» на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 300,00 га для передачі в оренду строком на 49 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель запасу, що розташовані за межами населених пунктів Соболівської сільської ради.

Згідно клопотання позивача ОСОБА_2 від 02.10.2013 р. в адресу Головного управління Держземагенства у Житомирській області, позивач просив надати йому дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 700 га для ведення фермерського господарства з земель запасу та резерву Соболівської сільської ради Брусилівського району.

Згідно письмової інформації начальника відділу Держземагенства у Брусилівському районі Житомирської області, в адресу представника позивача ОСОБА_1 від 25.09.2014 р. №15119/01-08/03 було повідомлено, що земельні ділянки, вказані на поданих графічних матеріалах відносяться до земельних ділянок державної власності. Частина з них є запроектованими для використання в інтересах держави та місцевих громад, а відносно іншої частини розпорядженнями голови районної державної адміністрації видано дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення для фермерського господарства.

З пояснень представника відповідача у судовому засіданні суд встановлює, що при оформленні оскаржуваного розпорядження, процедура проведення земельних торгів відповідачем не застосовувалась.

Дослідивши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову з наступних підстав.

Згідно ст.3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно ст. 13, 14 Конституції України, земля та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.41 Конституції України, громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Аналізуючи норми Земельного кодексу України в редакції, чинній станом на дату винесення оскаржуваного розпорядження, суд встановив наступне.

Згідно ст.19, 24, 30 Земельного кодексу України, землі запасу можуть перебувати у комунальній, або у державній власності.

Згідно ч.2 ст.124, ч.1 ст.134, ч.2 ст.135 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється виключно за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Згідно ч.3 статті 22 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, а також сільськогосподарським підприємствам – для ведення сільськогосподарського виробництва.

З аналізу норм ст. 22 та ст. 124, 134, 135, пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України станом на дату винесення оскаржуваного розпорядження, суд не вбачає колізій, оскільки одні з цих норм визначають підстави для певних способів розпорядження державними землями, а інші визначають порядок і механізм їх реалізації.

Отже суд не погоджується з доводами представника відповідача про те, що положення ст.22 Земельного кодексу України самі по собі надавали право відповідачу здійснювати розпорядження землями держави у неконкурентний спосіб, без проведення конкурсних процедур.

Згідно ст.135 Земельного кодексу України, земельні торги проводяться у формі аукціону, в якому можуть брати участь громадяни та фізичні особи.

Згідно частин 3-7 статті 136 Земельного кодексу України в редакції, чинній станом на дату винесення оскаржуваного розпорядження, технічний паспорт об’єкта продажу (лота) та документація із землеустрою, необхідна для підготовки земельної ділянки до аукціону, виготовляється на замовлення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування чи державних органів приватизації, відповідно до їх повноважень щодо продажу земель, та після укладення договору купівлі-продажу об’єкта продажу (лота) передаються безоплатно покупцю цього об’єкта продажу (лота).

Таким чином, виготовлення технічної документації з землеустрою мало здійснюватись за замовленням Брусилівської райдержадміністрації в межах підготовки до проведення конкурсної процедури, а не у спосіб, що визначений відповідачем в оскаржуваному розпорядженні.

Згідно ст.3 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», до засад діяльності Райдержадміністрації відносяться, зокрема, верховенство права, законність, гласність.

З матеріалів справи встановлено, що позивач звертався до державних органів з приводу виділення йому земельної ділянки для ведення фермерського господарства, отже мав інтерес до отримання в оренду земельних ділянок.

Не проведення відкритої конкурсної процедури при винесенні оскаржуваного розпорядження, потягло за собою наслідки у вигляді передачі земель державної власності у користування у неконкурентний спосіб, що невідворотно потягло порушення прав не лише позивача, але й, взагалі, не визначеного кола осіб, що були позбавлені права на отримання інформації про наміри передачі в оренду земельної ділянки державної власності.

А отже суд не погоджується з доводами представників відповідача та третьої особи про те, що права ОСОБА_2 не були порушені оскаржуваним розпорядженням, оскільки внаслідок порушення процедури виділення земельної ділянки, частиною якої було надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, позивач був позбавлений можливості взяти участь у конкурсі та отримати земельну ділянку.

У відповідності до принципу «належного урядування», сформульованого Європейським Судом з прав людини у своїй практиці, зокрема, у п.70 рішення від 20 жовтня 2011 року по справі «Рисовський проти України» (Заява № 29979/04), у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Оскаржуване розпорядження відповідача, на думку суду, таким вимогам не відповідає.

Суд не вбачає підстав для задоволення заяви представника третьої особи ТОВ «Долинівське» про застосування до позовних вимог позовної давності з підстав поінформованості представника позивача – ОСОБА_1 про існування оскаржуваного розпорядження починаючи з 2012 року, оскільки згідно поданої суду довіреності, повноваження представника ОСОБА_2 у ОСОБА_1 виникли лише з 18 грудня 2015 року.

Згідно ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася, або могла довідатися про порушення свого права.

Таким чином, доказів, що спростували б твердження позивача про те, що він довідався про існування оскаржуваного розпорядження лише у 2014 році, суду не надано.

Також суд не поділяє доводів представника третьої особи про те, що оскаржуване розпорядження вже було залишено в силі рішенням суду, оскільки будь-яких судових рішень, які б, відповідно до ст.61, 122, 205, 207 ЦПК України, мали б вплинути на вирішення цієї справи суду, сторонами по справі не надано.

Згідно ст. 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», розпорядження голови адміністрації є актом місцевої державної адміністрації.

Згідно ч.1 ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Позивач просить визнати оскаржуване розпорядження протиправним. В контексті даного цивільно-правового спору, поняття «незаконний» та «протиправний» на думку суду, є синонімічними і, отже суд не вбачає у запропонованому способі захисту прав перешкод для задоволення позову.

Згідно ч.3 ст.88 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки позивач є звільненим від сплати судового збору, судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст. 3, 8, 13, 14, 19, 41 Конституції України, ст. 19, 22, 124, 134, 135 Земельного кодексу України, ст.21, 261 Цивільного кодексу України, пункту 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року по справі «Рисовський проти України» (Заява № 29979/04), керуючись ст. 4, 8, 10, 11, 15, 60, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Брусилівської районної державної адміністрації Житомирської області від 14 квітня 2010 року №107.

Стягнути з Брусилівської районної державної адміністрації Житомирської області судовий збір в розмірі 1378 грн. (тисяча триста сімдесят вісім гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Житомирської області через Брусилівський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя В.О. Руденко